Рішення

від 12.09.2019 по справі 317/2058/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/875/2019

Справа № 317/2058/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Московкіної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано наступним.

Позивач - ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача на посаді бібліотекара з 22 листопада 1982 року.

28 лютого 2017 року Позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням - на підставі ст. 38 КЗпП України.

Після звільнення позивача з нею не було проведено розрахунку за належними їй виплатами, що і стало підставою для подання даного позову.

В первинній позовній заяві позивач просила стягнути з відповідача на її користь:

?заборгованість із заробітної плати в розмірі 25 788,62 гривень;

?компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 890,12 гривень;

?компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 6 372,76 гривень;

?середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85 122,24 гривні.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 914,95 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3 200 гривень.

Позивач та його представник до суд не з`явились. Представником позивача подано письмову заяву, в якій вона просила суд розглянути справу без її участі на підставі наявних доказів. Проти постановлення заочного рішення представник позивача не заперечує.

Відповідач свого представника до суду не направив. Будь-яких пояснень до суду щодо суті позову не надав. Відзиву на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду, не направив. В матеріалах справи містяться два конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, які направлялись на адресу реєстрації відповідача - юридичної особи. Вказана адреса зазначена позивачем у позові та співпадає з адресою реєстрації Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Вказані повідомлення було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, однак їх було повернуто до суду з поміткою За закінченням терміну зберігання .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, який є юридичною особою, ухиляється від отримання судових повісток.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних в ній доказів в порядку, визначеному ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з копії трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , позивач з 22 листопада 1982 року працювала в установі відповідача на різних посадах та була звільнена 28 лютого 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (а.с. 13).

Вказане узгоджується з копією наказу № 6-к від 28 лютого 2017 року (а.с. 16).

Сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати підтверджена розрахунком позовних вимог та не спростована відповідачем, який не надав до суду жодних первинних документів за нарахованою заробітною платою позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою частину заявленої позивачем до стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати на суму 25 788,62 гривні.

За аналогічних підстав, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 890,12 грн.

Стосовно стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок).

У відповідності до п. 1 Порядку, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року - п. 2 Порядку.

Пунктом 4 порядку встановлено порядок обчислення суми грошової компенсації - як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивач заявила до стягнення суму компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, яка розрахована, виходячи з індексів інфляції за період з серпня 2016 року по квітень 2019 року (з урахуванням розмірів невиплаченої заробітної плати по кожному з періодів).

Оцінюючи доводи позовної заяви в цій частині, суд враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 115 КЗпП України граничним терміном виплати заробітної плати є сьоме число місяця, наступного за місяцем, в якому нараховано заробітну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за серпень 2016 року становить 3 188,14 гривень.

З урахуванням наведеного та з огляду на п. 2 Порядку, першим місяцем, за який позивачу має бути нарахована компенсація за невиплачену їй заробітну плату, є жовтень 2016 року.

Індекс інфляції в жовтні 2016 року становив 102,8 %.

Таким чином, сума компенсації за вказаний період становить: 3 188,14 * 102,8 % = 89,27 грн .

Заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем за вересень 2016 року становить 3 944,02 грн.

Таким чином, компенсація за серпень-вересень 2016 року, нарахована в листопаді 2016 року становить: (3 188,14 грн. + 3 944,02 грн.) * 101,8 % (індекс інфляції за листопад 2016) = 128,38 грн .

Наступні періоди до моменту звільнення відповідно:

11 027,34 грн. * 100,9 % = 99,25 грн .

14 922,52 грн. * 101,1 % = 164,15 грн .

19 021,54 грн. * 101,0 % = 190,22 грн .

22 227,02 грн. * 101,8 % = 400,09 грн .

25 788,62 грн. * 100,9 % = 232,10 грн .

Розрахунок компенсації за період після звільнення позивача охоплює індекси інфляції за період з травня 2017 року по квітень 2019 року (в межах заявлених позовних вимог).

Індекс споживчих цін в травні 2017 року становив 101,3 %; в червні - 101,6 %; в липні - 100,2 %; в серпні - 99,9 %, у вересні - 102,0 %, в жовтні - 101,2 %, в листопаді - 100,9 % та в грудні - 101,0 %.

Річний індекс споживчих цін в 2018 році становив 109,8 %.

В січні 2019 року індекс споживчих цін встановлений на рівні 101,0 %, в лютому - 100,5 %, в березні - 100,9 % та в квітні - 101,0 %.

Таким чином, сукупний індекс споживчих цін за вказаний період становить: 101,3 % * 101,6 % * 100,2 % * 99,9 % * 102,0 % * 101,2 % * 100,9 % * 101,0 % * 109,8 % * 101,0 % * 100,5 % * 100,9 % * 101,0 % = 123,09 %. Приріст у відсотках: 23,09 %. Приріст поділений на 100 (відповідно до п. 4 Порядку) виражається коефіцієнтом 0,2309.

Таким чином, компенсація втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати за період після звільнення позивача становить: 25 788,62 грн. * 0,2309 = 5 954,59 грн .

Загальна сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату складає 7 040,40 гривень.

Оскільки зазначена сума компенсації є більшою за суму компенсації, заявленої до стягнення позивачем, суд, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації в межах заявлених позовних вимог.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена 28 лютого 2018 року, суд вважає необхідним стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2019 року включно (в межах заявлених позовних вимог).

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати , що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).

У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - п. 5 Порядку.

При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів - п. 8 Порядку.

Цим же пунктом встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Як зазначено в позовній заяві, за січень 2017 року позивачу було нараховано до виплати заробітну плату в розмірі 3 205,48 гривень; за лютий 2017 року - 3 561,60 гривень.

При цьому, як вбачається з табеля обліку робочого часу за січень 2017 року, ОСОБА_1 в січні 2017 року було фактично відпрацьовано 18 днів (а.с. 26). В лютому 2017 року ОСОБА_1 відпрацювала 20 днів (а.с. 27).

Таким чином, для визначення середньоденної заробітної плати, яка є базою для проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, необхідно нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за відпрацьовані дні в січні-лютому 2017 року розділити на кількість цих відпрацьованих днів: 6 767,08 грн. / 38 днів = 178,08 грн./день.

Визначаючи кількість робочих днів за період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2019 року, суд керується відповідними листами Міністерства соціальної політики України якими встановлено норми тривалості робочого часу.

В березні 2017 року було 22 робочих дня; у квітні - 19 робочих днів; в травні - 20; в червні - 20; в липні - 21; в серпні - 22; у вересні - 21; в жовтні - 21; в листопаді - 22 та в грудні - 20.

Загальна кількість робочих днів у 2017 року (що охоплює період після звільнення відповідача) становить 208 днів .

Загальна кількість робочих днів у 2018 році становить 250 днів .

Кількість робочих днів в січні 2019 року становить 21 день; в лютому - 20 днів; у березні - 20 днів та в квітні - 21 день.

Таким чином за період з січня по квітень 2019 року було 82 робочих дня .

Сумарна кількість робочих днів, що охоплюють період після звільнення позивача ОСОБА_1 і до кінця квітня 2019 року (як заявлено в позовній заяві) складає 540 робочих днів .

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 540 днів * 178,08 грн./день = 96 163,20 гривень.

Оскільки зазначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є більшою за суму, заявлену до стягнення позивачем, суд, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог.

Заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 3 200,00 гривень підтверджується відповідними документами (квитанція та договір про надання правової допомоги від 03 грудня 2018 року) та підлягає стягненню.

Судовий збір, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 223, 247, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке, вул. Радянська, буд. 1, ЄДРПОУ: 04645768) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 25 788 (двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 62 копійки.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 890 (вісімсот дев`яносто) гривень 12 копійок.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 372 (шість тисяч триста сімдесят дві) гривні 76 копійок.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 85 122 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять дві) гривні 24 копійок.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 914 (дев`ятсот чотирнадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя В.В. Нікітін