Постанова

від 12.09.2019 по справі 320/64/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/64/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МСК Логістик до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0118285205 від 30 листопада 2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області, № 0118285205 від 30 листопада 2018 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушено пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України внаслідок чого його правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, натомість саме особа, яка оформила платіжний документ несе відповідальність за правильність заповнення реквізитів, отже невірне заповнення платником податку платіжного доручення призвело до не зарахування сплачених ним коштів до інтегрованої картки платника та виникнення боргу, що в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у визначений податковим законодавством строк має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова.

В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач в апеляційній скарзі просив здійснювати апеляційний розгляд за участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Інформацію про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження отримано відповідачем 16 липня 2019 року засобами поштового зв`язку, та з цієї дати до моменту розгляду справи по суті жодних заяв щодо переходу розгляду справи у відкрите судове засідання до суду не надходило.

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в якості юридичної особи 30 листопада 2016 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7).

Будучі платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ТОВ МСК Логістик подало до контролюючого органу засобами електронного зв`язку податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: реєстраційний № 9271009727 (а.с.24) за звітній період 2016 рік (IV квартал 2016 року), в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 6533,48 грн та реєстраційний №9117399131 (а.с.27) за звітній період 2017 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 156803,20 грн (39200,80 грн за кожний квартал), які були прийняті Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 20 червня 2017 року, що підтверджується відповідними квитанціями №2 (а.с.26, 31).

За наслідками проведення камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання ТОВ МСК Логістик складено акт від 09 листопада 2018 року №3781/10-36-52-05/40991676 (а.с.36), в якому зафіксовано порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України на загальну суму 84935,00 грн з терміном затримки 62 дні та 101 день, за що п.126.1 ст.126 ПК України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20%, який становить 16987,00 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем подано заперечення вих.№19-11 від 19 листопада 2018 року (а.с.38) за результатами розгляду яких рішенням від 29 листопада 2018 року №22481/10/10-36-12-03 (а.с.42) висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш від 30 листопада 2018 року №0118285205 (а.с.45), яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 16987,00 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податкове правопорушення в розумінні п.126.1 ст.126 ПК України у межах спірних правовідносин відсутнє, відтак, застосування податковим органом на цій підставі штрафних (фінансових) санкцій до позивача є безпідставним.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пп. 49.18.1, пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ппп. б) пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки матеріали справи містять платіжні доручення:

- від 18 травня 2017 року № 76 (а.с.33) на суму 95000,00 грн (6533,48 грн - грошові зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за IV квартал 2016 року, 39200,80 грн - за І квартал 2017 року, 44038,94 грн - авансовий платіж за ІІ та частково ІІІ квартал 2017 року, 5226,78 грн - самостійно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов`язань з вказаного податку за IV квартал 2016 року на суму 1306,70 грн (граничний строк сплати 30 січня 2017 року) та за І квартал 2017 року 3920,08 грн (граничний строк сплати 30 квітня 2017 року);

- від 11 липня 2017 року № 106 (а.с.34) на суму 10000,00 грн;

- від 03 жовтня 2017 року № 162 (а.с.32) на суму 27000,00 грн.

При цьому, у вказаних платіжних дорученнях в графі призначення платежу вірно вказано назву податку, сплату якого здійснює підприємство, однак помилково визначено інший рахунок Броварського управління казначейства - 18010100, замість вірного 18010400.

Після виявлення зазначеної помилки ТОВ МСК Логістик звернулось до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із листом вих.№14/09-01 від 14 вересня 2017 року (а.с.35), в якому просила помилково перераховані кошти податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зарахувати на належний рахунок 18010400, що було здійснено 29 вересня 2017 року і підтверджується даними акту перевірки від 09 листопада 2018 року №3781/10-36-52-05/40991676 (а.с.36) в графі Фактична дата сплати .

Відповідно до ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов`язання, а отже і для застосування наслідків, визначних п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №826/1096/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що платіжні доручення від 18 травня 2017 року № 76 у сумі 95000,00 грн та від 11 липня 2017 року № 106 у сумі 10000,00 грн свідчать про перерахування позивачем коштів на бюджетний рахунок та підтверджують факт виконання обов`язку платника податків щодо сплати таких платежів.

Допущена позивачем помилка в номері казначейського рахунку не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Крім того, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідач нарахував штрафні санкції за затримку сплати грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за IV квартал 2016 року у сумі 1306,70 та за І квартал 2017 року у сумі 3920,08 грн, які були розраховані та сплачені позивачем самостійно платіжним доручення від 18 травня 2017 року №76, про що контролюючий орган був обізнаний із поданих позивачем заперечень на акт перевірки, однак належної оцінки зазначеним доводам ТОВ МСК Логістик відповідач не надав.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, за відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма