Постанова

від 11.09.2019 по справі 826/10285/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10285/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Літвіної Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києва на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю АТД-Комплекс (далі - Позивач, ТОВ АТД-Комплекс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2018 року № 0005131401, яким ТОВ АТД-Комплекс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції на загальну суму 173 518,00 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2018 року № 0005141401, яким ТОВ АТД-Комплекс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 192 798,00 гривень;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а протоколи допиту свідка у кримінальному провадженні не є допустимим та беззаперечним доказом безтоварності укладеного договору. Крім того, суд звернув увагу, що будь яка неправомірна діяльність контрагента не може впливає на результати діяльності суб`єкта господарювання і не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності. Окремо зазначив, що Позивачем було подано Відповідачу усі документи з придбання і збуту товарів, що підтверджується листом товариства, зареєстрованим ГУ ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом було залишено поза увагою факт ненадання Позивачем на запит контролюючого органу первинних документів у визначенні терміни. Крім того, зауважує, що інформація щодо контрагентів Позивача - ТОВ Профітан , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Трейдер Вікторі та ТОВ Дервік Капітал свідчить пр. неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ АТД-Комплекс в період, за який здійснювалась перевірка, що свідчить про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства. Також звертає увагу на помилковості посилання суду першої інстанції лише на частину рішення Європейського суду з прав людини у справі Булвес проти Болгарії , оскільки у даній справі було наголошено й на обов`язку платника податків бути обачливим про виборі контрагента.

Після усунення визначених в ухвалі від 01 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ АТД-Комплекс просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами та фактом їх подальшої реалізації. Крім того, стверджує, що Відповідач посилається на постанови Верховного Суду у справах, які не є аналогічними даному судовому спору. Також наголошує, що чинним законодавством не передбачено відповідальності платника податку за дії контрагентів, а допущені при їх реєстрації порушення не скасовують реальність здійснених господарських операцій. Підкреслює, що у зв`язку із великим обсягом роботи щодо підготовки документів на запит контролюючого органу, Позивач фактично був позбавлений можливості подати їх у визначений термін, про що повідомив Відповідача.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з викладених у відзиві підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлення від 14 березня 2018 року № 426/26-15-14-01-05 виданого ГУ ДФС у м. Києві (т. 1 а.с. 36-37) та наказу від 13 березня 2018 року № 3861 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АТД-Комплекс (т. 1 а.с. 35), відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України уповноваженими працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АТД-Комплекс з питань дотримання податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК Профітван за липець 2017 року, ТОВ Дені Люкс за вересень 2016 року, ТОВ Трейдер Вікторі за листопад 2016 року та ТОВ Дервік Капітал за травень, червень, серпень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 27 березня 2018 року № 187/26-15-14-01-05/38353693 (т. 1 а.с. - 40-60), з аналізу змісту якого вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ АТД-Комплекс вимог чинного законодавства, а саме:

- пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України ненаданням ТОВ АТД-Комплекс контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю;

- пунктів 44.3, 44.4 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 13.4 статті 134 Податкового кодексу України, статтей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 138 814 гривень, а саме за 2016 рік у сумі 125 039 гривень, за 2017 рік у сумі 13 775 гривень.

- пунктів 44.3, 44,4 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198,2, 198.3, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України, статтей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі на загальну суму 154 238 гривень, у тому числі за травень 2016 року в сумі 38 910 гривень, за червень 2016 року в сумі 47 331 гривень, за серпень 2016 року в сумі 4 414 гривень, за вересень 2016 року в сумі 37 861 гривень, за листопад 2016 року в сумі 10 416 гривень, за липень 2017 року в сумі 15 306 гривень.

Крім того, на підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2018 року:

№ 0005131401, яким ТОВ АТД-Комплекс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції на загальну суму 173 518,00 гривень;

№ 0005141401, яким ТОВ АТД-Комплекс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 192 798,00 гривень.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ Будівельна компанія Профітван та ТОВ АТД-Комплекс 17 липня 2017 року укладено договір поставки № 41 (т. 1 а.с. - 84), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти конденсатори, надалі "товар", згідно з документами (видаткові накладні, податкові накладні), які є невід`ємною частиною даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ АТД-Комплекс було укладено договори поставки та купівлі-продажу із ДП Львівський авіаційно-ремонтний завод (т. 1 а.с. - 87-90), Казенним підприємством Науково-виробничий комплекс Іскра (т.1 а.с. - 117-124), ТОВ Дені Люкс (т. 1 а.с. - 85), ПАТ Чернігівський завод радіоприладів (т. 1 а.с. - 141-143), ДП Науково-виробничий комплекс Фотоприлад (т. 1 а.с. - 133-140), ТОВ Запорізький завод Перетворювач (т. 1 а.с. - 125-132), ПАТ Науково-виробниче об`єднання Київський завод автоматики імені Петровського (т. 1 а.с. 95-107), Казенним підприємством спеціального приладобудування Арсенал (т. 1 а.с. - 113-116), ТОВ Трейдер Вікторі (т. 1 а.с. - 85а), ТОВ Запорізький завод Перетворювач (т. 1 а.с. - 125-132), ДП Науково-виробничий комплекс Фотоприлад (т. 1 а.с. - 133-140), ДП Львівський авіаційно-ремонтний завод (т. 1 а.с. 87-90), ТОВ Дервік Капітал (т. 1 а.с. 83), ДП Машинобудівна фірма Артем (т. 1 а.с. - 144-148), ДП Запорізький державний авіаційний ремонтний завод МіГремонт (т. 1 а.с. 64 - 91), ДП Науково-виробничий комплекс Прогрес (т. 1 а.с. - 108-112), ПАТ Чернігівський завод радіоприладів (т. 1 а.с. - 141-143)

Факт виконання зобов`язань за вказаними правочинами, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарів, товарно-транспортних накладних, (т. 1 а.с. 149 - т. 4 а.с. 37).

Суд наголосив, що перевірка проводилась у період з 14 по 20 березня 2018 року, тоді як матеріали перевірки оформлювалися з 21 по 27 березня 2018 року. При цьому, у акті перевірки зазначено про те, що первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Профітван" за липень 2017 року, ТОВ "Дені Люкс" за вересень 2016 року, ТОВ "Трейдер Вікторі" за листопада 2016 року та ТОВ "Дервік Капітал" за травень, червень, серпень 2016 року на запит наданий в ході проведення перевірки ГУ ДФС у місті Києві від 19 березня 2018 року, у встановлені терміни надано не було про що контролюючим органом 26 березня 2018 року складено акт № 372/26-15-14-01-05 щодо ненадання документів для перевірки.

При цьому, судом було підкреслено, що 20 березня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві отримало листа від Позивача, в якому останній зазначає про неможливість виконання запиту перевіряючого у вказаний термін у зв`язку з великим об`ємом роботи по виготовленню витребуваних копій документів. Крім того товариство наголосило, що витребувані документи ТОВ АТД-Комплекс зможе надати 26 березня 2018 року (а.с. т. 1 - 38).

Крім того, як вбачається з відбитку штампу вхідної кореспонденції контролюючого органу на копії листа Позивача, ГУ ДФС отримало усі, зазначені в запиті від 20 березня 2018 року документи 26 березня 2018 року.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ АТД-Комплекс з контрагентами ТОВ БК Профітван , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Трейдер Вікторі та ТОВ Дервік Капітал , здійснених протягом 2016-2017 років, немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача, що, на його переконання, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, як вірно підкреслив Позивач, реальність придбання товарів ТОВ АТД-Комплекс за укладеними з ТОВ БК Профітван , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Трейдер Вікторі та ТОВ Дервік Капітал договорами підтверджується, зокрема, їх подальшою реалізацією.

При цьому посилання Апелянта на матеріали кримінальних проваджень №42017100050000570 та №32016100090000020, у рамках яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надані пояснення та показання щодо заперечення участі у господарській діяльності ТОВ Будівельна компанія Профітван , ТОВ Лакі тайм та Дервік Капітал (т. 4 а.с. 51-57, т. 4 а.с. 70-77), судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо згаданих кримінальних проваджень, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Твердження Апелянта про те, що на вимогу запиту контролюючого органу від 19.03.2018 року (а.с. 37) Позивачем під час перевірки не було надано первинну документацію, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії згаданого запиту, його було отримано посадовою особою платника податку 19 березня 2018 року о 17 годині 40 хвилин, а термін подачі визначених у запиті документів встановлено до 15 години 00 хвилин 20 березня 2018 року. При цьому, ТОВ АТД-Комплекс повідомило ГУ ДФС у м. Києві листом від 20.03.2018 року за вих. №03-20/1, що з огляду на великий об`єм роботи по виготовленню копій затребуваних документів, товариство зможе їх надати лише 26 березня 2018 року. Факт отримання Відповідачем зазначених документів у вказаний Позивачем строк підтверджується відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції контролюючого органу на наявній в матеріалах справи копії листа ТОВ АТД-Комплекс .

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач не був позбавлений можливості використати подані Позивачем документи під час оформлення результатів перевірки в акті від 27 березня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з твердженням Відповідача щодо відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , зазначеного у реквізитах укладеного між ТОВ АТД-Комлекс та ТОВ Трейдер Вікторі договору №161114 від 18 листопада 2016 року, після його підписання, однак дані обставини не спростовують висновки суду першої інстанції про реальність здійснення сплати Позивачем на користь ТОВ Трейдер Вікторі коштів відповідно до умов договорів, що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливе порушення контрагентами Позивача - ТОВ БК Профітван , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Трейдер Вікторі та ТОВ Дервік Капітал податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

З аналогічних підстав, суд вважає передчасним твердження Апелянта про те, що поясненнями керівників згаданих вище контрагентів ТОВ АТД-Комплекс , в яких останні зазначають, що не мали жодного відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності вищезазначених підприємств, спростовується факт вчинення господарських операцій, які були предметом перевірки контролюючого органу.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданими контрагентами, у зв`язку з чим, зважаючи на помилковість висновків контролюючого органу про допущення ТОВ АТД-Комплекс необачності при виборі контрагента, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент подання податкових накладних ТОВ АТД-Комплекс було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.