Рішення

від 16.09.2019 по справі 910/8384/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019Справа №910/8384/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/8384/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м.Київ, проспект Ю.Гагаріна, 9, кв.24, код ЄДРПОУ 31748637)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар (03015, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 106, код ЄДРПОУ 42515453)

про стягнення 7 022,24 грн,-

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айленд 27 червня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар про стягнення 7 022,24 грн, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №5 від 08.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 відкрито провадження у справі №910/8384/19, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена Ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103050790235 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03015, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 106.

16.07.2019 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103050790235 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): за закінченням встановленого строку зберігання.

Зазначена Ухвала суду була повторно направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103051177464 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03015, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 106.

Як вбачається з офіційного сайту Укрпошта , відправлення за №0103050790235 не вручене під час доставки: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, дата довідки 22.07.2019.

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 22.07.2019 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2019.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 16.09.2019 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Айленд (надалі - Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар (в подальшому - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки №5 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов`язувався передавати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої (далі - Товар) у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язувався прийняти Товар й оплатити його в об`ємах і по ціні згідно видаткових накладних в строк визначений даним Договором.

Приймання-здача Товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників обох Сторін безпосередньо на складі Постачальника або Покупця. В момент приймання Товару Покупець зобов`язаний перевірити маркування Товару (марки акцизного збору, етикетки тощо). Після підписання Сторонами видаткової накладної претензії щодо кількості Товару, або його маркування, не приймаються (п.2.3.Договору).

Згідно із п.2.6. Договору після підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, дана накладна є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до розділу 3 Договору загальна ціна Договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних до даного Договору, оформлених належним чином протягом дії даного Договору. Поставка Товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу Товар повинен бути оплачений не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (або фактичної передачі Товару Покупцю). Датою передачі Товару у власність Покупця вважається дата фактичної передачі Товару Постачальником, яка зазначається в накладній.

Відповідно до п.7.2. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Сторони мають право достроково розірвати даний Договір, при умові обов`язкового письмового повідомлення іншої Сторони не менше ніж за тридцять календарних днів до моменту, коли одна із Сторін має намір розірвати Договір.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання щодо поставки товару за Договором, а відповідачем - прийнято поставлений позивачем товар на суму 6 584,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-201902613 від 22.02.2019 та товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 22.02.2019, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору поставки №5 від 08.02.2019, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Разом з тим, позивачем зазначено, що оплата поставленого товару здійснена Покупцем частково у розмірі 560,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованості у розмірі 6 024,40 грн.

10.05.2019 позивач звернувся до покупця із претензією №37 від 08.05.2019, в якій вимагав сплатити суму боргу в розмірі 6 024,40 грн.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без виконання, заборгованість за видатковою накладною №РН-201902613 від 22.02.2019 залишилась непогашеною.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором, відповідно до п.3.2. останнього, настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, сума заборгованості відповідачем не спростована, позовна вимога про стягнення суми основної заборгованості за товар в розмірі 6 024,40 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 167,87 грн, 10 % річних в розмірі 182,47 грн та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 647,50 грн.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за несвоєчасну оплату Товару, у відповідності з п. 3.2. даного Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за допомогою Системи Ліга, суд визнає його арифметично вірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 647,50 грн підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Крім того, Сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов`язання Відповідач сплачує Позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Відповідач сплачує зазначені в п. 5.1. Договору штрафні санкції за увесь період прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат в розмірі 167,87 грн, суд визнає його арифметично невірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 137,54 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 10 % річних за допомогою Системи Ліга, суд визнає його арифметично вірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення 10 % річних у розмірі 182,47 підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №5 від 08.02.2019 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар (03015, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 106, код ЄДРПОУ 42515453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м.Київ, проспект Ю.Гагаріна, 9, кв.24, код ЄДРПОУ 31748637) суму основного боргу у розмірі 6 024 (шість тисяч двадцять чотири) грн 40 коп, пеню у розмірі 647 (шістсот сорок сім) грн 50 коп, інфляційні втрати у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн 54 коп та 10 % річних у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 47 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ботанік Бар (03015, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 106, код ЄДРПОУ 42515453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айленд (02105, м.Київ, проспект Ю.Гагаріна, 9, кв.24, код ЄДРПОУ 31748637) судовий збір у розмірі 1 912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн 70 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є. в період з 13.08.2019-30.08.2019 перебувала у відпустці, а в період з 02.09.2019-13.09.2019 перебувала на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя О.Є. Блажівська