Постанова

від 12.09.2019 по справі 804/2182/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №804/2182/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Бартоломео на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 (суддя: Озерянська С.І.) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 (колегія суддів у складі: А.А. Щербак, Н.П. Баранник, Н.І. Малиш) у справі №804/2182/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бартоломео доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової інспекції проскасування рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бартоломео звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними рішення суб`єкта владних повноважень за №0003242303 від 6 серпня 2010 року - на суму 25 000,75 грн.; за №0003232303 від 6 серпня 2010 року - на суму 274 219,60 грн.; за №0003222303 від 6 серпня 2010 року - на суму 290,00 грн. та скасувати їх повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акти перевірок та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій повністю погодились з висновками, викладеними в акті перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування того, що у товариства відсутні основні фонди та земельні ділянки, що унеможливлює дотримання п вимог щодо питомої ваги вартості поставлених підприємством сільськогосподарських товарів.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 14.07.2010 №0328/04/62/23/32219037 (бланк за № 004515), відповідачем 06 серпня 2010 року були прийняті та направлені позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003222303 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 290 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003232303 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 000,75 грн.

На підставі акта перевірки від 14.07.2010 №0329/04/62/23/32219037 (бланк за № 004517), відповідачем 06 серпня 2010 року було прийнято та направлено позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003232303 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 274 219,60 грн.

Судами також встановлено, що позивачем не надано доказів оприбуткування готівкових коштів на суму 38 грн. в книзі обліку розрахункових операцій.

Розрахунок на суму 5000 грн. було здійснено ТОВ Бартоломео , а не ФОП Чайкіною, з якою у ТОВ Барталомео укладено договір суборенди приміщення №2008-09-03-АР від 01 вересня 2008 року, що підтверджується рахунком №34971 від 14.07.2010, виписаним адміністратором Шафран без печатки СПД-ФОП ОСОБА_1, карткою реєстрації об`єкта сфери послуг ТОВ Бартоломео з зазначенням виду організаційних послуг - послуги готелю та самим актом перевірки в якому зазначено, що перевірка проведена господарської одиниці ТК Бартоломео суб`єкта господарської діяльності ТОВ Бартоломео , в присутності головного бухгалтера ТОВ Бартоломею , якою були надані до перевірки всі необхідні документи (картка реєстрації об`єкта сфери послуг - послуги готелю, реєстраційні посвідчення, довідки про опломбування, книги обліку розрахункових операцій, розрахункові книжки та ін.). Крім того, додаткова угода №2 від 29.04.2010 до договору №2008-09-03 від 01.09.2008, якою було продовжено строк дії договору суборенди ТОВ Бартоломео та СПД - ФОП ОСОБА_1 до 30.04.2011 не містить повних реквізитів сторін та не погоджена орендодавцем ТОВ фірма Логос .

Згідно реєстраційного посвідчення № 0462007202 від 03.05.2006, з якого вбачається, що було здійснено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, що належить ТОВ Барталомео для використання в господарській одиниці кафе яхт-клубу , тоді як в розрахункових документах зазначено яхт-клуб .

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з метою встановлення факту правомірності прийняття податковим органом спірних рішень судам, зокрема, слід було з`ясувати дотримання податковим органом порядку проведення перевірки, тим більше враховуючи те, що позивач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в у позовній заяві, наголошував на порушенні податковим органом порядку її проведення, встановленого ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні .

Проте, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності.

Відсутні в рішеннях і мотиви відступлення судів від правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 05.12.2011 (справа № 21-242а11), про те, що пунктом 1 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95 передбачені фінансові санкції саме за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим. Водночас, недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Також поза увагою судів залишено те, що для правильного встановлення обставин щодо того ким з суб`єктів господарювання надавались послуги з проживання у готелі на суму 5000 грн., судам слід було витребувати розрахункову книжку, корінець з якої був виданий покупцю при проведенні операції.

Отже, вказане свідчить про неповноту встановлення обставин судами, а також на те, що судами не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акта.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бартоломео задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду