Рішення

від 10.09.2019 по справі 236/2189/19

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2189/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю секретаря - Вікторової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування (а.с.3-6).

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, справу розглянути без її участі, про що надала відповідну заяву (а.с. 60).

Представник відповідача об"єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить розглянути справу без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду про що суду надав відповідну заяву (а.с.65,66).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Лиманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 16 грудня 2016 року, актовий запис № 1074 (а.с. 21).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,1500 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, та земельної ділянки площею 0,2950 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , виданого 01 листопада 2006 року державним нотаріусом Кранолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. за реєстровим номером 6066 (а.с. 23).

Оціночна вартість земельних ділянок відповідно до звітів про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , станом на 28 травня 2019 року становить 33750,00 грн. - земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:01:000:1195, та 49810,00 грн. - земельної ділянки з кадастровим номером 1423055700:01:000:1196 (а.с.32-36, 37-41).

За життя ОСОБА_2 був складений заповіт від 17 травня 2010 року, посвідчений секретарем иконавчого комітету Кіровської селищної ради Краснолиманського району Донецької області Токмаковою В.О. (а.с. 12), згідно з яким ОСОБА_2 все своє майно, а також те, на що вона за законом мала право, заповідала ОСОБА_1 . Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 57130642, наданої 07 серпня 2019 року Лиманською державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції в Донецькій області зазначений заповіт є чинним (а.с. 68).

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Цивільне законодавство України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст 1217 ЦК України).

Стаття 1218. Склад спадщини

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 19 березня 1956 року, актовий запис № 18 (а.с. 14), та копією свідоцтва про укладення шлюбу ерії НОМЕР_3 № 473798 від 18 лютого 1978 року, актовий запис № 225 (а.с. 15). Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Так, згідно повідомлення державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Семенової І.М. від 25 червня 2019 року, спадкова справа № 211/2017 після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від імені ОСОБА_1 , поданої 06 травня 2017 року; з іншими заявами про прийняття спадщини обо відмову від її прийняття ніхто не звертався. Крім того, ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом 10 серпня 2017 року за реєстровими номерами 2538-2540 на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, що знажодиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 1423055700:04:000:1730, площею 0,98 га, та кадастровий номер 1423055700:04:000:1729 площею 7,5989 га, розташованих на території Лиманської міської ради (а.с. 51). Наявність спадкової справи також підтверджується наданою позивачем копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 48723146 від 10 серпня 2017 року (а.с. 17).

Як єдиний спадкоємець позивач ОСОБА_1 звернулася до Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області для оформлення своїх спадкових прав. Так, 10 серпня 2017 року року за реєстровими номерами 2538-2540 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_2 , в тому числі і на житловий будинок із господарсько-побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 16). Постановою державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Семенової І.М. від 20 квітня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на земельні ділянки: площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, та площею 0,2950 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на земельні ділянки на ім"я померлої ОСОБА_2 , а саме державні акти про право власності на земельні ділянки (а.с. 11).

Так, зазначені земельні ділянки: площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, та площею 0,2950 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН 159, виданого Кіровською селищною радою 26 вересня 1996 року (а.с. 19).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-1405228882019, сформованого 27 травня 2019 року (а.с. 26-28), та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-1405229102019, сформованого 27 травня 2019 року (а.с. 29-31), на даний час власником земельних ділянок: площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, та площею 0,2950 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 ; документом, що посвідчує право власності на земельні ділянки, є Державний акт від 26 вересня 1996 року ДН 159.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Кіровською селищною радою Краснолиманського району Донецької області 04 травня 1998 року, актовий запис № 35 (а.с. 22).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності за ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки за життя ОСОБА_3 заповіту складено не було, після його смерті майно, що йому належало, в тому числі і спірні земельні ділянки, прийняла у спадщину його дружина - ОСОБА_2 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 від 20 листопада 1954 року, актовий запис № 40 (а.с. 20)), як спадкоємиця першої черги за законом, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 листопада 2006 року державним нотаріусом Кранолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. за реєстровим номером 6066 (а.с. 23).

За життя ОСОБА_2 оформила свої спадкові права, однак, не отримала державного акту про право власності на вказані земельні ділянки.

Згідно п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визнеченні земельної ділянки як об"єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації в Державний земельний кадастр. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 120 ЗК України в редакції закону № 997-V від 27 квітня 2007 року та ч. 1 ст. ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Відповідно п. 1.16 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженної Державним комітетом України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, яка діяла на момент виникнення права у спадкодавця зі змінами від 16 березня 2009 року, складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку включає заяву власника землі про складання державного акту.

Тобто, можливість здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок відсутня.

Однак, факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельних ділянок: площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, та площею 0,2950 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 01 листопада 2006 року державним нотаріусом Кранолиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М. за реєстровим номером 6066 (а.с. 23), згідно з яким ОСОБА_2 набула у власність майно, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке складається у тому числі і зі спірних земельних ділянок.

Оскільки документ, що підтверджує право власності померлої ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки (державний акт про право власності на земельну ділянку), відсутній, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та користуватися, розпоряджатися земельними ділянками, що входять до спадкового майна та належать їй в порядку спадкування.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно дост. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. ч.1, 3 ст.1296 ЦК України).

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силуст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статті 81 та 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1ст.1297 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно належали матері позивача - ОСОБА_2 .

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 384, 392, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на:

- земельну ділянку площею 0,1500 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1423055700:01:000:1195, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,2950 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1423055700:01:000:1196, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Зарічне Лиманського району Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 11 вересня 2019 року.

Суддя -