Рішення

від 10.09.2019 по справі 922/2614/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2614/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "Металпром" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34) до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 132) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Ситник О.О., довіреність № 6 юр від 24.01.2019;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "Металпром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", в якому просить суд стягнути з останнього на свою користь 38034,52 грн., з яких: 29160,00 грн. сума боргу, 1540,06 грн. три проценти річних, 5293,26 грн. інфляційних втрат, 2041,20 грн. штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем за видатковими накладними №13 від 06.02.2018 та №14 від 06.02.2018 товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на "10" вересня 2019 р. об 11:30.

05.09.2019 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 21171), в якому позивач просить проводити розгляд справи без участі його представника. Також позивач повідомляє, що відповідачем 20.08.2019 сплачено основну суму боргу в розмірі 29160,00 грн., у зв`язку з чим останній просить закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору. В іншій частині - позивач підтримує позовні вимоги.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

06.09.2019 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов (вх. № 21247), в якому відповідач вказує на погашення основної суми заборгованості у розмірі 29160,00 грн., у зв`язку з чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю. Окрім того, відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат визнає частково у розмірі 3584,35 грн. Щодо стягнення штрафу у розмірі 2041,20 грн., вказує на відсутність правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Відзив долучений до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 10.09.2019 з`явився представник відповідача. Просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 29160,00 грн. В іншій частині позов визнав частково.

Позивач свого представника в призначене судове не направив.

Враховуючи, що явка представника позивача в судове засідання не визнавалась обов`язковою та бути присутнім в судовому засіданні є правом позивача, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача щодо розгляду справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, суд установив наступне.

06.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарна компанія "Металпром" (позивач) здійснило поставку товару Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (відповідачу) на загальну суму 43817,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 06.02.2018 на суму 29160,00 грн. та видатковою накладною № 14 від 06.02.2018 на суму 14657,90 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв`язку з чим позивач 02.08.2018 направив на його адресу претензію на загальну суму 43817,90 грн., яка 06.08.2018 отримана відповідачем.

Після отримання претензії відповідач 11.09.2018 лише частково погасив заборгованість на суму 14657,90 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38034,52 грн., з яких: 29160,00 грн. сума боргу, 1540,06 грн. три проценти річних, 5293,26 грн. інфляційних втрат, 2041,20 грн. штраф.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов`язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов`язки.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 43817,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 06.02.2018 на суму 29160,00 грн. та видатковою накладною № 14 від 06.02.2018 на суму 14657,90 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар вчасно не розрахувався. Так, лише 11.09.2018 відповідач оплатив за поставлений товар частково у сумі 14657,90 грн.

Та вже після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 29160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5059 від 20.08.2019.

Погашення основного боргу у розмірі 29160,00 грн., який був заявлений до стягнення, також підтверджено позивачем у клопотанні (вх. № 21171 від 05.09.2019).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 29160,00 грн., суд вважає за необхідне провадження в цій частині закрити за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5293,26 грн. та 3% річних у розмірі 1540,06 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1540,06 грн. за період з 07.02.2018 по 25.07.2019 та інфляційні втрати у розмірі 5293,26 грн. за вказаний період.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також приймаючи до уваги контррозрахунок відповідача, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. За висновками суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3584,35 грн. та 3% річних у розмірі 1540,06 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1708,91 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Розглянувши вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 2041,20 грн., суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Проте, слід зазначити, що наведені розміри штрафних санкцій застосовуються лише у випадках, коди законом або договором не встановлено інших розмірів штрафних санкцій за відповідні правопорушення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи поставку товару не на підставі письмового договору, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 2041,20 грн., а тому в цій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу належить відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 5124,41 грн., з яких: 3584,35 грн. - інфляційних втрат, 1540,06 грн. - 3 % річних. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1708,91 грн. та штрафу у розмірі 2041,20 грн. слід відмовити. В частині стягнення основного боргу у розмірі 29160,00 грн. - закрити провадження у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 258,82 грн. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 189,40 грн. залишаються з позивачем.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, судовий збір у розмірі 1472, 78 грн. підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ливарна компанія " Металпром" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, код ЄДРПОУ 40824278) - 3584,35 грн. інфляційних втрат, 1540,06 грн. 3% річних, 258,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1708,91 грн. та штрафу у розмірі 2041,20 грн. - відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 29160,00 грн. - закрити провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю " Ливарна компанія " Металпром" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, код ЄДРПОУ 40824278);

Відповідач: Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052).

Повне рішення складено "16" вересня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2614/19