Рішення

від 12.09.2019 по справі 386/374/19

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/374/19

Провадження № 2/386/213/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

ОСОБА_1 16.04.2019 звернувся до суду з позовною заявою до Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . Під час життя останній склав заповіт, відповідно до якого призначив позивача спадкоємцем після його смерті. Спадкове майно складається з домоволодіння, а саме: будинку АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті батька позивач прийняв шляхом подачі відповідної заяви до Другої Краматорської державної нотаріальної контори Донецької області, після чого було відкрито спадкову справу №261/2013. 14.09.2017 державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори Донецької області Могильною І.І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, шляхом відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що він не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки його померлий батько прийняв у спадщину вказаний будинок після смерті своєї матері але документально не оформив своїх прав на вказаний будинок. Вказаний будинок був отриманий у спадок його батьком при ще за життя останнього на підставі заповіту після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При житті ОСОБА_3 призначила батька спадкоємцем на підставі заповіту від 23.08.2001. На підтвердження прийняття його батьком спадщини після смерті ОСОБА_3 , державний нотаріус Другої Краматорської державної нотаріальної контори Донецької області Чумаковою О.І. було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.06.2006. Відповідно до вказаного свідоцтва батько позивача ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво від 08.06.2006 видане на частку спадкового майна, а саме: на грошові внески з нарахованими відсотками та компенсацією в ТОБО №2865/057 Краматорського відділення Ощадбанку України. Позивач зазначає, що прийняття ОСОБА_2 при житті у спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 частини спадкового майна у вигляд грошових коштів на підставі заповіту, підтверджує факт прийняття спадщини в цілому, до складу якої входив вказаний житловий будинок, але документи на який, при житті не були оформлені, однак приналежність будинку його бабці ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи та спадкової справи. Станом на період набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок діяв ЦК УРСР, який не передбачав обов`язкової реєстрації права власності. Померла ОСОБА_3 володіла, користувалася та розпоряджалася цим домоволодінням, але не зареєструвала після 2002 року своє право на нього, що призвело до неможливості видачі свідоцтва про право власності після її смерті батьку позивача ОСОБА_2 як спадкоємцю за заповітом, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 здійснював догляд за будинком, утримував будинок в належному стані, доглядав за подвір`ям та фактично виконував всі функції власника. Відповідно до Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку - літера А з верандою - а загальною площею 56,6 кв.метрів, в тому числі: 1-веранда площею 6,5 кв.метрів; 1 - коридор площею 5,6 кв.метрів; 2 - кімната площею 20,40 кв.метрів; 3 - кухня площею 4,7 кв.метрів; 4 - кімната площею 19,4 кв.метрів; сараю - літера Б; погребу - літера В. У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.ст. 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1233, 1234, 1268, 1278 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, сараю та погребу.

Ухвалою суду від 22.04.2019 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

02.07.2019 за клопотанням позивача судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою у Другої Краматорської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи №261/2013, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та на виконання якої, нотаріусом 16.07.2019 надано витребувані докази.

12 серпня 2019 року у справі проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити в її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 132).

Представник відповідача Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Голова сільської ради подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника сільської ради, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Краматорськ Донецької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 08.09.2006 Краматорським міським управлінням юстиції Донецької області (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Краматорськ Донецької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 13).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 доводився ОСОБА_3 сином (а.с. 15).

Відповідно копії спадкової справи №651/2005, наданої Другою Краматорською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_2 , якому 08.06.2006 державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Чумаковою О.І. посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий внесок з нарахованими відсотками та компенсацією в ТОБО №2865/057 Краматорського відділення Державний ощадбанк України на суму 1655 грн. 20 коп., 18.10.2007 державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Чумаковою О.І. посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,55 га., яка знаходиться на території Лебединської сільської ради, 18.10.2007 державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Чумаковою О.І. посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майновий пай КСП ім. Котовського у розмірі 2831 грн.; інших спадкоємців немає; інші свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 14, 122-130).

Згідно копії постанови державного нотаріуса Другої краматорської державної нотаріальної контори Могильної І.І. від 14.09.2017, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документ (а.с. 11).

Відповідно копії спадкової справи №261/2013, наданої Другою Краматорською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу за заявою позивача про прийняття спадщини за заповітом, якому 13.09.2016 державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Могильною І.І. посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,5487 га., яка знаходиться на території Лебединської сільської ради; ОСОБА_5 , як дружиною та спадкоємцем першої черги подано заяву про відмову від прийняття спадщини; інші спадкоємці заяв не подавали; інших осіб зареєстрованих зі місцем смерті спадкодавця немає; інші свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 104-121).

В спадковій справі №261/2013 знаходиться довідка Ульяновського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації за №170 від 24.06.2017 про те, що право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано (а.с. 120).

Відповідно копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , виготовленого 15.05.2017 Ульяновським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації, зазначений будинок побудований у 1950 році, до домоволодіння також входять сарай та погреб (а.с. 57-63).

В судовому засіданні були оглянуті копії погосподарських книг Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області з 1950 року по 2020 рік, згідно яких вбачається, що житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , відноситься до господарства колгоспників, тобто є колгоспним двором, головою двору з 1971 року значиться ОСОБА_3 (а.с. 21-56).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

За частиною першою ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України зазначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Нормами статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.1 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування": спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року №3425-ХП "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року №2709-ІУ "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим Законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 13 червня 2012 року за наслідками розгляду справи за №6-54цс12).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 5 серпня 1992 року було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року №40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012 року №40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Відповідно листа Міністерства юстиції України №19-32/319 від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966 (надалі - Інструкція), реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міста і селища міського типу Української РСР, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у погосподарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Якщо житлові будинки, побудовані до 05 серпня 1992 року на земельній ділянці, яка була відведена для такого будівництва та у сукупності з висновком про технічний стан і погодження з відповідними службами, судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючий документ.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстави для визнання за позивачем права власності на житловий будинок, що залишився після смерті ОСОБА_2 , який в свою чергу фактично прийняв його у спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки на день смерті останнім належав на праві приватної власності житловий будинок; позивач після смерті ОСОБА_2 в шестимісячний строк з дня смерті останнього, як спадкоємець, подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом, однак оформити спадщину не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який за життя не оформила ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 .

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої квитанції від 18.03.2019 №1-4060К позивач за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в сумі 3790 грн. 77 коп., виходячи з розміру, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Краматорськ Донецької області.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 поштовий АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Місцезнаходження відповідача Лебединської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області: с. Лебединка Голованівського району Кіровоградської області, поштовий індекс 26524, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04366063.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гарбуз О. С.