Рішення

від 04.09.2019 по справі 902/350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2019 р. Cправа № 902/350/19

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Соборна,71, м. Вінниця, 21050)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "САІК" (вул. Чехова, буд. 45, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23201)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 96 076,26 грн.

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

02.05.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницького обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САІК" до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 96 076,26 грн.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ГПК України - у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

03.05.2019 р. судом було здійснено запит до Відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області з проханням надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області про ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.01.2016 р., РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

14.05.2019 р. Господарському суду Вінницької області надано інформацію Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УМВС України у Вінницькій області якою повідомлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.05.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/350/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2019 р.

Ухвалою суду від 19.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/350/19 на 30 днів. Слухання у справі призначено на 12.08.2019 р.

Ухвалою суду від 12.08.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/350/19 для судового розгляду по суті на 04.09.2019 р.

На визначену дату судом 04.09.2019 р. представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою від 12.08.2019 р. про повідомлення останнього про дату та час розгляду справи, яка наявна в матеріалах справи.

Представники відповідачів не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать телефонограми, які наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.05.2018 р. між AT Ощадбанк в особі філії - Вінницьке обласне управління Ощадбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю САІК , що є юридичною особою за законодавством, в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір про надання овердрафту № 29 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Кредитного договору у порядку та на умовах, визначених цим договором. Банк протягом строку дії ліміту надає позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту. Позичальник зобов`язується використовувати овердрафт з дотриманням вимог чинного законодавства України, повернути наданий йому овердрафт, сплатити проценти за користування наданим йому овердрафтом та комісійні винагороди (комісії), а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Строк дії ліміту овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п.2.4. Договору, по 30.05.2021 р.

Умовами Кредитного договору було погоджено між сторонами, що банк встановлює ліміт овердрафту по рахунку позичальника № НОМЕР_3 в розмірі 150 000,00 грн (п.п. 2.7, 2.8 договору).

Згідно пункту 2.3 Кредитного договору овердрафт вважається наданим позичальнику з моменту виникнення дебетового сальдо на рахунку, по якому банком встановлено ліміт овердрафту.

Строку дії ліміту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення основної суми боргу (овердрафту) не пізніше останнього дня максимального СБК (максимальний строк безперервного користування згідно п.2.5 за цим договором складає 60 календарних днів) або не пізніше дати закінчення строку дії ліміту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Погашення основної суми боргу (овердрафту) відбувається за рахунок коштів, що надходять на рахунок позичальника (п.п. 5.1, 5.2 Кредитного договору).

Пунктом 5.4 позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на рахунку в сумі, достатній для сплати платежів позичальника за зобов`язаннями , на дати виконання зобов`язань, передбачені цим договором. При настанні кінцевої дати сплати процентів/комісійних винагород або після неї банк здійснює договірне списання суми, належної до сплати позичальником, згідно з статтею 8 договору. При відсутності коштів на рахунку позичальника банк протягом строку дії ліміту здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного ліміту овердрафту. При непогашенні вказаних в цьому пункті платежів, позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за цим договором по сплаті таких платежів.

Відповідно до п. 12.2.1 Кредитного договору за порушення позичальником строків виконання зобов`язання щодо погашення основної суми боргу (в тому числі у зв`язку з закінченням максимального СБК) та/або сплати комісійних винагород та/або процентів а користування позичальник зобов`язується сплатити пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Як встановлено матеріалами справи на виконання умов кредитного договору позивачем було надано позичальнику кошти в сумі 150 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (виписки банку, розрахунок заборгованості).

При цьому, позичальник отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності порушив свої договірні зобов`язання (пункти 2.1, 2.2, 2.7. 5.1, 5.2, 5.4, 12.2.1 Кредитного договору), щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Згідно пункту 6.1 зобов`язання банку за договором є відкличними. Банк має безумовне право відповідно до домовленостей сторін, викладених в цьому договорі, призупинити надання овердрафту або відкликати овердрафт, в тому числі з підстав (але не обмежуючись ними) порушення або невиконання позичальником вимог, визначених договором тощо.

Позивач в поясненнях та в позовній заяві вказує, що у зв`язку із невиконанням позичальником умов Кредитного договору банком на адресу позичальника були направлені повідомленням банку №101.10-23/310-1 вих. від 07.11.2018р., за № 101.10-08/3052/108477/2018-01 /вих. від 20.11.2018р., за №101.10-08/3301/119090/2018-01/вих. від 22.12.2018р., та вимога банку вих. №101.20-10/303 від 28.02.2019 р. про необхідність повного погашення кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що вимога не отримана позичальником та повернута за закінченням встановленого строку зберігання. Дана вимога та повідомлення залишені без задоволення.

Як свідчать матеріали справи 31.05.2018 р. між громадянином ОСОБА_1 , товариством з обмеженою відповідальністю САІК - в особі начальника відділу з постачання будівельних матеріалів Кодитика Олександра Вікторовича та банком укладено договір поруки (далі - Договір поруки).

Згідно п. 2.1. Договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини Кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення Кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором; невідшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.

Згідно п. 10.3.1. дія поруки за цим Договором для цілей застосування та в розумінні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього Договору сторонами та його скріплення печатками сторін за наявності.

Як стверджується матеріалами справи, в зв`язку із невиконанням позичальником умов Кредитного договору повідомленням банку вих. №101.20-10/304 від 28.02.2019 р. було повідомлено поручителя про необхідність повного погашення кредитної заборгованості. Вказане повідомлення залишилось без належного реагування та задоволення та повернуто банку за закінченням встановленого строку зберігання.

Позивач стверджує, що станом на 15.04.2019 р. заборгованість за договором про надання овердрафту № 29 від 31.05.2018р. становить 96 076,26 грн, яка складається з: основного боргу в сумі 78 677,12 грн, процентів в сумі 2 034,75 грн, пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках в сумі 12 660,46 грн, інфляційних втрат в сумі 1 730,19 грн, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 973,74 грн.

Згідно п.13.3. Кредитного договору спори врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів протягом 20 календарних днів, вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачами прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання Банком кредиту відповідачу 1 та відсутність сплати відсотків та повернення кредитних коштів у відповідності до умов Кредитного договору.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення з боржника та поручителя основного боргу в сумі 78 677,12 грн процентів в сумі 2 034,75 грн, пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках в сумі 12 660,46 грн, інфляційних втрат в сумі 1 730,19 грн, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 973,74 грн заборгованості за кредитом правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю САІК (ідентифікаційний код юридичної особи 40866061, що знаходиться за адресою: 23201. Вінницька область. Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Чехова, буд. 45) та ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Замостянським РО УМВС України у Вінницькій області 19.01.2016р.. РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (код 09302607. МФО 302076, п/р № НОМЕР_5 у філії - Вінницьке обласне управління AT Ощадбанк 21050. м. Вінниця, вул. Соборна 71) заборгованість за договором про надання овердрафту №29 від 31.05.2018 р. в сумі 96 076,26 грн, яка складається з: основного боргу в сумі 78 677,12 грн.. процентів в сумі 2 034,75 грн, пені за прострочення платежів по кредиту та відсотках в сумі 12 660,46 грн, інфляційних втрат в сумі 1 730,19 грн, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 973,74 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 вересня 2019 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Соборна,71, м. Вінниця, 21050)

3,4 - відповідачам ( АДРЕСА_2) ( АДРЕСА_1)