Постанова

від 09.09.2019 по справі 485/1634/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.09.19

22-ц/812/1201/19

Справа №485/1634/18

Провадження №22-ц/812/1201/19 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 вересня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

з участю:

представника позивача - Удотової А.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 24 травня 2019 року 18 годині 05 хвилин, в приміщенні Снігурівського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Квєтки І.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Торгівельна фірма "Агро-Діло" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Сервіс Плюс", третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними додаткових угод до договорів суборенди земельних ділянок про припинення дії договорів суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів суборенди та скасування їх державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

17 жовтня 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Торгівельна фірма "Агро-Діло" (далі ТОВ "Агро-Діло") пред`явило зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

Відповідно до договору оренди від 28 жовтня 2013 року, речове право якого зареєстровано 31 жовтня 2013 року за № 3225313, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області передало в оренду ОСОБА_3 земельні ділянки, загальною площею 579,9272 га сільськогосподарського призначення, розташованих у межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

31 жовтня 2014 року між ТОВ Агро-діло та ОСОБА_3 були укладені чотири договори суборенди вищезазначених земельних ділянок.

Відповідно до умов зазначених договорів, Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) земельні ділянки строком на 48 років, з орендною платою, яка становить 4% від її нормативно грошової оцінки, щорічно за базовий період до 31 грудня.

Крім того, умовами договорів передбачено, що після закінчення строку дії договору Суборендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Суборендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендаря про свій намір продовжити його.

19 серпня 2017 року сторону орендаря в договорах оренди з ОСОБА_3 було замінено на ОСОБА_1 , як спадкоємця права оренди.

08 жовтня 2018 року з Державного реєстру прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про державну реєстрацію припинення права суборенди позивача на підставі додаткових угод, укладених 30 серпня 2018 року, та державну реєстрацію прав суборенди на вказані земельні ділянки за Фермерським господарством "Агро Сервіс Плюс .

Посилаючись на те, що представник ТОВ Агро-діло додаткових угод про припинення договорів суборенди не підписував, відповідних повноважень на підписання угод не мав, просило визнати їх недійсними, скасувати їх державну реєстрацію, визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію наступних договорів суборенди, укладених з ФГ Агро-Сервіс-Плюс .

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2019 року позов ТОВ Агро-діло задоволено повністю.

ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Так, задовольняючи даний позов, суд 1 інстанції виходив з того, щосудом встановлено та підтверджено експертизою, що додаткової угоди про припинення договору суборенди від 30 серпня 2018 року представник позивача від імені ТОВ Агро-діло не підписував, а тому зазначені угоди є недійсними, що тягне за собою скасування державної реєстрації про припинення права суборенди.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Рішення суду 1 інстанції у повній мірі відповідає виписаному.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальну настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - ст.204 ЦК України. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

За нормою ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально - ст.14 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 жовтня 2013 року, речове право якого зареєстровано 31 жовтня 2013 року за № 3225313, між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області були укладенні договори оренди земельних ділянок в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області:

- 200,0872га, кадастровий №4825783900:21:000:0135;

- 210,6045 га, кадастровий №4825783900:21:000:0136;

- 141,7996 га, кадастровий № 4825783900:21:000:0137;

- 27,4359 га, кадастровий №4825783900:21:000:0133.

31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 , за договорами суборенди, передала вказані земельні ділянки ТОВ Агро-діло строком на 48 років, які зареєстровані у Реєстраційній службі Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області 31 жовтня 2014 року за №7538281, №7539266, №7538831, №7538823 (т.1 а.с.44-67).

19 серпня 2017 року, у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , додатковими угодами до договорів оренди від 28 жовтня 2013 року, у договори оренди землі було внесено зміни, де замінено орендаря ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , як спадкоємця. Вказані додаткові угоди зареєстровані 22 серпня 2017 року (т.1 а.с.68-71).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2018 року, 05 жовтня 2018 року зареєстровано припинення права суборенди ТОВ Агро-Діло на вказані земельні ділянки.

Підставами чого стали додаткові угоди до договору суборенди земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року про припинення дії договору суборенди земельної ділянки, укладені 30 серпня 2018 року, де сторони угоди, від імені орендаря ОСОБА_1 та суборендаря ТОВ Агро-Діло , у зв`язку зі смертю орендаря ОСОБА_3 та прийняттям і оформленням спадщини її спадкоємцем ОСОБА_1 , припинили попередній договір оренди (т.1 а.с.8-23, 40-43).

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2018 року, 08 жовтня 2018 року було здійснено записи в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав суборенди на вказані земельні ділянки за ФГ Агро Сервіс Плюс на підставі договору суборенди землі, виданий 02 жовтня 2018 (т.1 а.с.24-39).

Позивач, посилаючись на те, що спірні додаткові угоди, укладені від імені представника ТОВ "Агро-Діло" в особі директора ОСОБА_4 , підписані не ним, а іншою особою, тобто укладені без волевиявлення позивача.

У зв`язку з цим, по справі була проведена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку №22 від 18 березня 2019 року, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Суборендар" в чотирьох додаткових угодах від 30 серпня 2018 року до договору суборенди земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року про припинення дії договору суборенди земельної ділянки загальною площею 141,7996га в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825783900:21:000:0137, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Суборендар" в додатковій угоді від 30 серпня 2018 року до договору суборенди земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року про припинення дії договору суборенди земельної ділянки загальною площею 210,6045га в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825783900:21:000:0136, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Суборендар" в додатковій угоді від 30 серпня 2018 року до договору суборенди земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року про припинення дії договору суборенди земельної ділянки загальною площею 200,0872га в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825783900:21:000:0135, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Суборендар" в додатковій угоді від 30 серпня 2018 року до договору суборенди земельної ділянки від 31 жовтня 2014 року про припинення дії договору суборенди земельної ділянки загальною площею 27,43596га в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825783900:21:000:0133, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою (а.с.172-178).

Встановивши зазначені обставини та врахувавши вимоги норм цивільного та земельного законодавства, а також правові позиції вищих судових інстанцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог і необхідності визнання додаткових угод недійсними.

Протилежного сторона, належними та допустимими доказами цього не заперечила, хоча за процесуальним законом, то є її обов`язком.

Отже, визнання недійсними додаткових угод про припинення дії договору суборенди земельних ділянок, тягне за собою скасування запису в державному реєстрі про реєстрацію цього права, а також визнання недійсними договорів суборенди, за якими ОСОБА_1 передав зазначені земельні ділянки в суборенду іншому товариству.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного, земельного та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районногоМиколаївської області від 24 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року .