Рішення

від 03.09.2019 по справі 906/469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/469/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Дім Вер Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд"

про стягнення 12478,67 грн.

Приватне підприємство "Дім Вер Транс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" 12478,67грн, з яких 11090,90грн основного боргу, 1004,55грн пені, 268,22грн інфляційних та 115,00грн 3% річних за договором №2018-11-21 від 21.11.2018.

Ухвалою суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.07.2019, з метою належної підготовки справи до судового розгляду по суті, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Наступне підготовче засідання призначено на 30.07.2019.

Ухвалою суду від 30.07.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53-58).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 178 ГПК України є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 між ТОВ "Вайтвуд" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Дім Вер Транс" (перевізник, позивач) укладено Договір №2018-1-21 (далі - Договір (а.с. 1-12), згідно п. 1.1. якого сторони погодили, що даний Договір регулює та визначає порядок взаємовідносин замовника та перевізника, які пов`язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника автомобільним, транспортом на території України та за її межами, а також з надання замовнику інших послуг, узгоджених в заявках до даного Договору, які є його невід`ємною час тиною.

За умовами п. 2.1. Договору, міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжна родні перевезення, а також відповідно до вимог діючих на території України нормативних актів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, виконання кожного перевезення, що здійснюється в рамках даного Договору, здійснюється на підставі окремих заявок замовника на конкретні перевезення, узгоджених перевізником.

Факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами (п. 2.3. Договору).

Позивач вказує, що на підставі Договору №2018-11-21 та замовлення №01 від 21.11.2018 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, здійснив перевезення вантажів в інтересах ТОВ "Вайтбуд".

Зазначає, що надання даної послуги відбулося з 01.11.2018 до 01.12.2018, на підставі замовлення №01 від 21.11.2018.

Пояснює, що вартість перевезення обумовилась сторонами в момент підписання замовлення та становила 350 Євро, що складало, на день вивантаження, по курсу НБУ 11090,90грн.

Вказує, що керуючись умовами Договору 13.12.2018, направив відповідачу комплект документів для оплати наданих послуг, які були доставлені у точку видачі 20.12.2018, однак отримані останнім лише 02.02.2019.

Зсилаючись на п. 5.1. та п. 5.2. Договору, позивач вважає, що оскільки автомобіль був розвантажений 01 грудня 2018 року, а документи відповідачу були доступні з 20 грудня 2018 року, то днем з якого настає відповідальність відповідача необхідно рахувати з 1 січня 2019 року.

Оскільки відповідач Акт виконаних робіт підписаним не повернув, розрахунки за надані послуги в сумі 11090,93грн не здійснив, вказане стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 11090,90грн основного боргу, 1004,55грн пені та 115грн 3% річних за період з 01.01.2019 по 07.05.2019, 268,22грн інфляційних за січень - березень 2019.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст.ст. 525, 526, 530,625, п. 1ст. 909 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №2018-11-21 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2018 (а.с. 11-12).

Приписами ч.2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наявною в матеріалах справи CMR №271104 (а.с. 14) підтверджено, що на виконання умов Договору та Заявки №1 (а.с.13) позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 350 євро, що на день завантаження вантажу по курсу НБУ складає 11090,93грн.

За умовами п. 5.1. Договору, вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі заявок замовника, узгоджених перевізником, які є не від`ємною частиною даного Договору, та вказується у виставлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надан ня документів, вказаних в п. 5.2. даного Договору, згідно рахунку перевізника.

Разом з тим, згідно підписаної сторонами Заявки №01, сторони узгодили форму оплати - на розрахунковий рахунок після вивантаження на протязі 5 днів.

Відповідно до п. 5.2. Договору, для проведення замовником оплати послуг по виконаній заявці перевізник протягом 5-ти календарних днів з момен ту розвантаження автомобіля повинен надати Експедитору оригінали наступних документів; акт виконаних робіт; рахунок за надані послуги, податкова накладна та інші документи, які підтверджують факт перевезення.

На виконання вказаної умови Договору позивачем було складено Акт виконаних робіт №ОУ-0000560 від 01.12.2018 на суму 11090,93грн, рахунок-фактура №СФ-0000550 від 01.12.2018 на суму 1190,93грн (а.с .17), податкова накладна №543 від 01.12.2018 (а.с. 19), які були направлені 13.12.2018 відповідачу, що вбачається з журналу вихідної кореспонденції та фіскального чеку (а.с. 15-16). Вказані документи були доставлені до точки видачі 20.12.2018 та отримані відповідачем 02.02.2019, що вбачається з відстеження поштових відправлень Укрпошти (а.с. 20).

Враховуючи вищевказані умови Договору та зміст заявки, суд вважає, що відповідач повинен був провести розрахунки за надані послуги з перевезення вантажу у строки, визначені саме у Заявці №1, яка є невід`ємною частиною Договору та стосується саме даного перевезення вантажу.

Як вбачається з CMR №271104 (а.с. 14), вантаж одержано одержувачем 01.12.2018, що свідчить про наявність у відповідача заборгованості за вищевказане перевезення вантажу на час звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 11090,90грн є обґрунтованими.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2.2. Договору сторони передбачили, що у разі затримки перерахування коштів перевізником замовнику, останній виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача (а.с. 28) вбачається, що пеню у розмірі 1004,55грн останнім нараховано за період з 01.01.2019 по 07.05.2019 на суму боргу у розмірі 11090,90грн.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування за визначений позивачем період проведено обґрунтовано та вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд встановив, що їх суми, за визначений позивачем період, виходячи із вказаної позивачем суми боргу у розмірі 11090,90грн, є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога в частині стягнення з відповідача 115,00грн 3% річних та 268,22грн інфляційних підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12478,67грн, з яких 11090,90грн основного боргу, 1004,55грн пені, 268,22грн інфляційних та 115грн 3% річних є правомірними, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 2000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 29.08.2002 ОСОБА_1 Лук`яновичу (а.с. 25).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано Договір про надання правничої допомоги від 02.05.2019, укладений між адвокатом Голошвою Володимиром Лук`яновичем та ПП "Дім Вер Транс", з Додатком №2 до нього (а.с. 22-24).

Згідно Додатку №2 до Договору від 02.05.2019, сторони погодили гонорар (винагороду) адвокату в розмірі дві тисячі грн. за надання правничої допомоги, яка складається з: проведення зустрічі з представником приватного підприємства для узгодження правової позиції, вивчення документів - договору на перевезення, заявки, ЦМР, рахунку, акту виконаних робіт, ознайомлення з діючим законодавством про перевезення, Конвенції МДП з міжнародних перевезень, складання розрахунків пені, інфляційних втрат, 3 відсотки річних, виготовлення копій документів, складання опису цінного листа, складання позовної заяви до господарського суду Житомирської області.

07.05.2019 між П "Дім Вер Транс" та адвокатом Голошвою В.Л. складено Акт наданих послуг на суму 2000,00грн. (а.с. 26).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн, позивачем надано квитанцію від 14.05.2019 (а.с. 27).

З огляду на викладене та зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі співмірними та обґрунтованими.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, згідно ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (12452, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Кодня, вул. Гонти, буд. 1, ід код 41011218) на користь Приватного підприємства "Дім Вер Транс" (44801, Волинська обл., Турійський р-н., смт. Турійськ, вул. Бобрика, буд. 15, кв. 3, ід. код 40945572):

- 11090,90 грн основного боргу;

- 1004,55 грн пені;

- 268, 22 грн інфляційних;

- 115,00 грн 3% річних;

- 2000,00 грн за надання професійної правової допомоги;

- 1921,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.09.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек.).