Рішення

від 11.09.2019 по справі 910/8583/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2019Справа № 910/8583/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8583/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ А"

(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19-21; ідентифікаційний код: 38391388)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР-КОД"

(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19; ідентифікаційний код: 41328159)

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення суми боргу і неустойки в розмірі 34 846,27 грн,

Представники сторін:

від позивача: Яковенко К.В., ордер серії КВ № 410529 від 14.08.19;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділ А" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР-КОД" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди, виселення та стягнення суми боргу і неустойки в розмірі 34 846,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати у судовому порядку розірвання Договору оренди №38А від 01.10.2018 з дати отримання орендарем листа орендодавця про розірвання договору № 13 від 29.05.2019, а саме з 06.06.2019, виселення відповідача з орендованого приміщення - частини будівлі (літера А) на першому поверсі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 19-21, загальною площею 24,6 кв.м. та стягнення з відповідача 23 538,00 грн заборгованості з орендної плати, 4 270,46 грн пені, 4 348,11 грн штрафу на підставі п. 13.2.1.1. та 2 689,70 грн штрафу на підставі п. 13.2.1.2. вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

11.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 було відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 14.08.2019.

У судове засідання 14.08.2019 представник позивача з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.08.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 11.09.2019.

Представник позивача у судове засідання 11.09.2019 з`явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Поділ А (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бар-Код (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № 38А (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення - частину будівлі (нежила будівля (літ. А), яка знаходиться в м. Києві по вул. Нижній Вал, 19-21, і є цілісним офісним комплексом, що має власну необхідну інфраструктуру, що дозволяє орендареві використовувати об`єкт оренди й здійснювати в ньому свою діяльність відповідно до мети і умов даного Договору) за адресою: 04071, Україна, міста Київ, вулиця Нижній Вал, 19-21, літера А на першому поверсі, загальною площею 24,6 кв.м. (далі - об`єкт оренди), а орендар приймає вказаний об`єкт оренди та зобов`язується використовувати його згідно цільового призначення та визначених цим Договором умовах, у відповідності з Правилами та Положеннями.

Позивач зазначає суду про неналежність виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати у судовому порядку розірвання Договору оренди №38А від 01.10.2018 з дати отримання орендарем листа орендодавця про розірвання договору № 13 від 29.05.2019, а саме з 06.06.2019, виселення відповідача з орендованого приміщення - частини будівлі (літера А) на першому поверсі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 19-21, загальною площею 24,6 кв.м. та стягнення з відповідача 23 538,00 грн заборгованості з орендної плати, 4 270,46 грн пені, 4 348,11 грн штрафу на підставі п. 13.2.1.1. та 2 689,70 грн штрафу на підставі п. 13.2.1.2. вказаного Договору.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Проаналізувавши зміст Договору, суд дійшов висновку про те, що він за своєю юридичною природою є договором оренди.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що місячна орендна плата за користування об`єктом оренди складає 7 846,00 грн. Орендна плата включає в себе компенсацію витрат орендодавця на утримання будівлі та прибудинкової території, на оплату послуг вивезення сміття, обслуговування та ремонт інженерних мереж і обладнання будівлі.

Нарахування орендної плати та компенсації вартості спожитих орендарем комунальних послуг здійснюється з дати підписання акту приймання приміщення відповідно до п. 1.8 Договору на весь час фактичного використання об`єкту оренди орендарем до лати фактичного повернення орендарем орендодавцю об`єкту оренди у стані, передбаченому цим Договором за актом приймання-передачі (п. 6.2 Договору).

Місячна орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується шляхом безготівкового платежу не пізніше ніж до п`ятнадцятого числа місяця, в якому здійснюється платіж (п. 6.3.2 Договору).

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов Договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати та компенсації вартості спожитих ним комунальних послуг.

Позивач у своєму позові зазначив суду про те, що протягом жовтня 2018 - червень 2019 орендар щомісячно порушував строки сплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих ним комунальних послуг більш ніж на 15 календарних днів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки є первинними документами, а тому приймаються до уваги судом.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач, в свою чергу, не отримав того, на що він розраховувала при укладанні Договору.

Сторони у пункті 12.4 Договору передбачили, що у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати або компенсації витрат на комунальні послуги, більш ніж на 15 календарних днів підряд, дія Договору може припинятись з ініціативи орендодавця.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача з листом про розірвання Договору (вих. № 13 від 29.05.2019), обґрунтовуючи свою позицію заборгованістю у відповідача по сплаті орендних платежів. Вказаний лист було отримано відповідачем 06.06.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст свободи договору, у статтях 6, 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За вказаних вище обставин, враховуючи те, що сторони погодили наявність у позивача право відмовитись від Договору в разі прострочення оплати орендарем орендної плати або компенсації витрат на комунальні послуги, більш ніж на 15 календарних днів підряд, а також те, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання Договору з 06.06.2019, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки відповідач отримав лист позивача про розірвання Договору (вих. № 13 від 29.05.2019) 06.06.2019, він був зобов`язаний повернути об`єкт оренди негайно, проте матеріали справи не містять жодної інформації про вчинення відповідачем такої дії.

Відтак, позовні вимоги про виселення відповідача з об`єкту оренди, у зв`язку із тим, що Договір є розірваним з 06.06.2019, є обґрунтованою та такою, що також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендним платежам, то, як вже було зазначено судом вище, статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Умовами Договору встановлено, що місячна орендна плата за користування об`єктом оренди складає 7 846,00 грн, яка включає в себе компенсацію витрат орендодавця на утримання будівлі та прибудинкової території, на оплату послуг вивезення сміття, обслуговування та ремонт інженерних мереж і обладнання будівлі.

Позивач зазначає суду про те, що на даний момент орендарем не сплачена орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2018), а також за травень і червень 2019.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за визначений вище період в загальному розмірі 23 538,00 грн доведена позивачем належним чином і не спростована відповідачем. Суд перевірив розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем та встановив, що позивачем вірно визначено суму несплачених орендних платежів за жовтень 2018, травень 2019 та червень 2019, з урахуванням пункту 6.1 Договору.

Крім основної заборгованості, позивач також просить суд сягнути з відповідача пеню в розмірі 4 270,46 грн та штрафи в загальному розмірі 7 037,81 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання по оплаті платежів, встановлених умовами Договору, а отже він є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 13.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації витрат на комунальні послуги, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Судом було здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, перевірено періоди та суми нарахувань та встановлено, що позивачем вірно визначений розмір пені.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 4 270,46 грн.

Крім того, пунктами 13.2.1.1 та 13.2.1.2 Договору передбачено, що якщо період прострочення перевищує 30 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов`язання; якщо період прострочення перевищує 60 календарних днів, то крім штрафу, передбаченого у пункті 13.2.1.1 Договору вище, орендар додатково зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу в розмірі 10 % від простроченої суми грошового зобов`язання.

Проаналізувавши детальний розрахунок позовних вимог позивача, враховуючи встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов`язання, суд визначив, що позивач вірно визначив періоди нарахування штрафів, передбачених пунктами 13.2.1.1 та 13.2.1.2 Договору, та відповідно їх розміри.

Щодо стягнення пені та штрафів одночасно, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17).

Аналогічна правова позиція також викладена у Постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 у справі N 917/194/18.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції на думку суду є повними та переконливими, в свою чергу відповідачем не було спростовано доводи позивача жодним доказом.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам позивача, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір оренди № 38А від 01.01.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділ А" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАР-КОД", з 06.06.2019.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "БАР-КОД" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19; ідентифікаційний код: 41328159) з орендованого приміщення, а саме з нежилого приміщення - частини будівлі, розташованої за адресою: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 19-21, літера А, на першому поверсі, загальною площею 24,6 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАР-КОД" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19; ідентифікаційний код: 41328159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ А" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19-21; ідентифікаційний код: 38391388) заборгованість в сумі 23 538 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 00 коп., пеню в розмірі 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн 46 коп., штраф в загальному розмірі 7 037 (сім тисяч тридцять сім) грн 81 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя О.В. Нечай