Постанова

від 11.09.2019 по справі 607/12486/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12486/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/727/19 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/12486/16-ц за апеляційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року, ухвалене суддею Грицаком Р.М.,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №568 від 05 червня 2019 року з 10 липня 2019 року перейменоване на АТ"Державний ощадний банк України") (далі - банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року.

В обґрунтування заявлених вимог банк зазначає, що 09.08.2007 року між ОСОБА_1 та АТ Ощадбанк укладено кредитний договір №151, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 29500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09.08.2012 року. Відповідно до підпункту 3.3.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася у строки, обумовлені договором повернути кредит у сумі 29 500,00 доларів США та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди встановлені договором. Однак, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за кредитним договором станом на 21.10.2016 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 16519,92 доларів США, а також за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків нарахована пеня в розмірі 89791,07 грн. На письмову вимогу про погашення заборгованості відповідач добровільно кошти не повертає, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказаний борг та понесені судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

З апеляційною скаргою на рішення суду звернулось АТ "Державний ощадний банк України" та просило скасувати рішення суду і задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов неправильного висновку, що банк, котрий звернувся 04 листопада 2016 року із позовом, пропустив трирічний строк позовної давності, який був перерваний у 2011 році в зв`язку із винесенням рішення господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії № 151 від 09.08.2007 року. При цьому суд не дав правильної юридичної оцінки обставинам погашення кредиту у період 2012-2014 років, що свідчить про переривання строку позовної давності. Окрім того, ухвала господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року виконана не у повному обсязі, оскільки сплачено гривневий еквівалент заборгованості. Згідно з постановою державного виконавця від 19.10.2016 року не вбачається, що заборгованість по кредиту в сумі 24941 долари США сплачено. Отже, хоча і постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження, проте не відбулось повного задоволення кредитних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гуцалюк А.Р. просив апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись, що погашення кредиту відповідачки у період 2012-2014 років здійснювалось не боржницею ОСОБА_1 , а директором ПМП "Ролікс-Транс" Сталенним Р.М. , а тому, звернувшись 04 листопада 2016 року із позовом, банк пропустив трирічний строк позовної давності, який був перерваний у 2011 році в зв`язку із винесенням рішення господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року, яким змінено строк виконання зобов`язання. А також, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором виконані, про свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2016 року, а тому заборгованість відповідачки перед банком відсутня.

У судовому засіданні апеляційного суду 04 вересня 2019 представник банку адвокат Данилевич А.Б. підтримала апеляційну скаргу з мотивів, викладених у скарзі, а представник ОСОБА_1 адвокат Гуцалюк А.Р. апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, обґрунтовуючи доводами, висловленими у відзиві на апеляційну скаргу.

У судове засідання 11 вересня 2019 року представники сторін не з`явилися, подавши заяви про закінчення розгляду справи у їх відсутність, що, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, дає підстави апеляційному суду завершити розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції про відмову у позові мотивоване тим, що позивач перервав строк позовної давності достроково, звернувшись до суду із позовом до майнового поручителя і рішенням господарського суду у справі №3/49/5022-647/2011 від 23.06.2011року змінено строки виконання зобов`язань за кредитним договором. З даним позовом банк звернувся до суду 04 листопада 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, який був перерваний у 2011 році в зв`язку із винесенням рішення господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії № 151 від 09.08.2007 року. Рішення господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно виконане в повному обсязі, та позивач не оскаржував дій відділу ДВС по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому відсутні докази, що у відповідачки існує заборгованість по кредиту.

Рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає вимогам ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що 09.08.2007 року Відкрите Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 151, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 29500 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном на 60 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 09 серпня 2012 року. Згідно із п.1.6. кредитного договору, погашення Кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 491,67 доларів США не пізніше останнього робочого дня місяця починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останнє погашення кредиту здійснюється позичальником не пізніше 09 серпня 2012 року.

У п.1.4.1 Кредитного договору АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 погодили, що забезпеченням за її кредитними зобов`язаннями буде виступати застава транспортних засобів, надана ПМП Ролікс , шляхом укладення з ним Договору застави транспортних засобів та Договору майнової поруки.

Договором майнової поруки №1 від 09.08.2007р. укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі заступника начальника філії - Тернопільського обласного управління Коцюби В.І. (далі Заставодержатель), та приватним малим підприємством "Ролікс" (правонаступником якого згідно статуту зареєстрованого 13.04.2009р. є приватне підприємство "Ролікс - Транс" ) в особі директора Сталенного Р.М. , який діяв на підставі статуту (далі майновий поручитель), відповідно до якого майновий поручитель боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії, передає в заставу рухоме майно, а заставодержатель приймає у заставу в порядку на умовах визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

09 серпня 2007 року між АТ "Ощадбанк" та заставодавцем приватним малим підприємством "Ролікс" в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року було укладено договір застави транспортних засобів, який нотаріально посвідчено і зареєстровано за номером №88879 (далі договір застави), за п.1.1. якого заставодавець як майновий поручитель ОСОБА_1 , з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п.9.1 договору застави договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2.2 кредитного договору сторони погодили, що в разі порушення ОСОБА_1 умов цього договору банк має право достроково стягнути Кредит, суму нарахованих процентів та інших платежів, що підлягають сплаті.

Позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредиту у зв`язку з чим банк неодноразово, зокрема, 19.01.2010 року, 26.07.2010 року, 05.01.2011 року звертався до позичальника та заставодавця з вимогами про усунення порушень та виконання порушених зобов`язань перед банком щодо сплати простроченого боргу. Зазначені вимоги були залишені позичальником та заставодавцем без відповіді та задоволення у зв`язку з чим банк скористався правом задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення із позовом про стягнення на заставне майно.

Рішенням господарського суду Тернопільської області №3/49/5022-647/2011 від 23.06.2011року звернуто стягнення на предмет застави (рухоме майно), а саме: - сідловий тягач марки MAN 19.414 FLT, 2000 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , за договором застави транспортного засобу, укладеного та нотаріально посвідченого 09 серпня 2007 року, зареєстрованого за №8879, який належить Приватному підприємству "Ролікс-Транс" (правонаступнику ПМП "Ролікс") (код ЄДРПОУ 14045466) вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №151 від 09 серпня 2007 року в розмірі 24941,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті (згідно встановленого 04.05.2011р. курсу НБУ 100 дол. США=796,5300 грн.) становить 198 667,80 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 18 768,96 дол. США (у гривневому еквіваленті 149500,40 грн.); сума несплачених процентів за користування кредитом 4137,00 дол. США (у гривневому еквіваленті 32952,45 грн.); пеня за несвоєчасну сплату кредиту 1 447,60 дол. США (у гривневому еквіваленті 11530,57 грн.); пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 588,10 дол. США (у гривневому еквіваленті 4684,39 грн.) на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, в особі Філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України.

На виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011року у справі №3/49/5022-647/2011, що набрало законної сили 06.07.2011 року, видано наказ про примусове виконання рішення №3/49/5022-647/2011 від 11.07.2011 року про звернення стягнення на предмет застави - сідловий тягач - Е марки MAN 19.414 FLT, 2000 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , який належить ПП "Ролікс-Транс", за договором застави ЕЗ №8879 від 09.08.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року в розмірі 24941,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 198667,80 грн.

19.10.2016 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно з наказом №3/49/5022-647/2011від 11.07.2011 Господарського суду Тернопільської області сплачено, чим виконано забезпечене заставою зобов`язання. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено п.8 ч.1ст.49 Закону України Про виконавче провадження`в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.(а.с.99)

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.

У статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що рішення господарського суду Тернопільської області від 18 квітня 2011 року виконано, заборгованість ОСОБА_1 є погашеною, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначений висновок суду першої інстанції повністю узгоджується із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постанові від 06 березня 2019 року (справа №466/8452/16-ц; провадження №61-40887св18).

Не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів твердження апеляційної скарги, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року виконана не у повному обсязі, оскільки сплачено гривневий еквівалент заборгованості, а згідно з постановою державного виконавця від 19.10.2016 року не вбачається, що заборгованість по кредиту в сумі 24941 долари США сплачено. Зазначені твердження спростовуються постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.10.2016 року головного державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, відповідно до якої заборгованість згідно з наказом №3/49/5022-647/2011 від 11.07.2011 господарського суду Тернопільської області сплачено, чим виконано забезпечене заставою зобов`язання. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено п.8 ч.1ст.49 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.(а.с.99) Банк зазначеної постанови не оскаржував, тобто погодився із таким виконанням забезпеченого заставою зобов`язання.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що з даним позовом банк звернувся до суду 04 листопада 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, який був перерваний у 2011 році в зв`язку із винесенням рішення господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлюваної кредитної лінії № 151 від 09.08.2007 року. Погашення кредиту відповідачки у період 2012-2014 років здійснювалось не боржницею ОСОБА_1 , а директором ПМП "Ролікс-Транс" Сталенним Р.М. на виконання рішення Господарського суду, а тому позов до задоволення не підлягає, внаслідок пропуску строку позовної давності, встановленої ст.257 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність відмови в задоволені позову як по суті позовних вимог, так і за пропуском строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що суб`єктивне право позивача, про захист якого він просить, не доведено, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за недоведеністю матеріально-правової вимоги, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Встановивши, що банком не доведено, що у відповідачки існує заборгованість по кредиту та відмовляючи йому в задоволені позову з цих підстав, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і відмовив у задоволенні позову як за недоведеністю позовних вимог і порушеного права позивача, так і за спливом строку позовної давності.

Відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду із виключенням з мотивувальної частини рішення посилання на відмову в задоволені позову з підстав спливу строку позовної давності.

А, отже, аргументи апеляційної скарги про те, ким вносились кошти на виконання судового рішення та щодо спливу позовної давності не мають вирішального правового значення, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, з відновленням дії рішення у цій частині, як такого, що відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Питання про судові витрати в апеляційному суді слід вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, поклавши їх на позивача, в межах, ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на пропущення строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволені позову АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №151 від 09.08.2007 року.

В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2019 року залишити без змін, відновивши дію рішення у цій частині.

Судові витрати, понесені в апеляційному суді у вигляді сплаченого судового збору, покласти на позивача АТ "Державний ощадний банк України" в межах, ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 11 вересня 2019 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Костів О.З.