Рішення

від 12.09.2019 по справі 580/1871/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року справа № 580/1871/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що встановлені на 1 січня поточного року протиправним та скасувати;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок позивачу пенсії, згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XII, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що встановлені на 1 січня 2019 р. починаючи з 25 квітня 2019 року по теперішній час;

-зобов`язати відповідача проводити нарахування пенсії згідно пункту 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XII, починаючи з часу вступу рішення суду в законну силу, - довічно.

В обґрунтування позовних вимог, зазначених у позовній заяві, позивач вказав, що ним отримано інвалідність у зв`язку із участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, звернув увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019р., визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, у зв`язку з чим він, як військовослужбовець, має право на перерахунок пенсії на підставі вказаної статті. Також зазначив, що з відповідною заявою про перерахунок пенсії звернувся до органу Пенсійного фонду, однак отримав відмову у такому перерахунку, яку на підставі вищевикладеного вважає протиправною, а позовні вимоги такими що підлягають до задоволення. В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 18.06.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

08.07.2019р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування позиції зазначено, що на пeрeрaxунoк пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, мають право oсoби, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових нaвчaнняx із застосуванням ядерної зброї під час прoxoджeння служби і внаслідок цього стали oсoбaми з інвалідністю. Тобто такий перерахунок із п`ятикратного розміру передбачено тільки особам, які підпадають під вищевказані критерії. Представник звернув увагу, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов`язаний, у складі зведеного загону ОВС по охороні громадського порядку, що відповідно до положень Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок" не відноситься до військової служби, в зв`язку з чим позивач не набув права на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ. В судовому засідання представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.07.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №826/14077/18.

26.07.2019р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну позовних вимог та поновлення провадження.

29.07.2019р., у зв`язку з відсутністю обставин, що викликали необхідність у зупиненні провадження, ухвалою суду поновлено провадження в даній справі та продовжено її розгляд.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. здійснено перехід до спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено судове засідання на 21.08.2019р.

21.08.2019р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з наказу від 10.11.1987р. №60 та довідки №1421 суд встановив, що позивач з 15.11.1987р. до 15.12.1987р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі зведеного загону за місцем роботи - Белгородська спеціальна середня школа міліції МВС СССР.

Посвідченням управління праці та соціального захисту м. Тальне від 06.04.2016р. серії НОМЕР_3 підтверджено наявність у позивача 3 групи інвалідності.

Відповідно до посвідчення від 02.04.2013р. серії НОМЕР_1 с (а.с. 6) позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії.

27.05.2019р. позивач звернувся заявою до відповідача про перерахунок його пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 03.06.2019р. вих.№50188/02-16 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019р. не містить положень щодо порядку його виконання, а відповідні зміни до підзаконних нормативно-правових актів не внесено.

Не погоджуючись із цим позивач звернувся до суду.

Суд, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч.7 ст.2 Закону №2232-XII, строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Статтею 10 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.

Згідно з ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ (у редакції з 01.10.2017р.) встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія щодо інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Для аналізу вказаних норм суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 11.12.2018р. (справа №822/1346/18), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкова для врахування судами нижчих інстанцій під час застосування норм права.

ВС у зазначеному рішенні вказав, що ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії з інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям та за наявності їх у сукупності:

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

При цьому, зазначена законодавча норма є чіткою та не передбачає можливості здійснення розширеного тлумачення.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019р. у справі у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України від 13.07.2017р. № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною 2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України у Рішенні від 24.12.1997р. № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30.09.2010р. № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".

Отже, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Згідно з резолютивною частиною вказаного рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року зазначене у ч.3 ст.59 Закону №796-XII словосполучення "дійсної строкової" визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

З огляду на вказане вище рішення Конституційного суду України не може вплинути на правовідносини, які виникли до його прийняття.

З цього приводу суд також врахував правову позицію ВС, викладену в постанові від 17.07.2019р. у справі №826/14077/18, у подібних правовідносинах щодо наявності в особи з інвалідністю, отриманою внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, призваної на військові збори, права на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ.

ВС зазначив, що до 25 квітня 2019 року право на перерахунок пенсії з інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мали військовослужбовці строкової служби, а з 25 квітня 2019 року право на такий перерахунок мають військовослужбовці незалежно від виду служби.

Проаналізувавши судову практику ВС у подібній категорії справ у взаємозв`язку зі вказаним рішенням Конституційного Суду, суд доходить висновку, що оскільки у період з 14.11.1987р. до 15.12.1987р. позивач в складі зведеного загону ОВС брав участь із виконання завдання із забезпечення громадського порядку в районах, що прилягають до ЧАЕС, а не проходив дійсну строкову службу, право на перерахунок йому пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ виникло з 25.04.2019р.

Щодо позовної вимоги про визнання рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що встановлені на 1 січня поточного року протиправним та його скасування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Актом державного чи іншого органу є юридична форма рішень органів - офіційний письмовий документ, що породжує наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів відносин. Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Згідно п.19 ч.1 ст.4 КАС України, правові акти індивідуальної дії - рішення, що є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, скеровані окремим особам, застосовуються одноразово, після реалізації вичерпують дію. Усі рішення суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Лист фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, не породжує певних правових наслідків, його висновки не мають обов`язкового характеру для позивача. Листи не можна визначити як документи, що містять норми права загальної або індивідуальної дії. Листи не мають обов`язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні КАС України, в зв`язку з чим не підлягають скасуванню, однак з огляду на те що, позивачу відмовлено листом у перерахунку пенсії, після набуття ним такого права, суд, для захисту порушеного права вважає за доцільне визнати відмову викладену у листі відповідача від 03.06.2019р. №50188/02-16 протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати відповідача провести перерахунок позивачу пенсії, згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XII, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що встановлені на 1 січня 2019 р. починаючи з 25 квітня 2019 року по теперішній час, суд зазначає.

На підставі ч.4 ст.45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З аналізу вказаної статті, вбачається, що підставою для прийняття рішення та здійснення відповідачем дій з перерахунку пенсії позивача є його заява.

Оскільки заява про перерахунок пенсії позивача датована 27.05.2019р., дотримуючись меж заявлених підстав позову, суд звертає увагу, що вказаний перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений відповідачем з 01.06.2019р., відповідно до вимог ч.4 ст.45 Закону №1058-IV.

На підставі абз.1 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд доходить висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, перерахунок з 01.06.2019р. та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ з урахуванням виплачених йому сум коштів пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача проводити нарахування пенсії згідно пункту 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XII, починаючи з часу вступу рішення суду в законну силу, - довічно, суд звертає увагу на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до приписів КАС України у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи, суд не може приймати рішення на майбутнє, в зв`язку із чим дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23; код ЄДРПОУ 21366538) в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 01.06.2019р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених йому сум коштів пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко