Рішення

від 12.09.2019 по справі 905/856/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2019 Справа № 905/856/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фатєєвій О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМАКС ГРУП» , м.Київ

до відповідача : Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 100494,80грн., пені у розмірі 5845,48грн., 3% річних у розмірі 3373,00грн., інфляційних втрат у розмірі 11057,98грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Припишня О.С. (довіреність №1 від 01.01.2019);

від відповідача: Копитова Е.Р. (за довіреністю №13-06/19 від 13.06.2019)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНМАКС ГРУП» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» , м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 100494,80грн., пені у розмірі 7289,16грн., 3% річних у розмірі 2816,00грн., інфляційних втрат у розмірі 12815,53грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №101 від 03.05.2017 з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 549, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 343 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №101 від 03.05.2017 зі специфікаціями №35 від 01.08.2018, №№ 40, 41 від 04.09.2018; видаткові накладні №453 від 21.08.2018, №477 від 07.09.2018, №478 від 07.09.2018; товарно-транспортні накладні від 21.08.2018, 07.09.2018; виписки з сертифікатів якості; рахунки на оплату; платіжні доручення; лист №753/8 від 18.02.2019; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача.

Ухвалою суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/856/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 19.06.2019; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив.

24.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №26/501 від 29.05.2019, в якому проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що специфікація №35 від 01.08.2018 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не підтверджує тих обставин, на які посилається позивач, таким документом має бути специфікація №39 від 21.08.2018. Також зазначив, що за поставками на суму 76140,00грн. та 70200,00грн. з боку позивача не було здійснено належного оформлення товаросупровідних документів, передбачених п. 3.6 договору, у зв`язку з чим, на думку відповідача, ціна позову має бути зменшена на 35000,00грн. не зареєстрованих податкових накладних за цими поставками. Посилався на те, що договором передбачена відповідальність за порушення терміну розрахунку за придбаний товар лише у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, а стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним та неправомірним. До відзиву надав документи згідно переліку.

16.07.2019 від позивача надійшла відповідь №19 від 10.07.2019 на відзив, в якій останній посилався на те, що рішеннями Комісії ГУ ДФС у м. Києві було відмовлено у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування вказаних рішень. Щодо штрафу в сумі 35000,00грн. за відсутність реєстрації податкових накладних, на які, за думкою відповідача, зменшується сума основного боргу зазначив, що, по-перше, відповідачем не надано розрахунку штрафу, по-друге - відповідач не позбавлений права подати позов про стягнення штрафу в судовому порядку, якщо доведе, що позивач дійсно порушив це зобов`язання.

Ухвалою суду від 18.07.2019 постановлено розглядати справу №905/856/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі; призначено підготовче засідання на 06.08.2019.

01.08.2019 від позивача надійшла заява №141 від 31.07.2019 про зменшення позовних вимог з доказами направлення відповідачу, у якій останній просить суд стягнути 100494,80грн. заборгованості з оплати поставлених товарів, 4996,20 грн. пені, 2995 грн. 3% річних, 10421,71 грн. інфляційних втрат, а всього - 118907,72 грн.

05.08.2019 від відповідача надійшло клопотання №26/796 від 02.08.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме доказів оплати товару. Також надана заява в порядку ст. 129 ГПК України, в якій останній повідомив, що відповідачем буде надано докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

28.08.2019 надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог №145 від 23.08.2019, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 100494,80грн., пеню у розмірі 5845,48грн., 3% річних у розмірі 3373,00грн., інфляційних втрат у розмірі 11057,98грн. При цьому зазначив, що поставка товару за видатковою накладною №453 від 21.08.2019 здійснювалась відповідно до специфікації №39 від 21.08.2019. Тобто, позивач фактично збільшує розмір позовних вимог в частині 3% річних та зменшує розмір позовних вимог в частині пені та інфляційних втрат, а також змінює підставу позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної №453 від 21.08.2018.

За приписами ч.ч. 2, 3, 5 ст. 46 ГПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також змінити предмет або підставу позову - до закінчення підготовчого засідання.

Суд розглядає спір в контексті вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви №145 від 23.08.2019.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2019 з`явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №101 (далі договір), згідно п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Вартість товару визначається в специфікаціях до цього договору. З моменту укладення специфікацій одностороння зміна ціни товару не допускається. Оплата за товар здійснюється на умовах і в строки, визначені у специфікаціях. Оплата за товар здійснюється на підставі рахунків-фактур. При безготівкових розрахунках датою платежу вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.п. 2.1, 2.5 - 2.7 договору).

Поставка товару здійснюється партіями відповідно до специфікацій. Умови та базис поставки визначаються відповідно до ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року та зазначаються у специфікаціях. Датою поставки вважається дата укладення сторонами видаткової накладної на товар (п.п. 3.1-3.3 договору).

Відповідно до п. 6.10 договору у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

За умовами п. 11.1 договору набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

21.08.2018 сторони підписали специфікацію №39, якою узгодили поставку продукції (чавуна переробного ПЛ 1, 2) у кількості 3 т за ціною 11700,00грн./ 1т (без ПДВ), загальною вартістю 35100,00грн. (з ПДВ), 42120,00грн. (з ПДВ). Умови оплати - покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості партії товару до 04.09.2018 включно. Умови поставки: FCA - склад продавця, м. Заопоріжжя; строк поставки - до 23.08.2018.

04.09.2018 сторони підписали специфікацію №40, якою узгодили поставку продукції (ферросиліцій ФС45 - 1т за ціною 35000,00грн., феросилікомарганець МнС17 - 0,4т за ціною 33000,00грн., ферохром ФХ800 - 0,3 за ціною 50000,00грн.) на загальну суму 75840,00грн. (з ПДВ). Умови оплати - покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості партії товару до 20.09.2018 включно. Умови поставки- FCA - склад продавця, м.Запоріжжя; строк поставки - до 10.09.2018.

Також 04.09.2018 сторони підписали специфікацію №41, якою узгодили поставку продукції (чавуна переробного ПЛ 1, 2) у кількості 5 т за ціною 11700,00грн./ 1т (без ПДВ), загальною вартістю 58500,00грн. (без ПДВ), 70200,00грн. (з ПДВ). Умови оплати - покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості партії товару до 20.09.2018 включно. Умови поставки- FCA - склад продавця, м.Запоріжжя; строк поставки - до 10.09.2018.

На виконання умов договору поставки №101 від 03.05.2017, специфікацій №39 від 21.08.2018, №№ 40, 41 від 04.09.2018, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними №453 від 21.08.2018, №477 від 07.09.2018, №478 від 07.09.2018 на загальну суму 186634,80грн. відповідно.

Відповідач здійснив часткову оплату продукції в загальному розмірі 86140,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, решта в сумі 100494,80грн. залишилась несплаченою.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором поставки №101 від 03.05.2017.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №101 від 03.05.2017.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов`язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов`язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №101 від 03.05.2017 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили у специфікаціях строк оплати, у який покупець зобов`язаний сплатити суму за продукцію, а саме за специфікацією №39 від 21.08.2018 - до 04.09.2018 включно, за специфікаціями №40, 41 від 04.09.2018 - до 20.09.2018 включно.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору поставки №101 від 03.05.2017 було поставлено відповідачу продукцію:

- за специфікацією №39 від 21.08.2018 - на суму 40294,80грн., за видатковою накладною №453 від 21.08.2018, товарно-транспортною накладною №Р453 від 21.08.2018;

- за специфікацією №40 від 04.09.2018 - на суму 76140,00грн., за видатковою накладною №477 від 07.09.2018;

- за специфікацією №41 від 04.09.2018 - на суму 70200,00грн., за видатковою накладною №477 від 07.09.2018.

Позивачем були виставлені рахунки №493 від 04.09.02018 на суму 76140,00грн., №494 від 04.09.2018 на суму 70200,00грн. для оплати поставленої продукції.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, поставленого за видатковою накладною №453 від 21.08.2018 у сумі 36140,00грн., а саме: 03.09.2018 від відповідача надійшла оплата на суму 186000,00грн. з призначенням платежу за бронзу, феррікі згідно рах. №428 від 06.08.2018 . Частина від цієї оплати - 16140,00грн. була віднесена згідно бухгалтерського обліку позивача та відповідача в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною №453 від 21.08.2018 та перераховані грошові кошти в сумі 20000,00грн. за рахунком №468 від 21.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням №3999141804 від 13.11.2018.

16.01.2019 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною №478 від 07.09.2018 в сумі 50000,00грн. за рахунком №494 від 04.09.2018, що підтверджується платіжним дорученням №399999968.

У зв`язку з викладеним, заборгованість за видатковою накладною №453 від 21.08.2018 складає 4154,80грн., за видатковою накладною №477 від 07.09.2018 - 76140,00грн., за видатковою накладною №478 від 07.09.2018 - 20200,00грн.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Таке неналежне виконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що ціна позову має бути зменшена на 35000,00грн. не зареєстрованих податкових накладних. З приводу таких доводів суд зазначає, що відповідачем було прийнято продукцію, не повернуто та частково здійснено оплату її вартості. Відмова у реєстрації податкових накладних оскаржується позивачем у судовому порядку в межах справи №640/2241/19, а питання щодо відшкодування штрафу в сумі 35000,00грн. не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 100494,80грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 7289,16грн., 3% річних в розмірі 2816,00грн., інфляційні втрати в розмірі 12815,53грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.10 договору у разі порушення встановленого договором терміну остаточного розрахунку за придбаний товар, покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, але не більше 3% від несплаченої в строк суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами специфікацій сторони встановили строк оплати за поставлену продукцію, а саме: за специфікацією №39 від 04.09.2018 - до 17.08.2018 включно, за специфікаціями №40, 41 від 04.09.2018 - до 20.09.2018 включно.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (викладений у заяві №145 від 23.08.2019 про зміну підстав позову, зменшення та збільшення розміру позовних вимог) правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення пені у розмірі 5845,48грн., 3% річних у розмірі 3373,00грн. та інфляційних втрат у розмірі 10328,26грн.

Суд звертає увагу на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, тому таке врахування позивачем дати оплати у періоди є помилковим.

Крім того, за розрахунком суду пеня та 3% річних складають більші суми, однак суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє їх у цій частині у заявленому позивачем розмірі.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних з посиланням на те, що договором передбачена відповідальність за порушення терміну розрахунку за придбаний товар лише у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, з огляду на наступне:

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 123 ГПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач скористався таким правом та подав відповідну заяву (№26/790 від 31.07.2019) у встановленому законом порядку.

Витрати з оплати судового збору у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМАКС ГРУП» , м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» , м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості про стягнення основного боргу у розмірі 100494,80грн., пені у розмірі 5845,48грн., 3% річних у розмірі 3373,00грн., інфляційних втрат у розмірі 11057,98грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 6; ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНМАКС ГРУП» (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, літера А; ЄДРПОУ 40835096) заборгованість у розмірі 100494,80грн., пеню у розмірі 5845,48грн., 3% річних у розмірі 3373,00грн., інфляційні втрати у розмірі 10328,26грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1909,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 13.09.2019.

Суддя Я.О. Левшина