Постанова

від 12.09.2019 по справі 640/19769/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19769/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Пилипенко О.Є.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року (повний текст виготовлено 18 червня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства "Стандартавто" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Довіра Аутдор , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- стягнути з Приватного підприємства "Стандартавто" (код ЄДРПОУ - 38325603) податковий борг в сумі 2 755 555,88 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:

стягнуто з рахунків Приватного підприємства "Стандартавто" на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість сумі 2 755 555,88 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосується стягнення податкового боргу за рахунок готівки, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції у цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком податкового боргу ПП "Стандартавто" має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 755 555,88 грн., у тому числі у зв`язку із нарахуванням суми грошового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2015 року №0000672200, від 22 січня 2015 року №0000082200 всього на суму 2 496 550,00 грн. та нарахуванням пені на суму 259 018,89 грн.

Так, згідно з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 14 вересня 2015 року №0000672200 відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 646 506,00 грн., у тому числі за основним платежем 431 004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 215 502,00 грн. Суд встановив, що вказане податкове повідомлення-рішення отримано представником відповідача 16 вересня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 22 січня 2015 року №0000082200 відповідачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 850 044,50 грн., у тому числі за основним платежем 1 233 363,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 616 681,50 грн.

За результатами судового оскарження постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі №813/3397/15 за позовом ПП "Стандартавто" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень рішень визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000082200 та №0000092200. Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року №876/11225/15 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі №813/3397/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, з моменту проголошення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року №876/11225/15 податкове зобов`язання, визначене на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 22 січня 2015 року №0000082200, стало узгодженим.

Доказів сплати суми податкового зобов`язання або скасування податкових повідомлень-рішень до суду не надано, тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

З огляду на наявність у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині, що стосуються стягнення податкового боргу за рахунок готівки, тому що контролюючим органом не доведено факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Як встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги податкового органу обґрунтовані наявним у відповідача грошовим зобов`язанням з податку на додану вартість у розмірі 2 755 555,88 грн., яке є узгодженим, але несплаченим у добровільному порядку в установлені строки, внаслідок чого набув статусу податкового боргу і має бути стягнутий у судовому порядку.

У позовній заяві податковим органом встановлено спосіб забезпечення погашення цього податкового боргу, передбачений законодавством - шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Однак, суд першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині, що стосуються стягнення податкового боргу за рахунок готівки, посилаючись на не доведення факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі.

Колегія суддів зазначає, що чинним податковим законодавством не встановлено обов`язку та необхідності доказування вищевказаних обставин.

В той же час, саме на позивача покладено обов`язок здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності (ст. 95 Податкового кодексу України).

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що суд не може самостійно встановлювати, обмежувати спосіб забезпечення стягнення податкового боргу, який передбачено законодавством, адже в такому випадку буде мати місце втручання в дискреційні повноваження податкового органу, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства.

Позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/3436/16.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позиція суду першої інстанції є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку можливість стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу є належним способом, який забезпечує можливість належного виконання податковим органом обов`язку здійснення всіх заходів щодо погашення податкового боргу на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для повного задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства "Стандартавто" про стягнення заборгованості.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства "Стандартавто" (код ЄДРПОУ - 38325603) податкового боргу в сумі 2 755 555,88 грн. за рахунок готівки - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства "Стандартавто" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Стандартавто" (код ЄДРПОУ - 38325603) податковий борг в сумі 2 755 555,88 грн. (два мільйони сімсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень вісімдесят вісім копійок) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 12.09.2019.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді О.Є. Пилипенко,

А.Ю. Кучма