Постанова

від 12.09.2019 по справі 826/12617/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12617/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив, з урахуванням змін:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2018 року №Ф-492-17;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 08 травня 2018 року №Ф-492-17;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07 серпня 2018 року №Ф-492-17;

- стягнути з ГУ ДФС у м.Києві єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 26272,08 грн;

- стягнути з Дніпровського районного відділу ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві виконавчий збір у сумі 2627,20 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 500,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позовні вимоги до Дніпровського районного відділу ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві виділені в самостійне провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувані вимоги не містять всіх відомостей, що передбачені податковим законодавством, натомість позивач в період, за який йому нараховано єдиний внесок працював в АО ЮК Капітал , яке сплачувало за нього єдиний внесок як за найманого працівника в межах визначеного законодавством розміру.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві.

В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач в апеляційній скарзі просив здійснювати апеляційний розгляд за його участі, або участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З моменту відкриття провадження у справі та до моменту розгляду справи по суті позивач жодних заяв щодо переходу розгляду справи у відкрите судове засідання до суду не подавав.

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 12 квітня 2003 року перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та зареєстрований платником ЄСВ 25 квітня 2007 року, стан платника податків 0 - платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується ідентифікаційними даними про позивача (а.с.40).

Згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.20) останній з 21 лютого 2013 року працює найманим працівником в АО ЮК Капітал .

05 лютого 2018 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-492-17У (а.с.10),відповідно до якої станом на 11 квітня 2018 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 26272,08 грн.

В подальшому відповідачем було сформовано ще дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08 травня 2018 року №Ф-492-17 на суму 28729,26 грн та від 07 серпня 2018 року №Ф-492-17 на суму 31186,44 грн, корінці яких містяться в матеріалах справи (а.с.63-64).

Заборгованість за вимогою від 05 лютого 2018 року №Ф-492-17У сплачена позивачем в рамках виконавчого провадження №56254021, що підтверджується квитанцією №2619523 від 01 серпня 2018 року (а.с.12).

Вважаючи зазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що вимогами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві і така особа має обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальних підставах.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

З 01 січня 2017 року до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були внесені зміни Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 цього Закону (в редакції, яка діяла до 31 грудня 2017 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому, у редакції вказаної статті, яка діє з 01 січня 2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

За приписами пункту 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п.13 р.VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ч.16 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Щодо посилань позивача на те, що він є найманим працівником в АО ЮК Капітал , яке сплачує за нього страхові внески, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача станом на 05 жовтня 2018 року (а.с.50), з 2015 року АО ЮК Капітал (код ЄДРПОУ 35196395) сплачує страхові внески за ОСОБА_1 як за найманого працівника.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві.

Крім того, чинне законодавство України не виключає можливості одночасного здійснення підприємницької діяльності та роботи за трудовим договором на підприємстві.

Також, суд зазначає, що сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичній особі, сплачує саме роботодавець, при цьому жодних утримань ЄСВ із заробітної плати такої особи немає.

При цьому апелянт помилково ототожнює вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, збір та облік якого здійснюється на підставі положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із податковою вимогою, винесеною у відповідності до норм ПК України, а тому твердження позивача, щодо не відповідності спірних вимог положенням абз.2 п.59.3 ст.59 ПК України, якою врегульовано питання формування саме податкової вимоги, є безпідставними та не враховуються судом.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що сплата роботодавцем ЄСВ за позивача не звільняє його від обов`язку самостійної сплати ЄСВ, як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, беручи до уваги, що розмір недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з Інтегрованої картки платника податків (а.с.78), колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимог, які сформовані відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Натомість, порушення відповідачем порядку направлення вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки) не свідчить про неправомірність таких вимог, або про те, що при їх формуванні не було дотримано положень Конституції та законів України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наведених вище вимог про сплату боргу (недоїмки), вимоги про стягнення з відповідача сплаченого ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 26272,08 грн не підлягають задоволенню як похідні.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма