Постанова

від 11.09.2019 по справі 916/2781/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2781/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Відкритого акціонерного товариства "Степовий" - Яценко Ю.В.,

від Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області - участі не брали,

від Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2019, прийняте суддею Петровим В.С., м. Одеса, повний текст складено 02.05.2019,

у справі №916/2781/18

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Степовий"

до відповідачів:

-Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

-Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту приймання-передачі та скасування державної реєстрації нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 р. Відкрите акціонерне товариство "Степовий" звернулось з позовом до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №156/ІV від 16.08.2005, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" №3-СР від 25.01.2007, визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна серія та номер №179-ІV, виданого Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області 09.11.2015, та скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю прийняття Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області у комунальну власність належного Відкритому акціонерному товариству "Степовий" на праві власності об`єкта нерухомого майна - будинку культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 обл. АДРЕСА_2 Роздільнянський АДРЕСА_1 , вул. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , в односторонньому порядку шляхом оформлення вищезазначених рішень та протиправністю проведення Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області державної реєстрації права комунальної власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на даний об`єкт.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 29.12.2018 відкрито провадження у справі №916/2781/18.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.04.2019 у справі №916/2781/18 (суддя Петров В.С.) позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконними і скасовано рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №156/ІV від 16.08.2005 та рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" №3-СР від 25.01.2007; скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що Відкрите акціонерне товариство "Степовий" на законних підставах в межах процедури приватизації набуло право власності на будинок культури, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р АДРЕСА_3 н АДРЕСА_2 с АДРЕСА_4 Степове, вул. Чернишова, 9, між тим Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області шляхом прийняття оспорюваних позивачем рішень за відсутності будь-яких правових підстав позбавила позивача права власності на вказаний об`єкт, при цьому, з огляду на незаконність зазначених рішень органу місцевого самоврядування, проведена Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області державна реєстрація права комунальної власності на спірний об`єкт нерухомого майна також є протиправною. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Відкритим акціонерним товариством "Степовий" не пропущено. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що затверджений рішенням №179-ІV від 09.11.2005 акт приймання-передачі майна не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки його підписання не призводить до будь-якого правового результату та не породжує у Степової сільської рада Роздільнянського району Одеської області право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а відтак до вказаного акту не можуть бути застосовані положення частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, при цьому оспорювання даного акту без самого рішення, яким оформлено кінцевий результат відповідної дії, є таким, що не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2019 у справі №916/2781/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що позивач в процесі приватизації не набув право власності на будинок культури, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р АДРЕСА_3 н АДРЕСА_2 с АДРЕСА_4 Степове, вул. Чернишова, 9, натомість Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області з 2000 року безперервно володіє вказаним об`єктом нерухомого майна, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов`язані з цим витрати, відтак, на думку апелянта, останній отримав право власності на спірний об`єкт за набувальною давністю. Водночас апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність у позивача документів щодо введення в експлуатацію спірного об`єкта нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього. Крім того, скаржник зазначає про те, що позивач також не набув право користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, тому у спірних правовідносинах наявні правові підстави для стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Степовий" на користь Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області як власника вказаної земельної ділянки безпідставно збережених грошових коштів, а саме: суми орендної плати за період з 2000 року і по теперішній час.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 08.07.2019 (вх.№1964/19/Д2 від 26.06.2019) Відкрите акціонерне товариство "Степовий" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про відсутність у матеріалах справи жодного рішення суду, яким би за Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області за набувальною давністю було визнано право власності на будинок культури, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р АДРЕСА_3 н АДРЕСА_2 с. Степове, вул. Чернишова, 9, між тим факт незаконного користування скаржником вказаним об`єктом нерухомого майна сам по собі не зумовлює у останнього виникнення права власності на це майно. Крім того, позивач наголошує на тому, що право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна набуто ним на законних підставах в межах процедури приватизації Відкритим акціонерним товариством "Степовий", при цьому відсутність державної реєстрації права власності за позивачем на зазначене майно не свідчить про відсутність у останнього даного права, оскільки за своєю природою державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а засвідченням державою вже набутого речового права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А. від 24.06.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Між тим у зв`язку з перебуванням судді Мишкіної М.А. у відпустці за розпорядженням керівника апарату суду №517 від 05.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2781/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2781/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у визначеному складі суддів справу №916/2781/18 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду 21.08.2019 о 10:30

20.08.2019 до апеляційного господарського суду від Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області надійшло клопотання б/н та б/д (вх.№2008/19/Д4 від 20.08.2019) про відкладення розгляду справи №916/2781/18, мотивоване перебуванням повноважного представника апелянта на лікарняному, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста Одеської обласної клінічної лікарні б/н від 20.08.2019.

Враховуючи надання скаржником належних доказів перебування його повноважного представника на лікарняному станом на 21.08.2019, тобто на дату проведення судового засіданні у даній справі, а також беручи до уваги те, що адвокат Лисогор В.В. є єдиним представником Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області у Південно-західному апеляційному господарському суді, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин неявки представника апелянта у судове засідання, призначене на 21.08.2019 о 10:30, та необхідність відкладення розгляду справи №916/2781/18 на 11.09.2019 о 10:00, про що було постановлено протокольну ухвалу.

03.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання №2108/4/03/01-30 від 30.08.2019 (вх.№2008/19/Д5 від 03.09.2019) про розгляд даної справи за відсутності представника останнього.

У судовому засіданні 11.09.2019 представник Відкритого акціонерного товариства "Степовий" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представники Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.188-192).

Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційні скарги не надала, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №39 від 20.01.2000 "Про прийняття рішення щодо приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" вирішено здійснити підготовку до приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", що розташований за адресою: 67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове та відповідно до Державної програми приватизації на 1999 рік належав до об`єктів приватизації групи "В".

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №60 від 27.01.2000 "Про затвердження комісії приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" затверджено склад відповідної комісії, між тим в подальшому до пункту 1 зазначеного наказу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №140 від 24.02.2000 "Про внесення доповнень до складу комісії з приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" було внесено доповнення у вигляді включення до складу вказаної комісії начальника управління агропромислового комплексу Роздільнянської райдержадміністрації.

10.02.2000 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області прийнято наказ №99 "Про затвердження складу комісії по передачі державного майна радгосп-заводу "Степовий", яким затверджено склад комісії по передачі майна вказаного радгосп-заводу.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №289 від 30.03.2000 "Про затвердження акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу і змін та доповнень до акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства радгосп-заводу "Степовий" затверджено акт оцінки майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства радгосп-заводу "Степовий", складений відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 року, та змінами і доповненнями до неї, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України №1252 від 11.08.1998, №1812 від 16.11.1998 та №2035 від 21.12.1998.

В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про створення Відкритого акціонерного товариства "Степовий" №372 від 27.04.2000 затверджено план приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", перетворено радгосп-завод "Степовий" у Відкрите акціонерне товариство "Степовий" та затверджено статут останнього, а також затверджено акт передачі нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Степовий", що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

Згідно з пунктом 1.1 статуту Відкритого акціонерного товариства "Степовий", затвердженого вищезазначеним наказом, останнє засновано на підставі рішення засновника- Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області (наказ №372 від 27.04.2000) шляхом перетворення державного радгосп-заводу "Степовий" у Відкрите акціонерне товариство "Степовий" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту 3.3 вказаного статуту товариство є правонаступником державного радгосп-заводу "Степовий".

З акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000, затвердженого вищезазначеним наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, вбачається, що державний орган приватизації передав, а позивач прийняв у власність нерухоме майно, зокрема, будівлю будинку культури, розташовану за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9 (пункт 27 вказаного акту). Водночас до акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000 додається перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", але залишилось на його балансі, при цьому у даному переліку вищезазначений будинок культури відсутній.

Планом приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" б/н від 27.04.2000, затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, передбачено, що будинок культури, який розташований в с. Степове Роздільнянського району Одеської області, входить до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Степовий". При цьому у розділі ІІІ Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" б/н від 27.04.2000, який має назву "Характеристика статутного фонду Відкритого акціонерного товариства", міститься перелік майна, яке не включено до статутного фонду товариства, в якому будівля будинку культури не значиться, а розділом VIII ("Вимоги та обмеження до приватизації об`єкта") вказаного Плану приватизації зазначено, що у зв`язку з приватизацією радгоспу-заводу "Степовий" були визначені вимоги та обмеження, зокрема, що об`єкти соцкультпобуту, вартість яких включено до статутного фонду, використовуються за призначенням.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №403 від 06.05.2000 "Про затвердження органів управління Відкритого акціонерного товариства "Степовий" затверджено органи управління позивача (правління, спостережну раду та ревізійну комісію) та їх склад.

Відповідно до акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради б/н від 03.10.2005 комісією, утвореною відповідно до розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 №156/ІV, було проведено обстеження об`єкта передачі майна соціальної інфраструктури (будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове; рік введення в експлуатацію - 1984), який належить до сфери управління Відкритого акціонерного товариства "Степовий" і передається до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради.

У зазначеному акті за результатами проведеного обстеження комісією запропоновано вказану будівлю будинку культури відповідно до рішення Степової сільської ради №156/ІV від 16.08.2005 передати до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, при цьому зауважено, що споруда знаходиться в незадовільному стані.

25.01.2007 Виконавчим комітетом Степової сільської ради Роздільнянського району прийнято рішення № 3-СР "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади", відповідно до якого, заслухавши інформацію Степового сільського голови щодо збереження від руйнування та відновлення спортивної зали, що є частиною будинку культури села Степове, вирішено прийняти зазначений будинок культури на баланс Степової сільської ради без відповідної технічної документації.

11.10.2017 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області надійшов запит Степової сільської ради №570/02-11 від 10.10.2017 щодо надання інформації про майно колишнього радгоспу-заводу "Степовий", приватизованого у 2000 році, яке увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", а також щодо майна, що не увійшло до статутного капіталу вказаного товариства в процесі приватизації.

У відповідь на вищезазначений запит Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області направило Степовій сільській ради копію акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000 та перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", про що свідчить лист №05-09-04996 від 12.10.2017.

В подальшому на підставі рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району №35-СР від 16.11.2017 "Про присвоєння поштової, юридичної адреси будинку культури у с. Степове" спірному будинку культури присвоєну юридичну і поштову адресу: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , 9.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №125025817 від 23.05.2018 вбачається, що 08.02.2018 державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганною Станіславівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 39571826, що стало підставою для державної реєстрації права комунальної власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 Роздільнянський район АДРЕСА_5 Степове, вул. АДРЕСА_1 , буд. 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178). Підставами виникнення права власності зазначено: технічний паспорт б/н від 19.12.2017, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр "Реєстатор"; акт приймання-передачі №179-VI від 09.11.2005, виданий Степовою сільською радою Роздільнянського району; лист Фонду державного майна №05-09-04996 від 12.10.2017, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області; рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №3-СР від 25.01.2007; рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №35-СР від 16.11.2017 про присвоєння поштової адреси.

У листі №11-10-02589 від 01.06.2018, адресованому позивачу у відповідь на запит останнього б/н від 29.05.2018, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області повідомило про те, що Степова сільська рада неодноразово зверталася до нього з приводу отримання інформації стосовно майна колишнього радгоспу-заводу "Степовий", яке під час приватизації увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", а також щодо майна, яке не увійшло до статутного капіталу вказаного товариства в процесі приватизації, але залишилось на його балансі. У відповідь на вказані звернення Степової сільської ради Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області листами, зокрема, і листом №05-09-04996 від 12.10.2017, проінформувало останню про те, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 будівля будинку культури на підставі акту передачі нерухомого майна б/н від 27.04.2000 була передана у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий".

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №156/ІV від 16.08.2005, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" №3-СР від 25.01.2007, визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна серія та номер №179-ІV, виданого Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області 09.11.2015, та скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Відкрите акціонерне товариство "Степовий" на законних підставах в межах процедури приватизації набуло право власності на будинок культури, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р АДРЕСА_3 н АДРЕСА_2 с. Степове, вул АДРЕСА_4 Чернишова, 9, між тим Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області шляхом прийняття оспорюваних позивачем рішень за відсутності будь-яких правових підстав позбавила позивача права власності на вказаний об`єкт, при цьому, з огляду на незаконність зазначених рішень органу місцевого самоврядування, проведена Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області державна реєстрація права комунальної власності на спірний об`єкт нерухомого майна також є протиправною. Крім того, суд першої інстанції врахував, що затверджений рішенням №179-ІV від 09.11.2005 акт приймання-передачі майна не є правочином у розумінні приписів закону, тому до вказаного акту не можуть бути застосовані положення частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Колегія суддів враховує, що на час проведення приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" правові, економічні та організаційні основи процесу приватизації визначалися Законом України "Про приватизацію державного майна".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий", далі - Закон України "Про приватизацію державного майна") приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

За умовами частин першої, другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об`єктів державного земельного та житлового фондів, а також об`єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об`єктів сфери охорони здоров`я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

В силу частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об`єднань.

Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні (частина перша статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі передбачалися Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий", далі - Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Приписами статті 2 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" визначено, що приватизація майна підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошномельно-круп`яної та комбікормової промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об`єктів приватизації (але не менше необхідної для створення статутного фонду акціонерного товариства згідно з законодавством України), здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігаються профільність, технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Як зазначалося вище, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про створення Відкритого акціонерного товариства "Степовий" №372 від 27.04.2000 затверджено план приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", перетворено радгосп-завод "Степовий" у Відкрите акціонерне товариство "Степовий" та затверджено статут останнього, а також затверджено акт передачі нерухомого майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Степовий", що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

Згідно з пунктом 1.1 статуту Відкритого акціонерного товариства "Степовий", затвердженого вищезазначеним наказом, останнє засновано на підставі рішення засновника- Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області (наказ №372 від 27.04.2000) шляхом перетворення державного радгосп-заводу "Степовий" у Відкрите акціонерне товариство "Степовий" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту 3.3 вказаного статуту товариство є правонаступником державного радгосп-заводу "Степовий".

Планом приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" б/н від 27.04.2000, затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, передбачено, що будинок культури, який розташований в с. Степове Роздільнянського району Одеської області, входить до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Степовий".

З акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000, затвердженого вищезазначеним наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, вбачається, що державний орган приватизації передав, а позивач прийняв у власність нерухоме майно, зокрема, будівлю будинку культури, розташовану за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9 (пункт 27 вказаного акту).

За таких обставин, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні та учасниками справи до суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що вищезазначені накази та акти визнані недійсними, нечинними, незаконними, протиправними або скасовані, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач у передбаченому законом порядку набув право власності на розташовану за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9 будівлю будинку культури.

Водночас, дослідивши обставини та порядок набуття і оформлення Степовою сільською радою права комунальної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст визначені Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності"(в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень, далі - Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності").

За умовами частини першої статті 2 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" об`єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Колегія суддів враховує, що до акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000 додано перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", але залишилось на його балансі, при цьому у даному переліку будинок культури, розташований за адресою: 67451, Одеська АДРЕСА_6 Роздільнянський р АДРЕСА_3 н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9, відсутній.

Водночас у розділі ІІІ Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" б/н від 27.04.2000, який має назву "Характеристика статутного фонду Відкритого акціонерного товариства", міститься перелік майна, яке не включено до статутного фонду товариства, в якому вищевказаний будинок культури також не значиться.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що розташований за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9 будинок культури в силу приписів Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" не належав до об`єктів передачі у комунальну власність.

Згідно зі статтею 4-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передача об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ініціатива щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Рішення щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном , самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами , а щодо передачі об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від числа працівників підприємства. Пропозиції щодо передачі у комунальну власність об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими підприємствами та їх трудовими колективами.

Крім того, механізм безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, регламентований Порядком безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1253 від 13.08.2003 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту а) пункту 2 Порядку об`єктами передачі згідно з цим Порядком є, зокрема, об`єкти соціальної сфери, у тому числі заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів).

Рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів (пункт 3 Порядку).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що ініціаторами передачі об`єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об`єкти. У разі коли ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником. Якщо ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є підприємство-правонаступник, орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня її надходження розглядає пропозицію і приймає рішення з цього питання. У пропозиції зазначається назва майна, його місцезнаходження (для будівель і споруд), найменування, місцезнаходження підприємства-правонаступника, на балансі якого перебувають об`єкти.

Таким чином, апеляційний господарський суд зауважує, що у разі передачі об`єкту у комунальну власність за ініціативою органу місцевого самоврядування приписи законодавства вимагають обов`язкове погодження пропозиції з підприємством-правонаступником, між тим матеріали справи не містять та сторонами до суду не подано жодного доказу на підтвердження отримання Степовою сільською радою від Відкритого акціонерного товариства "Степовий" погодження пропозиції щодо передачі будинку культури, розташованого за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9, у комунальну власність територіальної громади Степової сільської ради.

За умовами пункту 5 Порядку передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об`єктів у комунальну власність. Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація. До складу комісії можуть входити представники виконавчих органів відповідної ради, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, фінансових органів, підприємств-правонаступників, трудових колективів цих підприємств, об`єкти яких підлягають передачі, представники установ та організацій, створених сільськогосподарськими підприємствами на пайових засадах, фізкультурно-спортивних товариств, організацій з будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів у сільській місцевості, водогосподарських та інших організацій. Технічний стан об`єкта визначає комісія на підставі обстеження, а у разі потреби - і висновків експерта, яка встановлює відповідність фізичного зносу даним бухгалтерського обліку. Вартість об`єктів визначається за їх балансовою вартістю, а об`єктів незавершеного будівництва - відповідно до законодавства з питань оцінки об`єктів приватизації.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради б/н від 03.10.2005 комісією, утвореною відповідно до розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 №156/ІV, було проведено обстеження об`єкта передачі майна соціальної інфраструктури (будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове; рік введення в експлуатацію - 1984), який належить до сфери управління Відкритого акціонерного товариства "Степовий" і передається до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради. У зазначеному акті за результатами проведеного обстеження комісією запропоновано вказану будівлю будинку культури відповідно до рішення Степової сільської ради №156/ІV від 16.08.2005 передати до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, при цьому зауважено, що споруда знаходиться в незадовільному стані.

Зі змісту зазначеного акту приймання-передачі вбачається, що до складу комісії не входили представники підприємства позивача, при цьому у даному акті взагалі не вказано посадове становище членів комісії.

Колегія суддів також враховує, що 11.10.2017 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області надійшов запит Степової сільської ради №570/02-11 від 10.10.2017 щодо надання інформації про майно колишнього радгоспу-заводу "Степовий", приватизованого у 2000 році, яке увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", а також майна, що не увійшло до статутного капіталу вказаного товариства в процесі приватизації.

У відповідь на вищезазначений запит Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області направило Степовій сільській ради копію акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" б/н від 27.04.2000 та перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", про що свідчить лист №05-09-04996 від 12.10.2017.

У листі №11-10-02589 від 01.06.2018, адресованому позивачу у відповідь на запит останнього б/н від 29.05.2018, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області повідомило про те, що Степова сільська рада неодноразово зверталася до нього з приводу отримання інформації стосовно майна колишнього радгоспу-заводу "Степовий", яке під час приватизації увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Степовий", а також щодо майна, яке не увійшло до статутного капіталу вказаного товариства в процесі приватизації, але залишилось на його балансі. У відповідь на вказані звернення Степової сільської ради Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області листами, зокрема, і листом №05-09-04996 від 12.10.2017, проінформувало останню про те, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 9, будівля будинку культури на підставі акту передачі нерухомого майна б/н від 27.04.2000 була передана у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий".

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає, що Степова сільська рада була обізнана про належність спірного об`єкта нерухомого майна на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Степовий" та не мала жодних правових підстав для оформлення за собою права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а також повноважень на розпорядження цим об`єктом, оскільки як встановлено судом, доказів, які б підтверджували добровільну згоду позивача як власника на передачу спірного об`єкта до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, або доказів на підтвердження наявності правових підстав для набуття Степовою сільською радою вказаного речового права на вищезазначену будівлю будинку культури матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що Степовою сільською радою не було дотримано передбачених Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядком безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1253 від 13.08.2003, вимог для передачі і прийняття у комунальну власність територіальної громади Степової сільської ради будівлі будинку культури, розташованої за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, 9, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №156/ІV від 16.08.2005 та рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" №3-СР від 25.01.2007.

Посилання скаржника на нездійснення позивачем як власником контролю за спірним об`єктом нерухомого майна судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки вказана обставина не свідчить про відмову останнього від права власності на цей об`єкт.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт за позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення оспорюваних реєстраційних дій; далі - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Отже, державна реєстрація за своєю природою є засвідченням державою вже набутого особою речового права, а не підставою для його набуття, між тим скаржник безпідставно ототожнює факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Колегія суддів також враховує, що законодавством не встановлено строк, протягом якого власник повинен звернутися до уповноважених суб`єктів з метою проведення державної реєстрації права власності на майно, при цьому приписи статті 346 Цивільного кодексу України, що визначають перелік підстав припинення права власності, не пов`язує припинення права власності на майно з недотриманням особою обов`язку з державної реєстрації вказаного речового права, відтак відсутність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт не позбавляє Відкрите акціонерне товариство "Степовий" права власності на нього.

Колегія суддів не приймає до уваги аргументи апелянта стосовно того, що Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області з 2000 року безперервно володіє вказаним об`єктом нерухомого майна, використовує його в господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов`язані з цим витрати, оскільки зазначені обставини не є належною та достатньою підставою для прийняття скаржником спірного об`єкту нерухомого майна у комунальну власність. У випадку доведеності вказаних обставин в межах окремого самостійного провадження Степова сільська рада має право на відшкодування понесених нею витрат на утримання спірного об`єкту, а не на прийняття його у комунальну власність.

Водночас апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно набуття Степовою сільською радою права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю, оскільки в силу частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, між тим у матеріалах справи відсутнє та відповідачем до суду не подано рішення суду про визнання за Степовою сільською радою права власності на будинок культури, розташованого за адресою: 67451, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове, вулиця Чернишова, 9, за набувальною давністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до предмету доказування у даній справі не входить факт наявності або відсутності між сторонами кондикційних зобов`язань, а відтак не приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивач не набув право користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, і у спірних правовідносинах наявні правові підстави для стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Степовий" на користь Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області як власника вказаної земельної ділянки безпідставно збережених грошових коштів, а саме: суми орендної плати за період з 2000 року і по теперішній час. Апелянт, вважаючи свої права порушеними, не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом про стягнення вказаних коштів.

Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна серія та номер №179-ІV, виданого Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області 09.11.2015, з огляду на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

За умовами частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, відповідно до акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради б/н від 03.10.2005 комісією, утвореною відповідно до розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 №156/ІV, було проведено обстеження об`єкта передачі майна соціальної інфраструктури (будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Степове; рік введення в експлуатацію - 1984), який належить до сфери управління Відкритого акціонерного товариства "Степовий" і передається до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради.

У зазначеному акті за результатами проведеного обстеження комісією запропоновано вказану будівлю будинку культури відповідно до рішення Степової сільської ради №156/ІV від 16.08.2005 передати до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, при цьому зауважено, що споруда знаходиться в незадовільному стані.

Отже, колегія суддів вбачає, що в акті приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради б/н від 03.10.2005 вказано про передачу майна на підставі рішення Степової сільської ради №156/ІV від 16.08.2005, яке судом визнано незаконним, при цьому вказаний акт затверджено рішенням №179-ІV від 09.11.2005, між тим зазначене рішення позивачем не оспорюється.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради б/н від 03.10.2005 не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки його підписання не призводить до будь-якого правового результату та безпосередньо не породжує у Степової сільської ради право комунальної власності на будівлю будинку культури, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , та водночас не припиняє право власності Відкритого акціонерного товариства "Степовий" на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Стосовно позовної вимоги про скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178, колегія суддів зазначає наступне.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частини перша, друга статті 182 Цивільного кодексу України).

Правове регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення оспорюваних реєстраційних дій, далі - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В силу частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час проведення оспорюваних реєстраційних дій; далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Абзацом 1 пункту 6 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав (абзац 1 пункту 7 Порядку).

В силу пункту 44 Порядку для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

За умовами пункту 62 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність також подаються : 1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна ; 2) акт приймання-передачі такого об`єкта нерухомого майна.

За умовами приписів частин першої, другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №125025817 від 23.05.2018 вбачається, що 08.02.2018 державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганною Станіславівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 39571826, що стало підставою для державної реєстрації права комунальної власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178). Підставами виникнення права власності зазначено : технічний паспорт б/н від 19.12.2017, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр "Реєстатор"; акт приймання-передачі №179-VI від 09.11.2005, виданий Степовою сільською радою Роздільнянського району; лист Фонду державного майна №05-09-04996 від 12.10.2017, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області; рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №3-СР від 25.01.2007; рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №35-СР від 16.11.2017 про присвоєння поштової адреси.

Таким чиним, апеляційним господарським судом встановлено, що державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганною Станіславівною проведено державну реєстрацію права комунальної власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок культури загальною площею 4159,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішень Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області №156/ІV від 16.08.2005 та Виконавчого комітету Степової сільської ради "Про стан передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" №3-СР від 25.01.2007, які визнані судом незаконними та скасовані, а також за відсутності рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про скасування вищезазначеної державної реєстрації права комунальної власності.

Крім того, колегія суддів вбачає, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Степовою сільською радою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про обізнаність позивача з вересня місяця 2006 року про те, що спірним майном добросовісно, безперервно та відкрито користується Степова сільська ради.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

За таких обставин, з огляду на викладене та враховуючи, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, суд апеляційної інстанції зазначає про наявність передбачених законом передумов для розгляду питання про застосування до спірних правовідносин правил позовної давності.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 27.05.2014 №5011-32/13806-2012).

Відповідно до частини першої статті 261 вказаного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальне правило про початок перебігу позовної давності, яке міститься у статті 261 Цивільного кодексу України, встановлює три можливі варіанти:

- коли особа довідалася про порушення свого права;

- коли особа могла довідатися про порушення свого права;

- коли особа довідалася про порушника свого права.

При цьому колегія суддів зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Колегія суддів критично оцінює доводи Степової сільської ради про те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав з вересня місяця 2006 року, оскільки жодних доказів на підтвердження факту обізнаності останнього про прийняття Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Виконавчим комітетом Степової сільської ради оспорюваних рішень як на час їх прийняття, так і з вересня місяця 2006 року, матеріали справи не містять.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачу було відомо про користування Степовою сільською радою спірним об`єктом нерухомого майна, оскільки зміст понять "користування майном" і "прийняття у власність майна" не є тотожними, адже обізнаність позивача про використання відповідачем будівлі будинку культури не свідчить про обізнаність щодо прийняття ним вказаної будівлі у комунальну власність на підставі оспорюваних рішень та про сам факт прийняття цих рішень, при цьому колегія суддів враховує, що докази на підтвердження прийняття Відкритим акціонерним товариством "Степовий" будь-якої участі під час вчинення відповідачем дій з прийняття до комунальної власності спірної будівлі в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вбачає, що місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що перебіг строку позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами розпочався з 24.05.2018, тобто з моменту отримання Відкритим акціонерним товариством "Степовий" інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який відображає запис про державну реєстрацію права комунальної власності на будинок культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , за територіальною громадою в особі Степової сільської ради.

Між тим колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки, враховуючи, що державна реєстрація спірного об`єкта нерухомого майна за Степовою сільською радою відбулась 01.02.2018, саме з цього моменту позивач міг довідатись про вибуття з його власності вказаного будинку культури та, відповідно, про порушення своїх прав.

За таких обставин, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом Відкритим акціонерним товариством "Степовий" не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що незважаючи на помилковість висновку місцевого господарського суду стосовно визначення початкового моменту перебігу позовної давності, зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому не може бути підставою для його скасування.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.04.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2019 у справі №916/2781/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Степову сільську раду Роздільнянського району Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук