Рішення

від 12.09.2019 по справі 640/14870/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 640/14870/19

н/п 2-а/640/534/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

за участю секретаря судових засідань - Хомінської Т.В.,

розглянувши в порядку скороченого позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора патрульної поліції роти №5 батальйону №4 УПП у Харківській області ДПП Агабекова Анвера Джаваншира Огли ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 КУпАП, винесену відповідачем, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 18 липня 2019 року, він рухався на транспортному засобі ВАЗ 2105 днз НОМЕР_4 по просп. Тракторобудівників у напрямку вул. Героїв Праці де дорога має чотири полоси руху (по дві полоси у кожному напрямку). В районі буд. №138 рухаючись по крайній правій полосі та завчасно знизивши швидкість відповідно до вимог п.18.1. ПДР він проїхав нерегульований пішохідний перехід. Наближаючись до зазначеного переходу, він побачив пішохода, що рухався по ньому з протилежного боку, тобто він знаходився на крайній правій полосі зустрічного руху. Завчасно побачити пішохода позивач не міг, адже по двом зустрічним смугам рухалися автомобілі, що перекривали огляд, при цьому один з них був великогабаритний вантажний. В момент відкриття огляду на ту частину пішохідного переходу на якій знаходився пішохід, відстань до нього складала біля 40-50 метрів що відповідає екстреному гальмівному шляху його автомобіля. Оцінивши швидкість руху свого автомобіля, швидкість руху пішохода, наявність інших автомобілів позаду нього (в тому числі патрульного автомобіля) він зробив висновок про необхідність продовжити рух автомобіля, так як незупинка не створить будь-якої перешкоди чи небезпеки для зазначеного пішохода, а екстрене гальмування створить аварійну ситуацію на дорозі. Позивача було зупинено патрульною поліцією в районі просп. Тракторобудівників, б. 158 та винесено постанову серії ДП18 №627701 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Позивач вказує на те, що інспектором патрульної поліції не були дотримані норми ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності винесено без будь-якого розгляду справи та вивчення доказів. На підставі викладеного позивач просить скасувати постанову серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовну заяву просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як встановлено дослідженими у справі доказами, ОСОБА_1 18.07.2019 року о 09.20 год. керуючи автомобілем ВАЗ 2105, днз НОМЕР_3 , в м. Харкові по просп. Тракторобудівників біля б. № 138, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходу, чим порушив вимоги ПДР України.

У зв`язку з чим патрульним поліції роти №5 батальйону №4 УПП у Харківській області ДПП Агабековим А.Д. Огли 18.07.2019 року після виявлення правопорушення винесено постанову серії ДП18 №627701, якою встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).

Позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що інспектором поліції при розгляді справи не досліджено жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими статтею 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків,показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

В постанові серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року зазначено, що до постанови додається відео з бодікамери ХА 02318 ХА 01982.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 року про відкриття провадження по справі у відповідача витребувано усі наявні у нього докази, що стосуються обставин, викладених в позовній заяві. Станом на 12.09.2019 року відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з неподанням відповідачем доказів та не повідомлення суду причин ненадання таких доказів суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходу, чим порушив вимоги ПДР України, разом з цим відповідачем не зазначено який саме пункт ПДР України порушив позивач та не надано суду жодних доказів порушення позивачем ПДР України та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, правову конструкцію диспозиції адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність існування в діях позивача порушень Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим вбачається правові підстави для скасування постанови серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені судом матеріали справи, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що постанова серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 122 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, частиною 5 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підтвердження моральної шкоди в сумі 5000 грн. позивачем не надано жодного доказу, заподіяної йому моральної шкоди, тому суд відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги.

Керуючись ст. ст.2, 6-10, 77, 122, 241-246, 255, 257, 263, 295, КАС України, ст. 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №5 батальйону №4 УПП у Харківській області ДПП Агабекова Анвера Джаваншира Огли про визнання протиправними дій та скасування постанови - задовольнити частково.

Постанову інспектора патрульної поліції роти №5 батальйону №4 УПП у Харківській області ДПП Агабекова Анвера Джаваншира Огли серії ДП18 №627701 від 18.07.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 статті 122 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях