Постанова

від 11.09.2019 по справі 910/13270/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р. Справа№ 910/13270/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича та Товариства з обмеженою відповідальністю АСАП Україна

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.03.2019 (повний текст рішення складено 15.05.2019)

у справі №910/13270/18 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець Клюйко Григорій Васильович

про стягнення 104112,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" про стягнення збитків в розмірі 104112,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором-заявки транспортного експедирування вантажу №282з від 04.05.2018 щодо збереження вантажу вартістю 3181,4 Євро, який під час перевезення за замовленням позивача було пошкоджено перевізником - фізичною особою-підприємцем Клюйком Георгієм Васильовичем у зв`язку з чим відповідач у відповідності до п. 4.4 цього договору, зобов`язаний відшкодувати збитки, що становлять вартість пошкодженого товару у розмірі 3181,40 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.10.2018 складає 104112,18 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що у відповідача виникло зобов`язання по відшкодуванню збитків за договором транспортного експедирування в сумі 104112,18 грн. При цьому відповідач вказував на відсутність будь-яких відомостей про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Анагро" від прийняття пошкодженого товару; вимога про відмову від прийняття пошкодженого товару не направлялась; рекламаційний акт, складений уповноваженими представниками позивача та вантажоодержувача (ТОВ "Анагро") відсутній.

Фізична особа-підприємець Клюйко Григорій Васильович у поданих суду першої інстанції поясненнях також заперечив проти позову. В обґрунтування своїх доводів третя особа посилалася на рішення господарського суду Чернігівської області у справі №927/550/18 від 25.09.2018, яким, на його думку, встановлена недопустимість як доказів акту здачі-приймання товару №1/2018 від 14.05.2018 та претензії №1 від 17.05.2018 ТОВ "Мініраліс Україна". Також третя особа зазначила, що ТОВ "Анагро" прийняло весь вантаж, вантаж ним не повернуто та оплачено повністю, доказів понесення позивачем збитків у розмірі 104112,18 грн позивачем не подано.

Позивач у своїх поясненнях щодо пояснень третьої особи та відповіді на відзив посилався на те, що рішення господарського суду Чернігівської області не є преюдиційним для цієї справи, оскільки суд встановив відсутність понесених збитків саме Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна", натомість суд не досліджував і не встановлював наявність чи відсутність понесених збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна", і ці обставини не були предметом розгляду у справі №927/550/18. Також позивач зазначив, що на вартість пошкодженого товару у розмірі 3181,4 Євро ним було надано знижку ТОВ "Анагро" на наступну поставку, і пошкоджений товар ТОВ "Анагро" не було прийнято, про що зазначено у листі від 17.05.2018.

Представник третьої особи подав клопотання про стягнення з позивача на користь третьої особи 10000,00 грн. за надану професійну правничу допомогу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" 104112,18 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відсутність доказів неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" зобов`язань за Контрактом є умовою покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" відповідальності за пошкодження вантажу, що виникло у результаті дій залученого ним автоперевізника, у вигляді відшкодування збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу, зазначеної у інвойсі №150 від 03.05.2018 - 3181,40 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.10.2018 складає 104112,18 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Клюйко Григорій Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити рішення, яким скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18, відмовити ТОВ "Мінераліс Україна" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на ТОВ "Мінераліс Україна".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на акт здавання-приймання товару від 14.05.2018 №Нр.1/2018, чим на думку скаржника порушив положення ст. 75 ГПК України, посилаючись на те, що в рішенні господарського суду Чернігівської області у справі №927/550/18 встановлена недопустимість як доказу прийняття одержувачем вантажу акту здачі-приймання товару №1/2018 від 14.05.2018. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено вимоги п.8 ст.80 ГПК України, оскільки суд посилався на докази, зокрема, додаткову угоду №2 до Контракту №01-03/18Е від 01.03.2018 та угоду про взаємозалік зустрічних вимог від 22.12.2018, які надані з порушенням норм процесуального права. Крім того, скаржник вважає, що позивачем було змінено підставу позову та на ці підстави суд першої інстанції посилався в обґрунтування рішення суду, натомість ці підстави виникли вже після відкриття провадження у справі та початку розгляду справи по суті. Скаржник вказує, що відсутність акту на знищення (утилізацію) товару на загальну суму 9802,43 грн звільняє відповідача від відшкодування збитків. Також в апеляційній скарзі третя особа посилається на те, що ТОВ "Анагро" як вантажоодержувач товару не виставляло позивачу претензію, а позивач не намагався довести, що ТОВ "Анагро" не дотрималося умов контракту при складанні акту про пошкоджений товар.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.) від 25.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18. Постановлено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мінераліс Україна" у задоволенні позову до ТОВ "АСАП Україна" про стягнення 104112,18 грн. у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував положення п.4.4 Договору-заявки №282з щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" відповідальності за пошкодження вантажу, що виникла в результаті дій залученого автоперевізника, у вигляді відшкодування збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу, зазначеної в інвойсі №150 від 03.05.2018 - 3181,40 Євро, з огляду на відсутність доказів неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" зобов`язань за договором. Скаржник звертає увагу на відсутність рекламаційного акту щодо поставленого пошкодженого на суму 3181,40 Євро товару за Контрактом і зазначеного в інвойсі №150 від 03.05.2018 складено не було. Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції було передчасно встановлено факт понесених втрат у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а саме через відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем втрат внаслідок пошкодження товару, які суд першої інстанції визнав встановленими. Також скаржник вказує на передчасність висновку суду про покладення відповідальності на експедитора за пошкодження частини вантажу на суму 3181,40 Євро.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №910/13270/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13270/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.) від 15.07.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18; зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Постановлено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мінераліс Україна" у задоволенні позову до ТОВ "АСАП Україна" про стягнення 104112,18 грн. у повному обсязі. При цьому відповідач вказував, що при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не повністю та не об`єктивно досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що мало наслідкам прийняття протиправного рішення про задоволення вимог про стягнення з ТОВ "АСАП Україна" збитків, при їх недоведеності та не встановленні всіх елементів правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" третя особа просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мінераліс Україна" у задоволенні позову до ТОВ "АСАП Україна" про стягнення 104112,18 грн. у повному обсязі. При цьому третя особа вказує, що в цілому підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, проте не погоджується з твердженнями відповідача про те, що відповідальність повинен нести перевізник.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

14.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 у складі колегії суддів: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18. Постановлено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анагро" (що є резидентом Латвійської Республіки), як покупцем, укладено контракт №01-03/18Е, відповідно до п.1 якого продавець продає, а покупець придбаває продукцію - мікродобрива та біопрепарати, виробником яких є ТОВ "Мінераліс Україна"; асортимент, кількість та ціна товару зазначається в інвойсах та/або специфікаціях, які формуються на кожну партію товару, та є невід`ємними частинами цього Контракту.

Ціни і загальна вартість кожної партії товару повинна зазначатись в інвойсах, що є невід`ємними частинами Контракту (п. 3.2 Контракту), і ця ціна включає, у тому числі, доставку товару у зазначене покупцем місце призначення на території Латвійської Республіки.

Відповідно до п.2.1 Контракту поставка здійснюється на умовах DAP (поставка в місце призначення, вказане в договорі, імпортні збори і місцеві податки сплачується покупцем) відповідно до Інкотермс у редакції 2010 року.

Delivered at Place, скорочено DAP (постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Постачання ТОВ "Мінераліс Україна" в рамках Контракту партії товару вартістю 56402,20 Євро погоджено у рахунку №150 від 03.05.2018 (інвойсі). Предметом постачання були добрива, що розфасовані в каністри об`ємом 5 л - 2 820 шт і 1 л - 750 шт, умови поставки - DAP, Latvia, Riga, Bullu, 74, muitas punkts 0265, LV 1067.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, інвойс є документом, що підтверджує митну вартість, або як товаросупровідний документ, в якому міститься відомості про відправлення (товари та інші предмети), що переміщуються (пересилаються) у вантажі (відправленні) (п. 2 Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1948).

З метою забезпечення виконання обов`язків, пов`язаних з транспортуванням товару в місце призначення, 04.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна", як клієнт, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАП Україна", як експедитором, договір-заявку транспортного експедирування вантажу №282з (далі - Договір-заявка № 282з), відповідно до пункту 1.1 якого, експедитор зобов`язався за плату і за рахунок клієнта надати послуги пов`язані з перевезенням вантажу клієнта, шляхом укладення від свого імені та за рахунок клієнта договору перевезення вантажу з третьою особою.

Перевезення вантажу, послуги з організацією якого зобов`язалось надати ТОВ "АСАП Україна", за умовами п. 1.2 Договір-заявка № 282з, підлягало виконанню на таких умовах:

маршрут: Україна, м. Васильків, Київська область - Латвія, м. Рига;

автомобіль: державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

водій: ОСОБА_1 ;

назва вантажу: біодобрива, вантаж небезпечний;

вага, розмір вантажу: 20 палет 1,2*1,0*1,2м, вага брутто 20070 кг;

дата і час завантаження: 07.05.2018, 8-00;

дата і час розвантаження: 10-11.05.2018;

адреса розвантаження, вантажоодержувач: ТОВ "Анагро", Latvia, Riga, Bullu, 74, muitas punkts 0265, LV 1067.

Для безпосереднього перевезення товару, виконуючи Договір-заявку № 282з, 04.05.2018 ТОВ "АСАП Україна" залучило фізичну особу-підприємця Клюйка Григорія Васильовича, з яким уклало договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п від 04.05.2018, відповідно до якого перевізник - фізична особа-підприємець Клюйко Григорій Васильович, зобов`язався здійснити перевезення вказаного вище товару за маршрутом: Україна, м. Васильків, Київська область - Латвія, м. Рига, автомобілем: державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , і доставити його 10.05.2018 - 11.05.2018 вантажоодержувачу ТОВ "Анагро".

Дана обставина визнається сторонами та встановлена рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №927/550/18 від 25.09.2018 за позовом ТОВ "АСАП Україна" до фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича, третя особа ТОВ "Мінераліс Україна", а тому не потребує доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу було здійснено за вантажно-митною декларацією (СМR) від 07.05.2018 автотранспортом, державний номер НОМЕР_1/ НОМЕР_2 , фізичною особою-підприємцем Клюйком Григорієм Васильовичем .

14.05.2018 вантажоодержувач - ТОВ "Анагро", склав акт здачі-приймання товару № 1/2018 при прийманні вантажу від ТОВ "Мінераліс Україна", який поставлено відповідно до рахунку № 150 від 03.05.2018 (інвойсу), номер транспорту і причепа НОМЕР_1/ НОМЕР_2 . Акт складено за участю водія транспортного засобу ОСОБА_1 . У акті зазначено, що частина товару є пошкодженою (деформована тара (каністри), вилито продукт, пошкоджені етикетки). Всього виявлено пошкодження 288 каністр. Акт здачі-приймання товару № 1/2018 від 14.05.2018 підписаний представником ТОВ "Анагро" та водієм ОСОБА_1.

Листом від 17.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Анагро повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" про неможливість прийняття та здійснення оплати вартості товару на суму 3181,40 Євро у зв`язку з його пошкодженням. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Анагро" посилалось на акт здачі-приймання товару від 14.05.2018 як на документ, який засвідчує факт пошкодження товару.

Порядок приймання товару врегульовано розділом 7 Контракту, за яким приймання товару по кількості і якості здійснюється на складі покупця згідно з п. 2.5 цього Контракту на підставі супровідних документів. Приймання по якості здійснюється шляхом візуального визначення цілісності упаковки і товару (п. 7.1 Контракту). Всі недоліки, виявлені при прийманні товару, повинні бути належним чином задокументовані (п. 7.2 Контракту).

Отже, враховуючи встановлений Контрактом спосіб приймання товару по якості - візуальне визначення цілісності упаковки і товару, таке приймання може бути здійснено тільки в момент розвантаження товару з транспортного засобу.

За умовами п.7.3 Контракту факт нестачі за кількістю або низька якість товару повинні підтверджуватися рекламаційним актом, підписаним уповноваженими представниками продавця і покупця.

Відповідний акт суду не подано.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки місце прийняття вантажу для перевезення, і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, до договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №282п від 04.05.2018, укладеним з фізичною особою-підприємцем Клюйком Григорієм Васильовичем, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась на підставі відповідного Закону України від 01.08.2006.

Виходячи зі змісту Конвенції, учасниками приймання вантажу є одержувач товару і перевізник (ст. 30 Конвенції). Зокрема, з цієї норми (ст. 30 Конвенції) слідує, що про очевидні втрати і пошкодження вантажу одержувач повинен зробити заяву перевізнику щонайпізніше в момент прийняття вантажу. І навпаки, факт отримання вантажу одержувачем за відсутності такої заяви, тобто відсутність фіксації одержувачем з перевізником втрати і пошкодження вантажу, виходячи зі ст. 30 Конвенції, є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній, тобто в момент завантаження.

Отже, відсутність окремого рекламаційного акту, підписаного уповноваженими представниками продавця і покупця у відповідності до п. 7.3 Контракту не спростовує обставин, зазначених у акті здачі-приймання товару №1/2018 від 14.05.2018 про пошкодження 288 каністр.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт здачі-приймання товару №1/2018 від 14.05.2018 є допустимим доказом, відповідно до ст. 77 ГПК України, оскільки складений відповідно до процедур, визначених Конвенцією, - складено одержувачем та перевізником в момент приймання вантажу.

Наявність акту здачі-приймання товару №1/2018 від 14.05.2018 стала достатньою обставиною для Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна", як сторони, яка гарантувала якість товару (п. 6.1 Контракту), та на яку покладають всі ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, визнати себе зобов`язаною за постачання пошкодженого товару. У зв`язку з цим 08.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Анагро" уклали додаткову угоду №2к до Контракту, якою визнали, що частину товару, яка була поставлена за Контрактом і зазначена в інвойсі №150 від 03.05.2018, є пошкодженою, вартість пошкодженого товару становить 3181,40 Євро. У зв`язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" погодилось надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Анагро" знижку на наступну поставку у розмірі пошкодженого товару (3181,40 Євро).

18.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" виставило рахунок №385 на оплату поставки товару (добрив) за Контрактом на суму 29700 Євро. Надання цієї знижки відбулось шляхом укладення 22.12.2018 між цими сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Анагро" з оплати 14850 Євро (50% вартості товару, зазначеного у рахунок № 385) зменшено на 3181,40 Євро шляхом зарахування зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінераліс Україна" з відшкодування заборгованості за пошкоджений товар.

Наведене спростовує заперечення відповідача про відсутність доказів понесення позивачем втрат внаслідок пошкодження товару. Пошкодження товару свідчить про його непридатність, а враховуючи, що місце прийняття вантажу для перевезення, і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, розумність та доцільність повернення вантажоодержувачем позивачу пошкодженого товару, враховуючи економічну вартісність цієї процедури, у цьому випадку відсутня. З огляду на це, неповернення товару вантажоодержувачем не свідчить про прийняття його останнім.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Оскільки предметом Контракту є надання послуг, безпосередньо пов`язаних з організацією перевезення вантажу, правовідносини, що виникли за ним, є предметом регулювання глави 65 Цивільного кодексу України - транспортне експедирування.

Згідно зі ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб, що відповідає загальному правилу приватного права про можливість покладення виконання зобов`язання на третю особу (ст.ст. 528, 902 ЦК України), а також відповідальності боржника перед кредитором за дії третіх осіб, на яких було покладено виконання (ст. 618 ЦК України).

Обов`язок товариства "АСАП Україна" нести відповідальність за втрату/пошкодження вантажу чи його пакування, що виникли у результаті дій чи бездіяльності залучених ним автоперевізників, за умови належного виконання товариством "Мінераліс Україна" зобов`язань, є також договірною умовою (п. 4.4 Контракту). Виходячи з цього пункту, сторони узгодили, що такі втрати/пошкодження вантажу є збитками, розмір яких визначається виходячи з вартості пошкодженого вантажу, зазначеної у інвойсі.

За приписами ст. 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (ч. 2 ст. 9 Конвенції).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що під час прийняття вантажу до перевезення вантаж був пошкодженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частини 1 - 3 ст. 623 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з визначеним позивачем розміром збитків, завданих порушенням зобов`язання, який становить 3181,40 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.10.2018 складає 104112,18 грн.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 104112,18 грн збитків у зв`язку з пошкодженням вантажу, що виникло в результаті дій залученого відповідачем авто перевізника.

Доводи скаржника - Клюйка Григорія Васильовича щодо порушення судом положень ч.8 ст.80 ГПК України є безпідставними з огляду на наступне.

Так, в поясненнях позивача, поданих суду 29.12.2018, зазначено про надання копій документів та прийняття їх як письмових доказів у справі, які не могли бути подані разом з позовною заявою з поважних причин, оскільки були отримані вже після подання позовної заяви. В судовому засіданні 14.01.2019 суд першої інстанції задовольнив дане клопотання та долучив вказані докази до матеріалів справи.

Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено вимоги п.8 ст. 80 ГПК України, оскільки суд посилався на докази, зокрема, додаткову угоду №2 до Контракту №01-03/18Е від 01.03.2018 та угоду про взаємозалік зустрічних вимог від 22.12.2018, які надані з порушенням норм процесуального права.

Також безпідставними є доводи скаржника про те, що позивачем було змінено підставу позову та на ці підстави суд першої інстанції посилався в обґрунтування рішення суду, натомість ці підстави виникли вже після відкриття провадження у справі та початку розгляду справи по суті.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В даному випадку підставою позову є пошкодження вантажу, перевезення якого організовував відповідач на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору-заявки №283з транспортного експедирування вантажу від 04.05.2018.

Подаючи суду першої інстанції пояснення від 29.12.2018 та додаткові докази, позивач жодним чином не змінював дану підставу позову.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, та на які вони посилаються як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Клюйка Григорія Васильовича та Товариства з обмеженою відповідальністю АСАП Україна залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/13270/18 - без змін.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська