Рішення

від 09.09.2019 по справі 916/1909/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1909/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 916/1909/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд»

до відповідача Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області

про стягнення 11 286,67 грн., -

за участю представників :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області 11 286,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян в період з червня 2016 року по травень 2019 року, які передбачені безпосередньо нормами законів України та вимог законодавства щодо повного та своєчасного відшкодування витрат за надання таких послуг.

Ухвалою від 10.07.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У запереченнях від 29.07.2019р. за вх.№15066/19 відповідач посилається на те, що ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, серед яких відсутня субвенція на надання компенсації витрат за надання послуг зв`язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій. Законом України Про державний бюджет України на 2016 рік , Про державний бюджет України на 2017 рік , Про державний бюджет України на 2018 рік та Про державний бюджет України на 2019 рік субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам надання пільг з телекомунікаційних послуг не була передбачена. Таким чином, компенсація не здійснювалась у зв`язку із відсутністю коштів на зазначені цілі, тому відповідач вважає доводі, викладені в позовній заяві необґрунтованими. Окрім того, відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно ст. 176 ЦК України створені державою юридичні особи не відповідають за зобов`язаннями держави, а отже у Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відсутнє зобов`язання щодо надання компенсації витрат за надання послуг зв`язку громадянам пільгових груп.

Також відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповіжача за вх.№15064/19 від 29.07.2019р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2019р. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

На підставі ст.216 ГПК УКраїни у судовому засіданні 07.08.2019р. оголошувалася перерва до 09.09.2019р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

22.08.2019р. за вх. № 16872/19 господасркьим судом одержано заяву про долучення доказів та доводи щодо розміру судових витрат, в якій представник позивача вважає, що рівень витрат на правничу допомогу в цій справі є навіть заниженим, внаслідок того, що тарифи, за якими працює адвокат в цій справі, є нижчими за середньо ринкові. Окірм того, представник позивача вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, разом із заборгованістю, може мати одразу декілька позитивних наслідків, а саме відповідач буде більш ретельно виконувати свої зобов`язання і не дводити до суду та у суспілвісті підвищиться рівень до судової влади.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р . затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 постанови КМУ №256 від 04.03.2002р . установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад.

Згідно з п.6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до п.8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги, балансоутримувачами відомчого житла, гуртожитків, управителями багатоквартирних будинків, об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в тому числі на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" ), щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Також господарським судом встановлено, що 18.01.2017р. позивачем надіслано Управлінню соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області лист з проханням укласти договір про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян на 2017р. з розрахунком послуг на 2017р., також акт розрахунку заборгованості за 2016р. Відповідь на даний лист позивача у матеріалах справи відсутня, як й договір про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян.

Водночас, в матеріалах справи наявний лист від 15.02.2017р. № 01/03-15/319, яким голова Біляївської районної державної адміністрації повідомила, що відшкодування витрат за надані послуги з абонентної плати, та встановлення квартирного телефону за рахунок субвенції з державного бюджету не передбачено та запропонувала з даним питанням та плановими розрахунками звернутися до виконавчих комітетів місцевих рад, на території яких зареєстровані пільговики, щодо компенсації збитків за рахунок місцевих бюджетів.

Водночас судом встановлено, що позивачем на виконання відповідних чинних норм законодавства, надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян та надавались відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, згідно з формою "2-пільга", що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.01.2016р - 01.07.2016р., з якого вбачається, що позивачем нараховано 4267,90 грн. відповідний акт звірки розрахунків, відповідачем не підписано та не оплачено; актом звірки розрахунків станом на 01.01.2019р - 01.07.2019р., з якого вбачається, що позивачем нараховано 2012,95 грн. кредиторського боргу, який утворився за 2019 рік та + 9184,42 грн борг з 01.07.2016р. по 01.07.2019р., відповідний акт звірки розрахунків, відповідачем не підписано та не оплачено.

З червня 2016 по травень 2019 р. позивачем надавались телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги за встановлення телефону та користування ним на загальну суму 11 286,67 грн.:

- у травні 2016р. на суму 703,50 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 05/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у червні 2016р. на суму 703,50 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 06/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у липні 2016р. на суму 680,05 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 07/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у серпні 2016р. на суму 680,05 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 08/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у вересні 2016р. на суму суму 680,05 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 09/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у жовтні 2016р. на суму суму 680,05 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 10/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у листопаді 2016р. на суму суму 680,05 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 11/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у грудні 2016р. на суму 687,68 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 12/2016 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у грудні 2017р. на суму 294,72 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 12/2017 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у січні 2018р. на суму 368,34 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 01/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у лютому 2018р. на суму 368,34 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 02/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у березні 2018р. на суму 342,03 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 03/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у квітні 2018р. на суму 342,03 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 04/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у травні 2018р. на суму 342,03 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 05/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у червні 2018р. на суму 342,03 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 06/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у липні 2018р. на суму 342,03 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 07/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у серпні 2018р. на суму 315,72 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 08/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у вересні 2018р. на суму 315,72 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 09/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у жовтні 2018р. на суму 315,72 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 10/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у листопаді 2018р. на суму 369,00 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 11/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у грудні 2018р. на суму 369,00 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 12/2018 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у січні 2019р. на суму 402,60 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 01/2019 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у лютому 2019р. на суму 335,50 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 02/2019 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у березні 2019р. на суму 301,95 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 03/2019 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у квітні 2019р. на суму 301,95 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 04/2019 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків;

- у травні 2019р. на суму 301,95 грн., про що свідчать розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у 05/2019 за формою №2-пільга та відповідний акт звірки розрахунків.

Несплата відповідачем витрат по наданню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 , установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.

Згідно з п.19 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Згідно з п.18 ч.1 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності, в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним;.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" жертви нацистських переслідувань - особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

Згідно з п.18 ч.1 ст.6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються такі пільги: позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв`язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Згідно з п.17 ч.1 ст.6-3 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв`язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв`язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Згідно з до пп.б п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на: державні програми соціального захисту: допомога сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасова державна допомога дітям, допомога по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державна соціальна допомога на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" ), щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов`язків; реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин" ; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частини п`ятої статті 29 Закону України "Про культуру" , частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" , абзацу першого частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту" ; дітям війни; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях за принципом "гроші ходять за дитиною"; оплату послуг із здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім`ї патронатного вихователя;

Згідно з ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу тощо за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р .

Відповідно до пп.б п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення.

Як вище встановлено господарським судом за період червня 2016р. - травень 2019р. позивачем надавались телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги за встановлення телефону та користування ним на загальну суму 11 286,67 грн.

У встановлений п.8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету п`ятиденний строк відповідач як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів не здійснив розрахунок з позивачем.

Враховуючи, що законодавцем передбачений безумовний обов`язок компенсації вартості витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги за встановлення телефону та користування ним, який не ставиться в залежність від належного бюджетного забезпечення таких субвенцій, а також безумовний обов`язок оператору зв`язку надавати телекомунікаційні послуги окремим пільговим категоріям населення, перевіривши розрахунок суми заборгованості, здійснений позивачем, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 11 286,67 грн. заборгованості з наданих за період червня 2016р. - травень 2019р. послуг.

Посилання відповідача на відсутність у 2016 - 2019 р.р. субвенцій з державного бюджету не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов`язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", яка підлягає обов`язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .

Аналогічна правова позиція про неможливість залежності відповідного відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів викладена постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №3-28гс12.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.129 ГПК України , судові витраті позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами;особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частини перша - четверта статті 126 ГПК України регламентує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30. 05.2019р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю БМП "Волсбуд" (Клієнт) і адвокатом Канікаєвим Юрієм Олеговичем (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №199/19, за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати захист, представництво або іншу правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Гонорарні правовідносини між Адвокатом та Клієнтом регулюються додаком №1 до Договору № 199/19. Так, розмір гонорару за Договором відповідно до п. 3 складається з одноразового фіксованого платежу за складання позовної заяви та подачі її до суду та оплачується клієнтом у момент укладення Договору; платежу за участь адвоката у кожному судовому засіданні по справі за поданим позовом у суді першої інстанції та оплачується клієнтом до кінця місяця, у якому таке засідання відбулось, але не пізніше десятиденного строку після ухвалення рішення по справі.

П. 4 Додатку №1 розмір одноразового фіксованого платежу за договором за складання позовної заяви та подачі її до суду становить 6000 грн.

П. 5 Додатку №1 розмір платежу за участь у одному засіданні становить 2000 грн. за кожне засідання, у якому брав участь адвокат (незалежно від його тривалості).

П. 6 Додатку№1 розмір платежу за годину роботи адвоката становить 1500 грн. (за всіма іншими видами допомоги, яка надається поза судовим засіданнями, в межах виконання цього доручення).

Так, на підтвердження наданих послуг Адвокат надав до суду акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.07.19р. до Договору про надання правової допомоги №199/19 від 30.05.2019р. у відповідності до якого за послугу складання узгодження та відправка претензії нараховано 1500 грн., за послугу складання позовної заяви, підготовка додатків та подання її до суду - 6000 грн.

Згідно платіжного доручення №2003 від 06.06.2019р. та платіжного доручення № 2096 від 12.07.2019р. позивачем оплачено послуги адвоката у розмірі 6000 грн. та 4000 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в частині оплати безпосередньо роботи адвоката є явно завищеними та підлягають частковому зменшенню, виходячи із наступного.

Суд бере до уваги, що відповідна позовна заява була подана позивачем до Господарського суду Одеської області 05.07.2019р. (одноразовий фіксований платіж на складання позовної заяви та подачі її до суду). Інших процесуальних документів по суті справи представником позивача не надавалося суду.

Також суд приймає до уваги оплачену позивачем роботу адвоката із складання, узгодження та відправки претензі (розмір платежу за годину роботи адвоката).

Стосовно участі адвоката позивача у судовому засіданні при розгляді даної справи, суд зазначає, що така участь не була обов`язковою, оскільки учасники справи не викликалися судом у судові засідання як 07.08.2019р., так і 09.09.2019р. .про що свідчать відповідні ухвали суду від 10.07.2019р. та від 08.08.2019р.

Окрім того, позивачем не надано до суду обгрунтвоаного розрахунку судових витрат в сумі 2500 грн. та відповідного акту приймання -передачі послуг щодо зазаченої суми.

Таким чином, беручи до уваги факт надання адвокатом правової допомоги та сплату за це коштів позивачем, суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи ціну позову 11 286,67 грн., доходить висновку про завищення суми, витраченої на послуги адвоката, та, з урахуванням повного задоволення позовних вимог на суму 11 286,67 грн., вважає за необхідне в цій частині присудити до стягнення з відповідача витрачені позивачем кошти на послуги адвоката в розмірі 7500 грн.

Керуючись ст.ст. 129 , 232 , 233 , 236-238 , 240 , 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України ,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області /67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03195033/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство «Волсбуд» /65085, м. Одеса, вул. Просьолкова, буд. 10-А/1, код ЄДРПОУ 30495083/ заборгованість у розмірі 11 286 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень ) 67 коп., судовий збір у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. (сім тисяч п`ятсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13 вересня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець