Рішення

від 16.09.2019 по справі 909/738/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/738/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011,

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17", вул. Івана Павла II, 30/64, м. Івано-Франківськ, 76009,

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в сумі 32 900 грн 00 к.

установив: Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 17" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в сумі 32 900 грн 00 к.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №392 від 02.01.2010 року, зокрема позивач вказує на несвоєчасність та не в повному обсязі проведення відповідачем розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15.07.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

23.07.2019 року на адресу суду надійшла заява Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" за вх. № 12862/19 від 23.07.2019 року про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року Господарський суд Івано-Франківської області відмовив в задоволенні вказаної вище заяви.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 5050/19 від "30" липня 2019 р.). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Відповідач теж повідомлений про розгляд справи, про, що свідчить відмітка на ухвалах суду від 15.07.2019 року та від 24.07.2019 року, відзив на позов не подав.. Проте ухвали суду, направлені відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті суду органом поштового зв`язку із відмітками "інші причини невручення".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об`єктивною причиною, а є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

02 січня 2014 рок між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (виробником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір №392 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору про надання послуг виробник (позивач) зобов`язується надавати абоненту (відповідачу) послуги водопостачання холодної води та водовідведення у обсягах зазначених в Додатку № 1, який являється невід`ємною частиною даного договору, а споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно умовами цього договору.

26.05.16 року між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (кредитором) та відповідачем (боржником) укладено Договір розстрочення боргу № 392, який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору боржник (відповідач) визнає за особою заборгованість перед кредитором (позивачем), що склалась на 26.05.18 внаслідок не оплати за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення згідно договору № 392 від 02.01.10 в сумі 166926 грн 06 к.

Пунктом 1.2. Договору розтермінування передбачено, що кредитор (позивач) надає божнику (відповідачу) на 36 місяці розстрочку оплати заборгованості, що починається від 26.05.16 та закінчується 30.04.19, а боржник (відповідач) зобов`язується її сплатити згідно наведеного у договорі графіка.

Згідно з п. 2.2. Договору розтермінування боржник (відповідач) зобов`язується сплатити розстрочену суму боргу згідно умов п. 1.2 цього договору.

23 жовтня 2018 року надіслав на адресу боржника претензію щодо сплати заборгованості в розмірі 135 858 грн 22к. Однак, боржник проігнорував претензійні вимоги кредитора щодо погашення заборгованості по договору розстрочення №392 від 26.05.2019 року.

14 грудня 2018 року позивач по справі звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованості по договору розстрочення.

За результатами розгляду Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення прг стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 102 958 грн 22к. за період з травня 2016 року по вересень 2018 року. Однак, за боржником залишилась не погашена заборгованість за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року , яка становить 32 900 грн 00к., що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

В силу ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання(ст.614 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 1.2. Договору розcтрочення боргу, відповідач визнав за собою заборгованість за надані позивачем послуги централізованого водопостачання та водовідведення згідно договору № 392 від 02.01.10 в сумі 166 926 грн 06к.

З відповідача частково стягнено заборгованість згідно Договору розтермінування відтак станом на 12.07.19 заборгованість відповідача перед позивачем становить 32900 грн 00к., є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

За наведених обставин та правових норм, позов підлягає до задоволення.

За правилами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17" про стягнення заборгованості в сумі 32 900 грн 00к.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №17" (вул. Івана Павла II, 30/64, м. Івано-Франківськ, 76009, код 22193614) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011; р/р НОМЕР_1 ) у ОУ "Ощадбанк" МФО 336503; ідентифікаційний код 32360815) - 32 900 грн 00к. (тридцять дві тисячі дев`ятсот гривень) заборгованості та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.