Ухвала

від 11.09.2019 по справі 161/14001/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14001/19

Провадження № 1-кс/161/7084/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 11 вересня 2019 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду надійшло клопотання ТзОВ «ГРАНІТ. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року.

Заявник своєклопотання мотивує,тим що01.08.2019року слідчимсуддею Луцькогоміськрайонного судуВолинської областіу справі№ 161/12620/19,провадження №1-кс/161/6371/19накладено арештна банківськірахунки ТОВ«ГРАНІТ.БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ»-№ НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805).

Однак, в своїй ухвалі Луцький міськрайонний суд Волинської області не зазначив встановленими факти: наявність у клопотанні посилань на докази, не зазначив про узгодженість заходів забезпечення кримінального провадження, про які зазначає у своєму клопотанні слідчий із завданнями та метою арешту, визначеними у ст.170 КПК України, а тому накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року арешт необґрунтований.

В судове засідання не з`явився представник заявника, однак подав до суду заяву про слухання клопотання у його відсутності.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши представлені докази, приходжу до висновку, що клопотання слід задовольнити.

В судовому засіданні з`ясовано, що станом на час розгляду, так як і на момент подання клопотання до слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 32019030000000023 від 27 червня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України слідує, що службові особи ПП «Вілєнта» (код 39715347) в період 2016-2019 років шляхом оформлення безтоварних операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, формування податкового кредиту з податку на додану вартість «транзитним» суб`єктам господарської діяльності, забезпечили незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, внаслідок чого ухилився від сплати податку.

Проте, органом досудового розслідування не надано даних про те, що ТзОВ «ГРАНІТ. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» перебувало чи перебуває у правовідносинах з ПП «Вілєнта» та кошти, які знаходяться на поточному рахунку товариства є предметом злочину також суду не представлено, що вказує на відсутність підстав викладених у ч. 1, 2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна з метою забезпечення доказів накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, зокрема критерію матеріального об`єкту. Згідно зі ст. 98 КПК, речовими доказами є саме матеріальні об`єкти.

Разом з тим, накладання арешту на рахунки підприємства, фактично позбавляє товариство можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність і заподіяння збитків суб`єктам господарювання не є завданням кримінального судочинства.

Відповідно до ст.170 ч.1 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ст.170 ч.2 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ст.170 ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 КПК України передбачають, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст. 173 КПК України, повинен був враховувати наступне: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту на майно накладене відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року підлягає задоволенню в частині накладення арешту на банківський рахунок ТзОВ «ГРАНІТ. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ».

Керуючись ст.ст.169, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ» про скасування арешту майна накладеного згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2019 року задовольнити.

Скасувати арешт,накладний згідноухвали Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 01.08.2019року усправі №161/12620/19,провадження №1-кс/161/6371/19,на банківськийрахунок ТОВ«ГРАНІТ.БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ»(кодЄДРПОУ 42595848)-№ НОМЕР_1 , відкритий в Бориспільському районному відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1