Рішення

від 09.09.2019 по справі 200/8226/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 р. Справа№200/8226/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Глазової Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, 16.05.2019 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п.16 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 03.07.2003 року № 1058, пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 29 від 24.05.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Як вбачається з рішення про відмову в призначенні пенсії № 29 від 24.05.2019 року, відповідачем не врахований стаж роботи за період з 12.10.1992 року по 12.02.2015 року.

Позивач вказує на те, що час за період 12.10.1992 року по 12.02.2015 рік він працював лікарем анестезіологом-реаніматологом в одній лікувальній установі і місце роботи та посаду не змінював. Проте у згаданий період часу відбулось перейменування як юридичної особи, з якою він перебував у трудових відносинах, так і відділення у якому він безпосередньо працював.

Так, згідно запису у трудовій книжці 12.10.1992 року він був прийнятий на роботу лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення нейрореанімації до ОКБ им. Калинина (рос.мовою), а запис про його звільнення з роботи від 12.02.2015 року завірений печаткою Комунальної лікувально-профілактичної установи Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання (код ОДРПОУ 25672019). Також у трудовій книжці мається запис за №12 у вигляді штампу про перейменування у зв`язку із реорганізацією ГЛПУ ОКБ им.Калинина в лечебно-профилактическое учреждение Донецкое областное клиническое территориальное медицинское обьединение (рос.мовою) на підставі рішення сесії Донецької обласної ради від 25.12.98 р. № 23/4-72. Крім того, записом зробленим за № 13 від 01.01.2005 року підтверджувалось перейменування відділення нейрореанімації у відділення нейрохірургічної інтенсивної терапії на підставі наказу № 303 від 31.12.2004 року. Проте, запис про реорганізацію з Лечебно-профилактичского учреждения Донецкое областное клиническое территориальное медицинское объединение (рос.мовою) на Комунальну лікувально-профілактичну установу Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання у трудовій книжці відсутній.

З метою уточнення вищевказаних записів у трудовій книжці він наполягав на прийнятті довідки, виданої КЛПУ Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання від 12.02.2015 р. № 01/17, проте вона не була прийнята відповідачем для розгляду.

Позивач вважає такі дії відповідача такими, що порушують його права та законні інтереси тому просить суд скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29 від 24.05.2019 року про відмову у призначення ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача - Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 16.05.2019 року та прийняти рішення про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням довідки № 01/17 від 12.02.2015 року, виданої КЛПУ Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання з врахуванням періоду роботи Лікарем анестезіологом-реаніматологом у Комунальній лікувально-профілактичній установі Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання з 12.10.1992 року по 31.10.2014 року до спеціального стажу роботи за вислугу років, з моменту подання заяви про призначення пенсії, тобто з 16.05.2019 року.

Ухвалою від 08 липня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 24 липня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 07 серпня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07 серпня 2019 року розгляд справи відкладено на 09 вересня 2019 року.

14 серпня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

16 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 03.07.2003р. № 1058, п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 травня 2019 року за №29 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи.

Зі змісту спірного рішення, вбачається, що …Згідно трудової книжки заявник працював з 12.10.1992 р. по 12.02.2015 р. лікарем анестезіологом- реаніматологом в ОКБ им. Калинина , на підставі рішення сесії Донецької обласної ради від 25.12.1998р. № 23/4-72 організація реорганізована в Врачебно-профилактическое учреждение Донецкое областное клиническое территориальное медицинское обьединение , запис про звільнення з роботи завірено печаткою Комунальної лікувальної-профілактичної установи Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання (код ЄДРПОУ 25672019). Запис про реорганізацію з Врачебно- профилактического учреждения Донецкого областного клинического территориального медицинского обьединения відсутній.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходження підприємства Комунальна лікувально-профілактична установа Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання (код ЄДРПОУ 25672019) - 83099, Донецька обл., місто Донецьк, пр. Ілліча, буд. 14.

Враховуючи вищенаведене, до страхового стажу та відповідно до стажу роботи за вислугу років, підстави для зарахування до вислуги років зазначений період роботи не має.

В той же час відповідно до п. 3 Постанови КМУ Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993р. №637 на підставі індивідуальних відомостях до страхового стажу враховано період з 01.01.1999 р. 31.10.2014 р.

Таким чином, відповідачем в зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях позивача данних про спеціальний стаж за основним місцем роботи, не враховано до стажу роботи за вислугою років період з 01.01.1999 р. по 31.10.2014 р.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України) .

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення №1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV.

Згідно статті 2 Закону Про пенсійне забезпечення за цим Законом призначаються трудові пенсії, а саме, за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно п. е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення , право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (із внесеними змінами) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, серед яких є лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичні закладах особливого типу.

Стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"від 25.11.2005 № 22-1 передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Згідно відомостей трудової книжки позивача від 16.04.1984 року вбачається, що у спірний період часу, а саме з 12.10.1992 року по 12.05.2015 рік він працював у ОКБ им. Калинина , а саме:

- згідно запису №12, позивача 12.10.1992 року прийнято лікарем анестезіологом - реаніматологом в ОКБ им. Калинина ;

- згідно відбутку штампу вбачається, що у зв`язку з реорганізацією ОКБ им. Калинина було реорганізовано у Лікувально-профілактичну установу Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання на підставі рішення сесії Донецької обласної ради від 25.12.1998 р. № 23/4-72;

- згідно запису №13, відділення перейменовано у відділення нейрохірургічної та інтенсивної терапії;

- згідно запису №14, позивача звільнено з власним бажанням (запис про звільнення з роботи завірено печаткою Комунальної лікувальної-профілактичної установи Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання (код ЄДРПОУ 25672019).

Записи в трудовій книжці позивача про періоди роботи позивача, які не зараховано, як пільгові, виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем пільгового характеру роботи, з огляду на неможливість проведення перевірки достовірності документів, щодо підтвердження пільгового характеру роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду, оскільки в трудовій книжці міститься посилання на посаду визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому, позивачем було надано до матеріалів справи довідку Комунальної лікувальної профілактичної установи Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання (код ЄДРПОУ 25672019) від 12.02.2015 року за №01/17, згідно якої підтверджується, що з 26.05.2004 року Лікувально-профілактична установа Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання на підставі статуту від 26.05.2004 року, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 26.05.2004 року №227 було перейменовано у Комунальну лікувально-профілактичну установу Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання .

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії №29 від 24.05.2019 року не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п.16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , суд вказує на таке.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, тому у задоволені позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугою років повинно бути відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.05.2019 року зарахувавши до спеціального стажу періоду роботи Лікарем анестезіологом-реаніматологом у Комунальній лікувально-профілактичній установі Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання з 12.10.1992 року по 31.10.2014 року.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85521, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, код ЄДРПОУ 42171290) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №29 від 24.05.2019 року про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2019 року про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п.16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з зарахуванням періоду його роботи лікарем анестезіологом-реаніматологом у Комунальній лікувально-профілактичній установі Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об`єднання з 12.10.1992 року по 31.10.2014 року до спеціального стажу роботи з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко