Рішення

від 05.09.2019 по справі 910/6584/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2019Справа № 910/6584/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради

до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

про визнання протиправної відмови щодо укладання договору та зобов`язання укласти договір

за участі представників :

від позивача - Панна І.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Родоман Т.О. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою із вимогами про визнання протиправною відмови АТ НАК Нафтогаз України щодо укладення з позивачем договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за Договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016 та зобов`язання АТ НАК Нафтогаз України укласти, на онові типового, Договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за Договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016, обґрунтовуючи свої вимоги безпідставним ухиленням та відмовою відповідача укласти з позивачем договір реструктуризації заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6584/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.06.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідач надійшов відзив на позов у якому відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем вимог, зокрема відповідач зазначив, що ним було правомірно відмовлено в укладенні договору про реструктуризацію на підставах передбачених ст.5, 7 Закону України №1730 від 03.11.2016 Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки позивач не є стороною у договорах, заборгованість за якими заявлена до реструктуризації та при цьому заявлена вимога про зобов`язання укладення договору не є належним способом захисту позивачем своїх прав, у зв`язку із чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

05.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач в повному обсязі заперечив проти доводів відповідача та просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2011 між Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз (продавець) та Міським комунальним підприємством Дніпропетровські міські теплові мережі (покупець) укладено договір №7809/21/124478 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами.

Відповідно до п.1.1 цього Договору продавець зобов`язується передати у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ), для потреб покупця (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.3 Договору, газ, що передається за цим договором, призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем в якості теплогенеруючого (теплопостачального) підприємства на власні потреби та втрати.

Відповідно до розділу 4 цього договору: загальна ціна 1000 кубічних метрів природного газу включає в себе: ціну природного газу в розмірі 3382,0000 грн, крім того ПДВ -20% - 676,4000 грн, загалом - 4058,4000 грн (п.4.1.1 Договору).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 у справі №36/5005/1788/2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача - Міського комунального підприємства Дніпропетровські міські теплові мережі на користь ПАТ Дніпрогаз 65824971,32 грн заборгованості за договором №7809/21/124478 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами від 22.09.2011; 66639,15 грн - інфляційних втрат; 63201,13 грн - пені; 122039,34 грн - 3% річних; 64380 грн - витрат на сплату судового збору та після набранням рішенням чинності рішення вирішено видано відповідний наказ.

В подальшому, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2012 у справі №36/5005/1788/2012 вирішено здійснити заміну позивача ( стягувача ) - Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, судом встановлено, що між ПАТ Дніпрогаз (первісний кредитор) та НАК Нафтогаз України (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №9814/21/133405 від 26.10.2012. Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - МКП Дніпропетровські міські теплові мережі , за договором на постачання природного газу №7809/21/124478 від 22.09.2011 у сумі 65362483,23 грн ( п.1.1 Договору).

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов`язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржник своїх зобов`язань за зазначеним вище договором (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

За змістом ст. ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи ст.514 ЦК України, до НАК Нафтогаз України як до нового кредитора МКП Дніпропетровські міські теплові мережі , перейшли всі права та обов`язки вибулої з даного зобов`язання сторони - ПАТ Дніпрогаз , який був первісним кредитором за договором № 7809/21/124478 купівлі-продажу природного газу в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Окрім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 у справі №904/2740/15 за позовом НАК Нафтогаз України до МКП Дніпропетровські міські теплові мережі , про стягнення 6836137,83 грн інфляційних втрат та 3272713,98 грн 3% річних, у зв`язку із порушенням останнім взятих на себе зобов`язань по розрахункам за договором №9814/21/133405 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами від 22.09.2011, позов задоволено та вирішено стягнути з МКП Дніпропетровські міські теплові мережі на користь НАК Нафтогаз України 6836137,83 грн інфляційних втрат та 3272713,98 грн 3% річних та 73080 грн. витрат зі сплати судового збору.

В подальшому, 24.10.2016 між НАК Нафтогаз України (кредитор), КП Дніпропетровські міські теплові мережі (первісний боржник) та КП Теплоенерго (новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу №14/9114/16 за умовами якого первісний боржник перевів на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором від 22.09.2011 №7809/21/124478, укладеним між первісним боржником та ПАТ Дніпрогаз , за яким кредитор став кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012 №9814/21/133405, а новий божник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, сторони встановили, що суми боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладення даного договору дорівнює 30410468,88 грн.

За цим договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, щ встановлена у п.2.1 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором, визначеним в п.1.1 цього договору (п.3.1 Договору).

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

В подальшому, 19.09.2017 та 21.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявами №2021 та №2061 з пропозиціями укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а відповідач, у свою чергу, листом №26-7718/1.8-17 від 27.10.2017 повідомив про відмову в укладенні договору про реструктуризацію у зв`язку з тим, що заявлена до реструктуризації заборгованість виникла з договірних відносин КП Теплоенерго із ПАТ Дніпрогаз , яке було постачальником природного газу.

Відповідно до ст.2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730 від 03.11.2016 (надалі також - Закон №1730) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

При цьому, в силу вимог статті 2 Закону №1730, його дія поширюється на відносини зі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Застосування зазначених положень не перебуває у залежності від суб`єкта господарювання, що продавав відповідні енергоносії. За змістом статті 2 Закону №1730 незалежно від суб`єкта господарювання, який продавав відповідні енергоносії, та іншого набувача - суб`єкта господарювання за угодою відступлення права вимоги за договором поставки енергоносіїв, дія даного закону поширюється на всі відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 904/2776/13 та постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/397/18.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 Закону №1730).

Так, судом встановлено, що позивача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується повідомленням про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії станом на 14.09.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

З огляду на включенням до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, позивач належить до кола суб`єктів, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України №1730.

Статтею 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії визначено порядок реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

Реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року (ч. 1 ст. 5 Закону №1730).

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (ч. 2,3 ст. 5 Закону №1730).

Частиною 7 ст. 5 Закону №1730 встановлено, що типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону №1730 кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Таким чином, Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії покладає на позивача та відповідача обов`язок укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.

Як було зазначено, відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону №1730, типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2017 № 222.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність у відповідача в силу положень Закону №1730 обов`язку укласти з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості. Укладення такого договору є обов`язковим для сторін в силу положень ст. ст. 1, 3, 5 Закону України №1730.

За таких обставин, відмова відповідача від укладення договору є протиправною з огляду на те, що суперечить вище наведеним положенням Закону №1730.

Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Обов`язковість укладення договору про реструктуризацію заборгованості, встановлено Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а тому, враховуючи встановлену законом обов`язковість укладення договору про реструктуризацію заборгованості та протиправну відмову відповідача від його укладення суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо укладення з Комунальним підприємством Теплоенерго Дніпровської міської ради договору реструктуризації заборгованості, яка обліковується за договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016.

Зобов`язати Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укласти на основі типового договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, яка обліковується за договором №14/9114/16 про переведення боргу від 24.10.2016.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (49044. м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 37; ідентифікаційний код 32688148) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842 (три тисячi вісімсот сорок дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 16.09.2019.

Суддя Я.В. Маринченко