Рішення

від 05.09.2019 по справі 152/654/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/654/19

2/152/292/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 вересня 2019 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Одудовського С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно .

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 .

Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається, у тому числі, із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, кадастровий номер 0525381200:03:001:0051, яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14 жовтня 2003 року .

Позивач є спадкоємцем зазначеного спадкового майна в порядку спадкування за заповітом.

09 вересня 2015 року, з метою реалізації свого права на спадкування вона написала заяву про прийняття спадщини в Шаргородську державну нотаріальну контору, яку внаслідок неможливості особисто відвезти в Шаргородську держнотконтору, посвідчила в державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори, однак, будучи юридично необізнаною, не відправила, вважаючи, що вчинили усі необхідні дії для прийняття спадщини після смерті матері.

В зв`язку з тим, що її мати була похилого віку та потребувала стороннього догляду, ще задовго до смерті вона перевезла її з усіма речами з міста Шаргород у свою квартиру у місті Вінниця, де вона проживала до смерті.

Ще за життя матері вона взяла на себе обов`язки управління її майном, у тому числі і зазначеною вище земельною ділянкою, якою користувалася за життя матері та після її смерті, обробляла її та сплачувала земельний податок, вважаючи її своєю власністю, оскільки володіла усіма правовстановлюючими документами.

На початку квітня 2019 року її сестра ОСОБА_2 (відповідач) звернулася до неї з вимогою віддати їй частину земельного паю померлої матері, який вона має намір використовувати у власних цілях.

При зверненні до Шаргородської державної нотаріальної контори з завою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі цього свідоцтва у зв`язку із пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, про що винесено постанову.

Посилаючись на те, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , вважає, що вона прийняла спадщину після її смерті шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, тому позивач просить встановити факт прийняття нею спадщини в порядку спадкування за заповітомпісля смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, кадастровий номер 0525381200:03:001:0051.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та просила суд його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що вбачається зі свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається, у тому числі, із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, кадастровий номер 0525381200:03:001:0051, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 (а.с.7) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ НОМЕР_5 від 21.12.2018 (а.с. 8-10).

11 листопада 2008 року ОСОБА_4 вчинила заповіт, яким усе своє майно та все те, на що вона матиме право на день смерті заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 , що вбачається із копії заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за № 677 (а.с. 11).

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач 09 вересня 2015 року написала заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 в Шаргородську державну нотаріальну контору, яку посвідчила вдержавного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори (а.с.12), однак, заяву не відправила через юридичну необізнаність, вважаючи, що вчинили усі необхідні дії для прийняття спадщини.

При зверненні до Шаргородської державної нотаріальної контори з завою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачу було відмовлено у видачі цього свідоцтва у зв`язку із пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, про що нотаріусом винесено постанову за вих. № 847/02-31 від 27 квітня 2019 року (а.с. 13).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із набуттям права власності на спадкове майно.

Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Сукупність письмових доказів, досліджених у судовому засіданні, указує на те, що на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , а тому є такою, що прийняла спадщину після її смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлений судом факт спільного проживання ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_4 на день смерті останньої, підтверджується зокрема актом, складеним 20 червня 2019 року ОСОБА_5 , жителем АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , жителькою АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , жителькою АДРЕСА_3 , яким вони підтверджують, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 21 січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті) постійно проживала без реєстрації разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , що засвідчили особистими підписами (а.с. 41); копією лікарського свідоцтва про смерть № 126 ОСОБА_4 , яка сталася 24 ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 42).

Із урахуванням зазначених вище вимог, суд вважає, що позов в частині встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Стосовно визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, кадастровий номер 0525381200:03:001:0051, суд вважає, що вимога в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, вказано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування , відповідно до якого якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленному цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не підтверджено належними доказами відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину (постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю підтвердження факту постійно проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини), позовні вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81,89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 , після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2019 року.

Суддя І.В. Войнаровський