Рішення

від 09.09.2019 по справі 915/1685/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 915/1685/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут"

(54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент.код 39589483),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроград"

(54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, буд.4; ідент.код 32719775),

про: стягнення заборгованості у розмірі 34510,06 грн, з яких: 19008,39 грн основного боргу, 2186,55 грн пені, 778,77 грн - 3% річних, 1881,83 грн інфляційних втрат, 10654,52 грн штрафу за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу в березні-квітні 2018 року,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №547007-СК-7737-0719 від 04.07.2019, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроград" заборгованість у розмірі 34510,06 грн, з яких: 19008,39 грн основного боргу по Договору №11410WJZLJAP016 від 01.01.2016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів з урахуванням Додаткової угоди від 29.12.2017 до вказаного договору, 2186,55 грн пені, 778,77 грн - 3% річних, 1881,83 грн інфляційних втрат, 10654,52 грн штрафи за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу в березні-квітні 2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, а саме норм статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, статей 173, 174, 193, 232 ГК України, Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, та укладеного між сторонами умов договору №11410WJZLJAP016 від 01.01.2016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитого в березні-квітні 2018 року природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19008,39 грн. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.

До того ж, позивач вказує, що відповідачем в березні 2018 року було перевищено підтверджений обсяг природного газу за звітний період, а в квітні 2018 року - недовикористано підтверджений обсяг природного газу за звітний період, що стало підставою для нарахування штрафів за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу.

Ухвалою суду від 09.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 06.08.2019. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Ухвалою суду від 14.08.2019 розгляд справи призначено на 29.08.2019.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2016 між сторонами був укладений договір №11410WJZLJAP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (а.с.15,16), який додатковою угодою б/н від 29.12.2017 (а.с.17,18) було викладено в новій редакції (далі - Договір), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов`язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а відповідач, як споживач, зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).

Планові обсяги постачання газу на березень та квітень 2018 року сторонами було погоджено в кількості по 1,0 тис.куб.м на кожен місяць (п.1.3 Договору).

За умовами Договору передача газу здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача і Оператора ГРС/оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення) (п.1.5 Договору).

Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу постачальником наведено в додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору (п.1.6 Договору).

Постачання газу здійснюється за умови дотримання споживачем вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2015 №2496 (далі - Правил постачання) (п.2.1 Договору).

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРС/Оператором ГТС та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку, зокрема лічильників газу, визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу/транспортування природного газу, укладеного між Оператором ГРС/Оператором ГТС та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС) (п.2.2 Договору).

Коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 15 календарних днів до початку розрахункового місяця. Коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 робочих днів відповідно до 15 числа розрахункового місяця (п.п.2.3, 2.4 Договору).

Пунктом 2.8 Договору встановлено порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами, зокрема п.п.2.8.1 п.2.8 Договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРС/Оператором ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРС/Кодексу ГТС.

Підпунктом 2.8.2 п.2.8 Договору визначено що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС/Оператора ГРС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п.3.1 Договору).

Ціна газу на момент укладення договору становить 9194,70 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1838,94 грн, всього з ПДВ - 11033,64 грн (п.3.2 Договору).

Ціна, зазначена в п.3.2 Договору, може змінюватись протягом дії цього, та щомісячно публікується на сайті company@mkgaszbut.104.ua (п.3.3 Договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (п.3.4 Договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору (п.3.5 Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п.4.1 Договору).

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку (п.4.2 Договору): 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Водночас, згідно пп.4.2.3 п.4.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяця.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3 Договору).

Сторони підтверджують, що ознайомленні з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Законом України Про ринок природного газу , Кодексом ГТС, Кодексом ГРС, Правила постачання та гарантують їх безумовне дотримання (п.5.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно Договору і чинним законодавством України (п.6.1 Договору).

Споживач несе відповідальність перед постачальником в обсязі та на умовах, визначених Розділом VI Правил постачання (п.6.2 Договору).

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.6.2.1 Договору).

За умовами пункту 9.1 цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2018 року відповідачем було спожито 2,56 тис.куб.м природного газу на суму 27399,78 грн, а в квітні 2018 року відповідачем було спожито 0,454 тис.куб.м природного газу на суму 4859,18 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання передачі-природного газу відповідно за №МК300005299 від 31.03.2019 та за №МК300008517 від 30.04.2018 року (а.с.19, 21).

Відповідачем зобовязання за Договором були виконанні частково, з розрахунку позовних вимог (а.с.14) вбачається, що станом на 01.03.2018 у відповідача існувала переплата в сумі 6250,57 грн, та 06.08.2018 відповідачем було здійснено оплату в сумі 7000,00 грн, а тому залишок заборгованості складає 19008,39 грн (27399,78+4859,18-6250,57-7000,00).

В порушення умов Договору, на дату подання позову, заборгованість за спожитий природній газ у березні, квітні 2018 року в сумі 19008,39 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.662, ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Водночас, згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожитий у березні, квітні 2018 року природний газ повністю не розрахувався, наявність заборгованості у сумі 19008,39 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 19008,39 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Тобто сторонами в Договорі обумовлено міру та обсяг відповідальності споживача за порушення строків оплати спожитого природного газу у вигляді пені.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 2186,55 грн, а саме за період з 03.07.2018 по 09.10.2018 включно в розмірі 1578,42 грн нараховану від суми простроченого платежу по зобов`язанням за березень 2018 року, та з 03.07.2018 по 08.11.2018 включно в розмірі 608,13 грн нараховану від суми простроченого платежу по зобов`язанням за квітень 2018 року.

Перевіривши розрахунок нарахування пені, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 1881,83 грн інфляційних втрат нарахованих за період з вересня 2018 року по травень 2019 року включно.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши розрахунок нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 1964,99 грн, проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі заявленій позивачем 1881,83 грн.

До того ж, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 778,77 грн, а саме за період з 31.03.2018 по 09.10.2018 включно у сумі 607,44 грн нараховані від суми простроченого платежу по зобов`язанням за березень 2018 року, та з 30.04.2018 по 08.11.2018 включно в розмірі 171,34 грн нараховані від суми простроченого платежу по зобов`язанням за квітень 2018 року.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних, судом встановлено, що згідно пп.4.2.3 п.4.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяця, тобто першим днем прострочення платежу по зобов`язанням за березень 2018 року є 11.04.2018, а по зобов`язанням за квітень 2018 року є 11.05.2018, а тому в частині стягнення 3% річних у сумі 19,12 грн нарахованих від суми простроченого платежу по зобов`язанням за березень 2018 року в період з 31.03.2018 по 10.04.2018 включно, та 3% річних у сумі 4,39 грн нарахованих від суми простроченого платежу по зобов`язанням за квітень 2018 року в період з 30.04.2018 по 10.05.2018 включно, - слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 755,26 грн - 3% річних.

Щодо стягнення штрафу за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу в березні-квітні 2018 року в загальній сумі 10654,52 грн, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.2.1 Договору постачання газу здійснюється за умови дотримання споживачем вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2015 №2496 (далі - Правил постачання).

Сторони підтверджують, що ознайомленні з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Законом України Про ринок природного газу , Кодексом ГТС, Кодексом ГРС, Правила постачання та гарантують їх безумовне дотримання (п.5.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно Договору і чинним законодавством України (п.6.1 Договору).

Споживач несе відповідальність перед постачальником в обсязі та на умовах, визначених Розділом VI Правил постачання (п.6.2 Договору).

Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2015 №2496, визначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

B = (Vф - Vп) x Ц x K, де:

Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Положення пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків заподіяних відповідачем перевищенням у березні 2018 року споживання узгодженого у договорі обсягу підлягаючого постачанню природного газу та недовикористанням у квітні 2018 року узгодженого у договорі обсягу підлягаючого постачанню природного газу.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

При цьому в п.2.7 Договору, зазначено, що обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

Пунктом 1.3 Договору сторонами було погоджено планові обсяги постачання газу на березень та квітень 2018 року в кількості по 1,0 тис.куб.м на кожен місяць.

Судом встановлено, що в березні 2018 року відповідачем було спожито 2,56 тис.куб.м природного газу, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання передачі-природного газу №МК300005299 від 31.03.2019 року.

Отже, фактично поставлений відповідачу в березні 2018 року позивачем обсяг природного газу перевищує підтверджений на 1,56 тис.куб.м (2,56 - 1,0), що також перевищує допустиме відхилення ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

В квітні 2018 року відповідачем було спожито 0,454 тис.куб.м природного газу, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання передачі-природного газу №МК300008517 від 30.04.2018 року.

Отже, фактично поставлений відповідачу в квітні 2018 року позивачем обсяг природного газу є меншим від підтвердженого на 0,546 тис.куб.м (1,0 - 0,454), що також перевищує допустиме відхилення ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач у березні 2018 року перевищив допустимий фактичний обсяг спожитого природнього газу понад допустиме відхилення ±5%, та в квітні 2018 року спожив менший обсяг природного газу понад допустиме відхилення ±5%.

Судом приймається до уваги, що пунктом 3 Розділу VI Правил постачання природного газу, встановлено порядок вирішення питання між сторонами стосовно збитків , а саме, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія . Форма акта-претензії є довільною. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків , складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду .

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів дотримання процедури відшкодування збитків, яка встановлена пунктом 3 Розділу VI Правил постачання природного газу , а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків за недовикористаний обсяг природного газу є передчасними, оскільки відповідачу не було встановлено строку для відшкодування збитків позивача у вищезазначеному порядку, який встановлений обов`язковим для сторін Договору Правилами постачання природного газу.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу слід залишити без розгляду, оскільки вони є передчасними.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України). Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на нього судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 226, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гипроград" (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, буд.4; ідент.код 32719775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент.код 39589483) 19008,39 грн основного боргу, 2186,55 грн пені, 1881,83 грн інфляційних втрат, 755,26 грн - 3% річних та 1921,00 грн судового збору.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 10654,52 грн збитків за недовикористаний обсяг та перевищення обсягу постачання газу в березні-квітні 2018 року - залишити без розгляду.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 09.09.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва