Рішення

від 16.09.2019 по справі 420/4759/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4759/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №046944 від 09.06.2019 року та постанови №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ОСОБА_1 ) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (надалі по тексту - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту - відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №046944 від 09.06.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 09.06.2019 року о 23 год. 41 хв. працівниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі М-28 Одеса Южний (21 км + 550 м.) , було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки МАN ТGХ 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим причіпом FRUEHAUF TRMD 34 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що перевозив зерно пшениці насипом, за результатами якого зроблено висновок про перевищення вагових параметрів, у зв`язку з чим 09.06.2019 року працівниками управління Укртранспезпеки в Одеській області було складено розрахунок плати за проїзд на суму 2459,46 євро, а 29.07.2019 року - прийнято постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 гривень. Позивач зазначає, що інформація про вагові параметри транспортного засобу, щодо якого здійснюється габаритно-ваговий контроль, в довідку (розрахунок) про результати здійснення габаритно-вагового контролю та в акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів може вноситися лише на підставі документа, автоматично сформованого відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування (чека або талона зважування, квитанції, тощо), а такий документ у відповідача відсутній, а тому зазначені вище довідка (розрахунок) та акт не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу позивача, оскільки вони є похідними від результатів зважування.

Ухвалою судді від 15 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02 вересня 2019 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №ЕП/6322/19), відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11 вересня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №ЕП/6579/19).

У відзиві відповідач 2 зазначає, що оскаржуваний позивачем розрахунок плати за проїзд не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ч.1 ст.19 КАС України, а тому не підлягає оскарженню в адміністративному порядку. Відповідач також зазначив, що зважування транспортного засобу позивача відбувалося вчасно повіреним зважувальним засобом.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що розрахунок плати за проїзд зобов`язує позивача сплатити до державного бюджету України зазначену у ньому суму грошових коштів, а тому на думку позивача, є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Також, посилання відповідача на те, що Постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства України, є законною, а тому скасуванню не підлягає, не відповідає дійсності так як із доданого до відзиву чеку про зважування від 09.06.2019 року не вбачається марка, модель, дата останньої повірки самих вагів, на яких було проведено зважування автомобіля позивача, відомості про особу яка проводила дане зважування та її підпис, що виключає можливість ідентифікувати їх як такі, що саме вони були застосовані під час зважування автомобіля позивача і що вони (ваги) своєчасно пройшли повірку і калібровку тощо. Разом із тим, не зважаючи на те, що відповідачем, зазначено що до його відзиву на позов додається копія свідоцтва про своєчасну повірку зважувального засобу, за допомогою якого здійснювалося зважування автомобіля позивача, воно фактично відсутнє і до наданого відзиву не додано. Позивач також зазначає, що направлення Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на рейдову перевірку №026329 від 03.06.2019 року вказує на те, що працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області взагалі не мали повноважень на проведення габаритно-вагового контролю 09.06.2019 року так як воно (направлення) чинне - з 03 червня 2019 року до 09 червня 2019 року, тобто останній день його дії - 08.06.2019 року, а в даному випадку зважування автомобіля позивача мало місце 09.06.2019 року.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.13).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником приватного підприємства ЯНА (код ЄДРПОУ 31165390) (а.с.16-21).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с.32).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 спеціалізований причіп - спеціалізований самоскид - Е , FRUEHAUF TPMD 34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 (а.с.33).

09.06.2019 року водій ОСОБА_2 на вантажному автомобілі MAN TGX 18.480, реєстраційний номер - НОМЕР_1 із спеціалізованим причепом FRUEHAUF TPMD 34 , державний номер - НОМЕР_2 , відповідно до товарно-транспортної накладної №384002 від 09.06.2019 року (а.с.14) виконував транспортування сільськогосподарської культури зерно пшениці, насипом.

Під час виконання зазначеного транспортування, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області здійснено габаритно-ваговий контроль вищевказаного транспортного засобу на автодорозі - М-28 Одеса - Южний (21 км. + 550 м.) та виявлено перевищення вагових параметрів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 1 складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №120976 від 09.06.2019 року (а.с.25).

В Акті №120976 від 09.06.2019 року відповідачем 1 зафіксовано порушення позивачем ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт у частині не отримання відповідного дозволу на перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів.

Водій ОСОБА_2 з Актом №120976 від 09.06.2019 року ознайомився, від пояснень та підпису відмовився.

09.06.2019 року, відповідачем 1 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого позивачу необхідно сплатити 2 459,46 євро (а.с.26).

В подальшому Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області на адресу ФОП ОСОБА_1 направило повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.07.2019 року (а.с.27), яке отримано позивачем 18.07.2019 року.

Управління Укртрансбезпеки в Одеській області розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , 29 липня 2019 року Управлінням Укртранбезпеки в Одеській області складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №133468, якою вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. (а.с.28).

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №133468 від 29.07.2019 року та розрахунком плати за проїзд від 09.06.2019 року, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3,4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.п.2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року №1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п.3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.16, 18, 19 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп.пп.4-8 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п.2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Згідно з пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Як було встановлено судом, при здійсненні габаритно-вагового контролю, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було встановлено перевищення вагових обмежень автомобіля MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом FRUEHAUF TPMD 34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , всього 49288 кг., що перевищує допустиму норму 40000 кг.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що зважування транспортного засобу позивача відбулося вчасно повіреним зважувальним засобом, копія свідоцтва, а також копія чеку зважування до відзиву додаються.

Водночас, на підтвердження правомірності прийнятого рішення, представником відповідача надано до суду чек (квитанцію) про здійснення динамічного зважування (а.с.52) та копію направлення на рейдову перевірку №026329 від 03.06.2019 року (а.с.51), копію свідоцтва про повірку та справність відповідного зважувального засобу відповідачем до суду не надано.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що із доданого до відзиву чеку про зважування від 09.06.2019 року не вбачається марка, модель, дата останньої повірки самих вагів, на яких було проведено зважування автомобіля позивача, відомості про особу яка проводила дане зважування та її підпис, що виключає можливість ідентифікувати їх як такі, що саме вони були застосовані під час зважування автомобіля позивача і що такі ваги своєчасно пройшли повірку.

Окрім вказаного, суд також зазначає, що чек зважування від 09.06.19 року не може, за відсутності відомостей про справність вагів та їх повірку, вказувати на факт перевищення вагових параметрів, оскільки пунктом 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року №879, передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводитися повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не доведено за допомогою якого зважувального обладнання здійснювалось зважування при проведенні габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом FRUEHAUF TPMD 34, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті в частині визнання протиправним та скасування постанови №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 09.06.2019 року на суму 2459,46 євро суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 травня 2019 року по справі №807/1277/17.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених судом фактів, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №046944 від 09.06.2019 року та постанови №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 1921,00 грн., сплачені згідно квитанції №217-11717/1 від 07.08.2019 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №046944 від 09.06.2019 року та постанови №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №133468 від 29.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.