Постанова

від 12.09.2019 по справі 243/1528/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/1528/19 Номер провадження 22-ц/804/2265/19

Єдиний унікальний номер 243/1528/19

Номер провадження 22-ц/804/2265/19

Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Космачевської Т.В., Новікової Г.В.

розглянув у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2019 року по цивільній справі №243/1528/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ про захист прав споживачів, ухваленого в приміщенні суду в м.Слов`янськ Донецької області (суддя Мірошниченко Л.Є.), повний текст рішення складений 09.07.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ (далі ТОВ УКРТЕХ ТОРГ ) про захист прав споживачів.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 22.11.2018 року він уклав з відповідачем договор про надання послуг № 02068. По даному договору він сплатив представнику відповідача грошові кошти у розмірі 57350 грн., як авансовий платіж за придбання автомобілю Ларгус 2015 року випуску за акційною ціною 98 000 грн. Зі слів менеджера даний автомобіль мав отримати через дві години після внесення коштів у Територіальному сервісному центрі у м.Харьків від представника відповідача. На залишок коштів 40650 грн., зі слів представника ТОВ УКРТЕХ ТОРГ , мав бути оформлений безвідсотковий кредит тривалістю 3 роки. Через дві години після внесення коштів та підписання договору менеджер повідомила позивачу, що обраний ним автомобіль не пройшов передпродажну підготовку у зв`язку із чим не може бути виданий. Менеджер запропонувала позивачу повертатися додому та запевнила що автомобіль буде доставлений на наступний день о 13 год. 00 хвилин у Слов`янськ автовозом. Наступного дня, як і в подальшому, автомобіль доставлений не був і не отриманий позивачем до теперішнього часу.

За умовами договору відсутній граничний строк виконання зобов`язання відповідачем по передачі йому (позивачеві) автомобіля. Також договір не містить відповідальності виконавця за невиконання зобов`язання, не передбачене повернення коштів у разі не надання послуги. Договір взагалі не містить зобов`язання відповідача передати позивачу автомобіль.

Відповідно до умов договору (п.6) сума 57350 грн. є платою за надання відповідачем неіснуючої послуги, а не як його запевнили, передплатою вартості автомобіля. Вважає, що умови договору про надання послуг від 22.11.2018 року № 02068 є несправедливими відносно нього, як споживача, та суперечать положенням Закону України Про захист прав споживачів , оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладені на нього та є виключеними для відповідача.

Враховуючи наведене, пославшись на ст.ст.16, 215, 216 ЦК України, ст.ст.1, 18, 19, 21 Закону України Про захист прав споживачів , просив суд визнати даний договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачену суму в розмірі 57350 грн. та судові витрати.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу в якій він просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки вважає дане рішення таким, що ухвалене в порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі всіх обставин укладення договору, його зміст та відповідність даного договору Закону України Про захист прав споживачів . Вважає умови спірного договору несправедливими, оскільки за його умовами всі ризики покладені на нього та не передбачені для відповідача. Сплачені ним кошти в розмірі 57350 грн. за умовами договору не є складовою вартості автомобіля. За весь час з моменту укладення договору і до теперішнього часу відповідачем не здійснено жодних дій щодо передачі йому автомобіля.

Зазначив, що стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пославшись на ч.1, п.4 ч.3, ч.5, ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , вважає укладений з відповідачем договір недійсним, оскільки він укладений з використанням нечесної підприємницької діяльності. А згідно ст.21 Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач та будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Матеріалами справи встановлено, що позов подано до суду у лютому 2019 року.

Згідно ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1921 гривні.

Визначена позивачем у позові ціна позову складає 57350 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, зазначена справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ УКРТЕХ ТОРГ укладено договір про надання послуг № 02068 (а.с.4-7).

Згідно договору виконавець (ТОВ УКРТЕХ ТОРГ ) зобов`язується надати послуги, пов`язані із здійсненням пошуку транспортного засобу, що стане предметом лізингу за договором фінансового лізингу або власністю замовника. Пошук здійснюється конкретними характеристиками: Лада Ларгус, об`єм двигуна 1,6, колір коричневий, вартість 98 000 грн. 00 коп., авансовий платіж складає 57350 грн.

Відповідно до квитанції №0.01193345082.1 від 23.11.2018 року (а.с.8), позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж у розмірі 57350 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що достовірних доказів на підтвердження невідповідності укладеного договору про надання послуг волевиявленню позивача, та доказів, що в момент його укладання було недодержано сторонами вимоги, які встановлені у статті 203 ЦК України, позивачем не надано. А підписаний ним спірний договір свідчить, про розуміння останнім умов договору і він вважав їх справедливими. Своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не зазначав і не посилався на норми чинного законодавства, що регулюють наслідки укладання договору під впливом обману, а відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Колегія суддів не може погодитись з даним рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно ч.ч.1-4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Підстави визнання правочину недійсним чітко визначено чинним законодавством, зокрема ст.215 ЦК України.

Відповідно до п.1 ст.215 Кодексу, підставою недійсності правочину є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК, що визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як зазначив Пленуму Верховного Суду України в п.1 постанови від 06.11.09 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються, крім Цивільного Кодексу, також Земельним та Сімейним кодексами, Законами від 06.10.98р. №161-XIV Про оренду землі , від 12.05.91р. №1023-XII Про захист прав споживачів та іншими актами законодавства. Тому, розглядаючи справи про визнання правочинів недійсними, суди залежно від предмета та підстав позову, мають застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій даної норми Закону: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК ); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємооблік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч.3 статті 18 Закону); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 статті 18 Закону).

Згідно із статтею 21 Закону України Про захист прав споживачів , крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Саме на ці підстави посилався позивач, звертаючись до суду з даним позовом.

Як вбачається з тексту спірного договору, він складений з порушенням принципу рівності сторін і не відповідає наведеним вимогам Закону України Про захист прав споживачів , зокрема в частині об`єму та виду послуги - здійснення пошуку транспортного засобу за визначеними критеріями та розміру плати (57350 грн.) за цю послугу, що є явно не справедливою умовою. Початок виконання послуги виконавцем з моменту отримання ним грошових коштів за послугу (п.6 договору). Відсутністю конкретних строків виконання даної послуги - до повного виконання. Дисбаланс в частині наслідків у разі невиконання сторонами умов договору не на користь споживача.

Суд першої інстанції не з`ясував в повній мірі всіх фактичних обставин справи та не врахував доводів позивача, якими він обґрунтував свої вимоги, що призвело до неправильної правової оцінки правовідносин, що виникли між сторонами і не застосуванню наведених вище норм матеріального права.

Посилання суду в оскаржуваном рішенні на те, що підписання спірного договору позивачем, свідчить про розуміння ним умов даного договору, і що він вважає їх справедливими по відношенню до нього, на думку колегії не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки сам по собі факт підписання не може бути підставою для висновку про відповідність цих умов вимогам чинного законодавства в розумінні Закону України Про захист прав споживачів .

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення і задоволення вимог про визнання спірного договору про надання послуг недійсним.

Згідно зі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат за договором у розмірі 57350 грн..

На підставі ст.376 ЦПК України апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач, при зверненні до суду згідно вимог Закону України Про захист прав споживачів був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір по справі в сумі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Інші судові витрати в розмірі 1000 грн. які очікував понести позивач, про що зазначив в позовній заяві, стягненню на його користь не підлягають, оскільки фактичне їх понесення не підтверджуються наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає 37954,44 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2019 року по цивільній справі №243/1528/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ про захист прав споживачів - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ задовольнити.

Визнати договір про надання послуг № 02068 від 22.11.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ (код ЄДРПОУ 41925410; юридична адреса: м.Київ, пров.Бехтерівський, 4А) на користь ОСОБА_1 сплачені ним за договором про надання послуг № 02068 від 22.11.2018 року грошові кошти в сумі 57350 (п`ятдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХ ТОРГ (код ЄДРПОУ 41925410; юридична адреса: м.Київ, пров.Бехтерівський, 4А) на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: Т.В. Космачевська

Г.В. Новікова