Рішення

від 13.09.2019 по справі 904/1855/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019м. ДніпроСправа № 904/1855/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд", с. Чумаки, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТехноПрогрес", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 5 070 грн. 22 коп. за поставлений товар

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТехноПрогрес" заборгованість у розмірі 5 070 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар згідно видаткових накладних № 772 від 04.12.2015, №77 від 02.02.2016, № 91 від 09.02.2016.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2019 (суддя Соловйова А.Є.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.06.2019.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2019 розгляд справи відкладений на 25.06.2019, у зв`язку із неявкою представників сторін.

24.06.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 04.12.2015 сторонами досягнуто усної домовленості, тобто укладено усний договір на поставку товару на загальну суму 8 857 грн. 82 коп., погодивши такі умови поставки: 04.12.2015 на суму 5 524 грн. 92 коп., 02.02.2016 на суму 2 390 грн. 40 коп., 09.02.2016 на суму 942 грн. 50 коп. Оплата товару проводиться на підставі виставленого рахунку у такому порядку: 01.02.2016 - 1 113 грн. 20 коп., 12.04.2016 - 1170 грн. 00 коп., 19.04.2018 - 1 504 грн. 40 коп., 19.06.2019 - 2 900 грн. 00 коп., 19.09.2019 - 2 170 грн. 24 коп. Відповідач зазначає, що свої зобов»язання з оплати поставленого товару відповідно до умов усного договору він виконав, а саме: 01.02.2016 сплатив 1 113 грн. 20 коп., 12.04.2016 - 1 170 грн. 00 коп., 19.04.2018 - 1 504 грн. 40 коп. Крім того, відповідач 19.06.2019 сплатив 2 900 грн. 00 коп. Строк оплати товару у розмірі 2 170 грн. 22 коп. ще не настав та за усною домовленістю між сторонами настане лише 19.09.2019. У зв»язку з цим відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

05.07.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій із посиланням на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України зазначив, що строк оплати поставленого товару настав після його отримання відповідачем; будь-яких усних домовленостей про відстрочку оплати товару між сторонами не існує.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2019 № 1130, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/1855/19 у зв`язку із тривалою відпусткою судді Соловйової А.Є.

За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до пп. 17.4 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України справа № 904/1855/19 передана на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою від 17.07.2019 суддя Рудь І.А. прийняла справу № 904/1855/19 до свого провадження, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судовому засіданні для розгляду справи по суті на 13.08.2019.

Позивач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи, 08.08.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 17.07.2019, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку «Адресата не було вдома» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 17.07.2019 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 06.05.2019).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

13.08.2019 господарським судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" (позивач) передало Приватному підприємству "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТехноПрогрес" (відповідач) у власність товар, а саме: пилу стрічкову М51 41х1,3х5025 2/3 РМР 2000, кількістю 3 шт., загальною вартістю 5 524 грн. 92 коп. , що підтверджується видатковою накладною № 772 від 04.12.2015, підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 13).

02.02.2016 позивач передав відповідачу у власність товар, а саме: пилу стрічкову М51 34х1,1х4150 2/3, кількістю 2 шт., загальною вартістю 2 390грн. 40 коп. , що підтверджується видатковою накладною № 77 від 02.02.2016, підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 20).

09.02.2016 позивач передав відповідачу у власність товар, а саме: пилу стрічкову М42 20х0,9х2360 4/6 Silencer Plus, кількістю 2 шт., загальною вартістю 942 грн. 50 коп. , що підтверджується видатковою накладною № 91 від 09.02.2016, підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с. 22).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме: за видатковою накладною № 772 від 04.12.2015 (рахунок № 940 від 02.12.2015) сплатив 3 787 грн. 60 коп. (відповідно до платіжного доручення № 925 від 01.02.2016 зараховано 1 113 грн. 20 коп., відповідно до платіжного доручення № 1020 від 13.04.2016 - 1 170 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 1978 від 19.04.2018 зараховано 1 504 грн. 40 коп.), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за цією накладною у розмірі 1 737 грн. 32 коп.

Видаткові накладні № 77 від 02.02.2016 та № 91 від 09.02.2016 не оплачені.

Загальний розмір заборгованості за видатковими накладними № 772 від 04.12.2015, № 77 від 02.02.2016 та № 91 від 09.02.2016 складав 5 070 грн. 22 коп.

21.11.2018 позивач надіслав відповідачу претензію за № 50 від 20.11.2018 про сплату заборгованості, однак 19.12.2018 конверт разом з претензією повернувся за зворотною адресою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 24-29).

У зв»язку з цим позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 070 грн. 22 коп.

Водночас, відповідач подав до суду платіжне доручення № 27 від 19.06.2019 про сплату поставленого товару за видатковими накладними № 772 від 04.12.2015 та № 77 від 02.02.2016 на суму 2 900 грн. 00 коп. (а.с. 65).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 900 грн. 00 коп. підлягає закриттю, в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладених у спрощений спосіб договорів купівлі-продажу, за якими сторони не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки строк оплати у видаткових накладних сторонами не був встановлений, відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару - за видатковою накладною № 772 - 04.12.2015, за видатковою накладною № 77 - 02.02.2016, за видатковою накладною № 91 - 09.02.2016.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач до звернення позивача з позовом до суду за видатковою накладною № 772 від 04.12.2015 сплатив 3 787 грн. 60 коп., після звернення - 19.06.2019 сплатив 1 737 грн. 32 коп.

Крім того, після звернення позивача з позовом до суду за видатковою накладною № 77 від 02.02.2016 відповідач сплатив 1 162 грн. 68 коп., у зв»язку з чим за цією накладною заборгованість лишилась у розмірі 1 227 грн. 72 коп.

Видаткова накладна № 91 від 09.02.2016 не оплачена.

Загальний розмір заборгованості за видатковими накладними № 77 від 02.02.2016 та № 91 від 09.02.2016 складає 2 170 грн. 22 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 900 грн. 00 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, в іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Доводи відповідача про те, що строк оплати товару у розмірі 2 170 грн. 22 коп. ще не настав та за усною домовленістю між сторонами настане лише 19.09.2019, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач не довів належними доказами факт домовленості між сторонами про відстрочку оплати товару.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 08.04.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Бастіон"; Додаток № 1 до договору, яким визначений розмір винагороди (гонорар) адвоката на суму 2 500 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 2 від 18.04.2019 на суму 2 500 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 193 від 26.04.2019 на суму 2 500 грн. 00 коп.; акт про надання обумовлених видів правової допомоги від 07.05.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1695 від 18.06.2007; посвідчення адвоката № 1361 від 18.06.2007; ордер серія ДП № 2236/011 від 02.05.2019.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 904/1855/19 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 900 грн. 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпропетровський завод спецінструмента калібрів "ТехноПрогрес" (49101, м. Дніпро, пр. О. Поля, 96 Б, кв. 18, код ЄДРПОУ 30189645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромГранд" (52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Чумаки, вул. Меліоративна, 1, код ЄДРПОУ 37302810) заборгованість у розмірі 2 170 грн. 22 коп. (дві тисячі сто сімдесят грн. 22 коп.), 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору та 2 500 грн. 00 коп. (дві тисячі п"ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 13.09.2019

Суддя І.А. Рудь