Рішення

від 22.08.2019 по справі 280/2930/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2019 року Справа № 280/2930/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут буд. 111, код ЄДРПОУ 41235473)

до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 39393260)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2019 року № 0001504003, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), а перше судове засідання призначено на 23 липня 2019 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що TOB ВАЙН-АРТ не згодне зі штрафною санкцією, застосованою податковим повідомленням-рішенням від 14 лютого 2019 року № 0001504003, та вважає, що контролюючим органом необґрунтовано застосовано штрафну санкцію до TOB ВАЙІІ-АРТ , оскільки під час перевірки були відсутні уповноважені представники суб`єкта господарювання. В порушення статті 86 Податкового кодексу України акт перевірки не надавався посадовим особам TOB ВАИН-АРТ для ознайомлення та підписання, у зв`язку з чим акт не містить підписів представників TOB ВАЙН-АРТ . Акт про відмову в отриманні та підписанні акту перевірки представниками платника податків не складався. В акті перевірки також відсутні відповідні записи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДФС у Київській області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№29586 від 18 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 28 грудня 2018 року № 2842 та направлень від 10 січня 2019 року № 31, № 32 проведена фактична перевірка магазина Вина світу , розташованого за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська буд. 50/А, суб`єкта господарської діяльності TOB ВАЙН-АРТ . Перевірку здійснено в присутності керуючої ОСОБА_1 Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Київській області вищезазначеній особі пред`явлені документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Вказана особа ознайомилась з направленнями та отримала копію наказу про проведення перевірки, відмовилась від отримання акту перевірки, про що свідчить акт про відмову від отримання акту перевірки. Під час проведення фактичної перевірки встановлено факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка (пляшка віскі MUIRHEAD'S BLENDED SCOTCH WHISKY , 1,0 л., міцність 40%, по ціні 358,95 грн.). За результатами проведеної фактичної перевірки було складено акт фактичної перевірки), зареєстрований у ГУ ДФС у Київській області в журналі реєстрації актів перевірок 16 січня 2019 року № 8/10-36-40-00-10/41235473. На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0001504003, згідно з яким застосовані фінансові санкції у сумі 17000 грн.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, 15 січня 2019 року повноважними особами Головного управління ДФС у Київській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

За наслідками проведеної фактичної перевірки податковим органом скалено акт (довідку) Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції №8/10-36-40-00-10/41235473 від 16 січня 2019 року.

15 січня 2019 року складено акти про відмову у підписання акту перевірки керуючою ОСОБА_1

Перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка (пляшка віскі MUIRHEAD'S BLENDED SCOTCH WHISKY , 1,0 л., міцність 40%, по ціні 358,95 грн.).

На підставі акту перевірки №8/10-36-40-00-10/41235473 від 16 січня 2019 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001504003 від 14 лютого 2019 року, яким до позивача застосовано сума штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Так, позивачем 06 березня 2019 року до Державної фіскальної служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001504003 від 14 лютого 2019 року.

За результатами розгляду скарги, відповідно до рішення Державної фіскальної служби України №21/211/06/9999-11-06-01-25 від 10 травня 2019 року, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001504003 від 14 лютого 2019 року без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступного.

Щодо тверджень представника позивача про проведення перевірки контролюючим органом з порушенням вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Приписами підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що накази та направлення на проведення перевірки вручено керуючому магазину, про що свідчать її підписи у відповідних графах направлень.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної фактичної перевірки складено акт, підписанні якого керуюча магазину ОСОБА_1 відмовилася, про складено Акти про відмову у підписанні акта перевірки.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що проведена фактична перевірка з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції є правомірною.

Також, слід зазначити, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17, від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналогічні норми містить пункт 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, відповідно до кого вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно з пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, зберігання не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.

Таким чином, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, статті 226 Податкового кодексу України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" здійснено зберігання, алкогольного напою (пляшка віскі MUIRHEAD'S BLENDED SCOTCH WHISKY , 1,0 л., міцність 40%, по ціні 358,95 грн.), без марки акцизного податку встановленого зразка.

На підтвердження вищевказаної обставини до суду податковим органам надано фотокартки, які долучені до матеріалів справи.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються до суб`єктів господарювання за порушення норм цього Закону.

Частиною 4 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно з абз. 16 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податковим повідомленням-рішенням від 14 лютого 2019 року № 0001504003 застосовано санкцію у розмірі 17000,00 грн - мінімальний розмір штрафу, встановлений законодавством.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що приймаючи податкове повідомленням-рішенням від 14 лютого 2019 року № 0001504003 відповідач діяв на підставі норм чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання його протиправним та скасування відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-АРТ" (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Героїв Крут буд. 111, код ЄДРПОУ 41235473) до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 серпня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов