Рішення

від 11.09.2019 по справі 910/8718/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2019Справа № 910/8718/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп"

про стягнення 260 500, 00 грн.

Представники учасників справи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (далі - відповідач) про стягнення 260 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про поставку № 2019-40-р від 13.03.2019 в частині не поставки товару. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі № 910/8718/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі № 910/8718/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 28.08.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом у судовому засіданні 28.08.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 11.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засіданні був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050363132.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Парімет Груп (далі - постачальник) укладено Договір поставки № 2019/40-р.

Пунктом 1.1. Постачальник зобов`язався поставити у зумовлені строки труби сталеві що вказані у Специфікації №1, а Покупець зобов`язався прийняти і сплатити за неї певну грошову суму відповідно до умов Договору.

Найменування, одиниці виміру, ціна, код продукції, що підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у Специфікації №1, що є невід`ємним додатком до цього Договору (п.1.2. Договору).

Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС 2010'', які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.1.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Продукцію належної якості у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

З метою забезпечення Покупця оперативною інформацією про стан виконання замовлення, надавати Покупцю звіт про стан виконання замовлення з поставки Продукції (п.2.1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.1.3 постачальник зобов`язується узгоджувати з Покупцем всі зміни у строках постачання Продукції.

Пунктами 2.4.1 та 2.4.2 Договору передбачено, що Покупець має право отримати Продукцію належної якості від Постачальника у строк, визначений цим Договором; Здійснювати контроль за станом виконання замовлеь з поставки Продукції.

Згідно з пунктом 4.1. Договору попередня оплата в розмірі 50% здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів згідно рахунку, в якому обов`язково зазначається номер цього Договору та після отримання Постачальником (факсом чи електронною поштою) письмового.замовлення (підтвердження) від Покупця.

Поставка Продукції здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту отриманая Постачальником попередньої оплати в розмірі 50% від суми Договору з правом дострокової поставки (п. 4.2. Договору).

Продукція супроводжується наступними документами: рахунок-фактура; накладна на відвантаження; паспорт або сертифікат якості Продукції (п. 4.3. Договору).

Як встановлено пунктом 4.5. Договору приймання Продукції здійснюється Покупцем згідно накладної, оформленої Постачальником на підставі виданого доручення Покупця відповідно до переліку, вказаному у даному дорученні.

Перехід права власності на товар відбувається після проходження вхідного контролю, що підтверджується актом на вхідний контроль, після чого відбувається оформлення видаткової накладної (п. 4.6. Договору).

Як встановлено пунктом 5.1. Договору ціна за одиницю Продукції вказується у Специфікації №1 (Додаток №1) , що є невід`ємним додатком до цього Договору. З моменту підписання Договору ціна на Продукцію є незмінною.

Розрахунок за поставлену Продукцію здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що попередня оплата Продукції здійснюється після отримання Постачальником письмового замовлення (підтвердження ) від Покупця згідно п.4.1. в розмірі 50% передоплати на протязі 5 (п`яти) банківських днів згідно рахунку, наданого Постачальником, в якому обов`язково зазначається номер цього договору.

Оплата в розмірі 100%, враховуючи суму передоплати, здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дати поставки партії Продукції та виконання п. 4.6. цього Договору (п. 5.4. Договору).

Специфікацією № 1 сторони визначили найменування товару: труба металева 40*1,5*4200 ГОСТ 10704-91 В -Ст3сп ГОСТ 10705-80; кількість 3 600, 00; ціну за одиницю без ПДВ 120, 60, вартість продукції без ПДВ 434 166, 67 грн., всього з ПДВ 521 000, 00 грн.

Постачальник виставив рахунок - фактуру № СФ-0000002 від 14.03.2019 на суму 521 100, 00 грн.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням № 734 від 19.03.2019 року сплатив предоплату за трубу сталеву, згідно рах. № СФ-0000002 від 14.03.2019., Дог. №2019/40-р від 13.03.2019 у розмірі 260 500, 00 грн.

27.03.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом № 522/07 з проханням надати відповідь стосовно виконання умов Договору № 2019/40-р.

Листом № 155/03 від 27.03.2019 відповідач зазначив, що попередня оплата надійшла 19.03.2019, таким чином ТОВ Парімет Груп повинен зробити поставку до 18.04.2019 року.

В подальшому, позивача звернувся до відповідача з претензією № 832//04 від 14.0.52019 з вимогою повернення суми попередньої оплати у розмірі 260 500, 00 грн.

Вказану претензію відповідач отримав 04.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0911409139852.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем умов Договору поставки № 2019/40- р від 13.03.2019 в частині поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання позивачем, як покупцем, свого обов`язку з перерахування відповідачу, як постачальнику, попередньої оплати за товар на суму 260 500, 00 грн., підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжним дорученням № 734 від 19.03.2019 року.

Як вже вказувалось судом, пунктом 4.2. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту отриманая Постачальником попередньої оплати в розмірі 50% від суми Договору з правом дострокової поставки.

Суду не надано доказів поставки позивачу товару у строк до 18.04.2019 включно, отже, строк повернення відповідачем попередньої оплати за Договором поставки № 2019/40-р від 13.03.2019 є таким, що настав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 4; код ЄДРПОУ 40835782) на користь Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361; код ЄДРПОУ 30664834) суму попередньої оплати у розмірі 260 500 (двісті шістдесят тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 907 (три тисячі дев`ятсот сім) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.09.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова