Рішення

від 10.09.2019 по справі 917/848/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 Справа № 917/848/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Євротрубпласт" вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область,93009; адреса для листування: вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02090

до відповідачів : 1) Приватного багатопрофільного підприємства "Полтава-Спецводопровід" вул. Великотирнівська, 29/2, к.41, м. Полтава, Полтавська область,36034;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Водопровід", вул. Зінківська, 33, м. Полтава, 36009;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква стріт", вул. Європейська, 129, м. Полтава, 36008

про стягнення 500 771,39 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідачів №1,2,3 : не з`явились

Обставини справи: 27.05.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Євротрубпласт" до відповідачів: 1) Приватного багатопрофільного підприємства "Полтава-Спецводопровід"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Водопровід"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква стріт" про стягнення 500 771,39 грн. заборгованості.

03.06.2019 року ухвалою Господарського суду Полтавської області було відкрито провадження у справі № 917/848/19 та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 03.07.2019 року.

20.06.2019 року від відповідачів №1,2,3 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в якому відповідачі в повному обсязі визнали існуючу заборгованість (арк. с. 65-85).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.07.2019 року підготовче судове засідання призначено на 06.08.2019 року.

Ухвалою від 06.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. на 10.09.2019 року.

09.09.2019 року від відповідача №1 до суду надійшла заява, в якій відповідач повідомив суду, що 03.09.2019 року ним було сплачено частину основного боргу в сумі 98 391,85 грн. До заяви відповідачем №1 додано завірену копію платіжного доручення №161 від 03.09.2019 рок на суму 98 391,85 грн. та оригінал підписаного між позивачем та відповідачем №1 акт звірки станом на 05.09.2019 року.

Позивач та відповідачі №1,2,3 представництво у судове засідання 10.09.2019 року не забезпечили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Крім того, всі ухвали суду у даній справі була своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

23.05.2018 року між ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт ( постачальник, позивач) та Приватним багатопрофільним підприємством Полтава-Спецводопровід (покупець, відповідач №1) укладено договір № 407 (арк. с. 22-27).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором (п. 1.1 договору);

- поставка (приймання-передача) партії товару від Постачальника до Покупця буде здійснюватись за видатковими накладними Постачальника. Датою здійснення поставки вважається дата видачі видаткової накладної Постачальника (п. 4.7. договору);

- оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 60 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або специфікації, в порядку передбаченому даним договором (п. 5.1. договору);

- у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена (п. 8.3 договору);

- у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з відповідача-1 проценти за використання чужих коштів в розмірі 25 % річних за весь період прострочення оплати (п. 8.4 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу №1 товар на загальну суму 446 136,80 грн., що підтверджується підписаними між позивач та відповідачем №1 видатковими накладними: №ЕТП ПТ 3105/010 від 31.05.2018 року на суму 99 272,32 грн.; №ЕТП ПТ 3105/013 від 31.05.2018 року на суму 98 391,85 грн.; №ЕТП ПТ 2809/004 від 28.09.2018 року на суму 106 593,16 грн.; №ЕТП РТ 2809/012 від 28.09.2018 року на суму 141 879,47грн. (арк. с. 39-42).

Проте, як вказує позивач, оплата за отриманий за договором товар була здійснена відповідачем №1 лише частково в сумі 99 272,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій (арк. с. 43-44).

Вказані обставини призвели до виникнення у відповідача №1 перед позивачем заборгованості в сумі 346 864,48 грн.

23.05.2019 року між позивачем, як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава Водопровід" (відповідач №2, поручитель) було укладено договір поруки №407-ПР (арк. с. 28-29).

23.05.2019 року між позивачем, як кредитором, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква стріт" (відповідач №3, поручитель) було укладено договір поруки №407-ПР-1 (арк. с. 30-31).

Умовами даних договорів поруки сторони погодили наступне:

- поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Приватного багатопрофільного підприємства "Полтава-Спецводопровід" (відповідач №1) щодо оплати товару за Договором поставки від 23.05.2019 р. № 407 (п. 1.1 договорів поруки №407-ПР та №407-ПР-1);

- поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за договором, що передбачений у п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсягу, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених Договором (п. 3.1. договорів поруки №407-ПР та №407-ПР-1);

- поручитель та боржник відповідають за невиконання обов`язку, забезпеченого порукою, перед кредитором , як солідарні боржники (п. 3.4. договорів поруки №407-ПР та №407-ПР-1).

На виконання умов договорів поруки, позивач 18.04.2019 року звертався до відповідача№2 та відповідача №3 з вимогами за вих. №771/2/2019 та за вих. №771/3/2019 про погашення заборгованості за договорами поруки, які залишені без виконання (арк. с. 34-38).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів №1,2,3 солідарно 346 864, 48 грн. основного боргу за поставлений товар, 78 939, 91 грн. неустойки, 19 859, 77 грн. втрат від інфляції, 55 107, 23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (розрахунок арк. с. 17-21).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за договором поставки №407 від 23.05.2018 року щодо здійснення ним поставки товару, однак відповідач №1 в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України повністю не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 346 864,48 грн. Дана обставина відповідачем №1 визнається.

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем №1 сплачено 98 391,85 грн. основного боргу за договором поставки, що підтверджується платіжним дорученням №446 від 27.09.2018 року №161 від 03.09.2019 рок на суму 98 391,85 грн., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 98 391,85 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення 248 472,63 грн. основного боргу за отриманий товар підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. договору поставки позивач та відповідач №1 погодили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з відповідача-1 проценти за використання чужих коштів в розмірі 25 % річних за весь період прострочення оплати (п. 8.4 договору поставки).

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення: 78 939, 91 грн. неустойки, 19 859, 77 грн. втрат від інфляції, 55 107, 23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (розрахунок арк. с. 17-21).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення пеня, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині позову є правомірними, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів №1,2,3 солідарно 248 472,63 грн. боргу за поставлений товар, 78 939, 91 грн. неустойки, 19 859, 77 грн. втрат від інфляції, 55 107, 23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання про повернення судового збору з державного бюджету України на підставі ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" в частині сплаченої відповідачем №1 заборгованості в сумі 98 391,85 грн. буде вирішено судом після надходження від позивача відповідної заяви, як того вимагає ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 98 391,85 грн. основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути солідарно з Приватного багатопрофільного підприємства "Полтава-Спецводопровід" (вул. Великотирнівська, 29/2, к.41, м. Полтава, Полтавська область,36034, ідентифікаційний код 32142284), Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава Водопровід" (вул. Зінківська, 33, м. Полтава, 36009, ідентифікаційний код 13927626) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква стріт" (вул. Європейська, 129, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 38324641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область,93009; адреса для листування: вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02090, ідентифікаційний код 33090871) 248 472,63 грн. основну боргу, 78 939,91 грн. неустойки, 19 859,77 грн. інфляційних втрат, 55 107,23 грн. 25 % річних та 6 035,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Тимощенко О.М.