Рішення

від 13.09.2019 по справі 922/2427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2427/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного

провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 254", м. Харків про стягнення коштів 25 360,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 254", про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором № 83 від 02 січня 2018 року у розмірі 25 360,00 грн. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 921,00 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2427/19; розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала господарського суду Харківської області від 05 серпня 2019 року направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, проте 20 серпня 2019 року до суду повернувся конверт із довідкою поштового відділення, в якій зазначені причини такого повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" з поміткою: "відсутній адресат". Водночас, судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61018, м. Харків, вул. Старицького, буд. 16, і саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом надіслання ухвали суду на адресу, зазначену в Єдиному держаному реєстрі. Правом на подання відзиву на позов, у встановленому ГПК України порядку, відповідач не скористався.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

02 січня 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 83. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділі, а покупець зобов`язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Поставка товару може здійснюватися шляхом доставки за адресою, яку вказано покупцем (на умовах DDP, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010), або на умовах самовивозу. Формування асортименту і об`єму поставки здійснюється на підставі усного, письмового або в електронному вигляді замовлення покупця. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця згідно довіреності на приймання та підписання накладних при прийманні товару (п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору). Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, загальна сума договору складається із суми всіх накладних за даним Договором; ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору; розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством. Пунктами 5.1-5.5 договору визначено, що приймання товару по кількості здійснюється покупцем безпосередньо при одержанні товару, згідно Інструкції № П-6 від 15 червня 1965 року, а по якості - згідно «Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі» , затвердженого наказом МОЗ України № 677 від 29 вересня 2014 року, а також Інструкції № П-7 від 25 квітня 1966 року. Товар, який було поставлено по узгодженому замовленню поверненню й обміну не підлягає, крім випадків визнання претензій по кількості і якості товару, а також у випадках передбачених Наказом МОЗ України № 809 від 22 листопада 2011 року. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.4 договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки і сплачує неустойку, яка передбачена даним Договором. Покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність: за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару. Всі спори, які не врегульовані шляхом переговорів, розглядаються в господарському суді, згідно чинного законодавства. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (п. 7.3 договору).

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 18 810,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 40728 від 11 лютого 2018 року на суму 6 530,40 грн., № 42879 від 12 лютого 2018 року на суму 4 041,05 грн., № 44238 від 13 лютого 2018 року на суму 5 608,81 грн., № 45583 від 14 лютого 2018 року на суму 2 630,06 грн. та довіреністю № 1 від 02 січня 2018 року. 15 квітня 2019 року відповідачем здійснено оплату на суму 2 700,00 грн., які в свою чергу частково зараховані позивачем за попередніми зобов`язаннями відповідача, та частково - у сумі 1 303,93 грн. зараховано за товар, поставлений згідно товарно-транспортної накладної № 40728 від 11 лютого 2018 року. Отже, відповідачем лише частково оплачено вартість отриманого товару на загальну суму 1 303,93 грн., заборгованість за поставлений товар згідно вищевказаних накладних становить 17 506,39 грн., що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 83 від 02 січня 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки № 83 від 02 січня 2018 року, не сплачено в повному обсязі вартість отриманого товару, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 17 506,39 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2 601,70 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановленого законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами п.п. 6.1, 6.2 договору поставки № 83 від 02 січня 2018 року сторонами передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим збитки і сплачує неустойку, яка передбачена даним Договором; покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність: за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що оплату за поставлений позивачем товар відповідач згідно умов договору поставки № 83 від 02 січня 2018 року та товарно-транспортних накладних (якими визначено строк оплати 14 днів з моменту одержання товару) в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови господарського зобов`язання. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 2 601,70 грн. є обґрунтованим, правомірним та підлягає задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 5 251,92 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину. В обґрунтування нарахування штрафу позивач посилається на ч. 2 п. 6.2 договору поставки № 83 від 02 січня 2018 року. Втім, дане посилання позивача є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 6.2 договору, покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність: за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару. Тобто, суд зазначає, що пунктом 6.2 договору № 83 від 02 січня 2018 року фактично не визначено вид забезпечення виконання зобов`язання в розумінні ЦК України, у той час як позивач в позовній заяві вже самостійно визначив такий вид забезпечення виконання зобов`язання як штраф. Суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку (пункт 6.2 договору № 83 від 02 січня 2018 року) сторонами не узгоджено відповідальності відповідача у вигляді саме штрафу, що в свою чергу унеможливлює одностороннє уточнення (зміну) умов договору на користь позивача. Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 251,92 грн. через необґрунтованість та безпідставність.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1 523,17 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 254" (61018, м. Харків, вул. Старицького, 16, ідентифікаційний код 22655196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (61204, м. Харків, пр. Л. Свободи, 46-В, кв. 79, ідентифікаційний код 25184975) 17 506,39 грн. заборгованості за поставлений товар за договором № 83 від 02 січня 2018 року, 2 601,70 грн. пені та 1 523,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "13" вересня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко