Ухвала

від 13.09.2019 по справі 640/17044/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

13 вересня 2019 року м. Київ № 640/17044/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Пластер Буд про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пластер Буд до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю Пластер Буд з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 14.05.2019 року №КВ841/1359/АВ/ТД/ФС-372.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позовну заяву шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 14.05.2019 року №КВ841/1359/АВ/ТД/ФС-372 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 751140,00 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Хам`як В.О. від 15.08.2019 року відкрито виконавче провадження №59819967 з виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 14.05.2019 року №КВ841/1359/АВ/ТД/ФС-372.

Вказує, що постановами державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Хам`як В.О. від 20.08.2019 року у вказаному виконавчому провадженні накладено арешти на кошти та майно боржника, тобто розпочато процедуру виконання постанови про накладення штрафу, яку позивач вважає протиправною та оскаржує в судовому порядку.

На думку заявника, відповідач наразі намагається стягнути відповідні кошти у примусовому порядку, незважаючи на факт оскарження позивачем постанови у суді, що на думку заявника, свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Вказує, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Суд вказує, що подаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про примусове стягнення з позивача штрафу надано копії постанов державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Хам`як В.О. від 15.08.2019 року відкрито виконавче провадження №59819967, від 20.08.2019 року про накладення арешту на кошти та майно боржника.

Згідно преамбули Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до статті 10 вказаного Закону є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Отже, враховуючи викладене вище, постанова про відкриття виконавчого провадження, постанови про накладення арешту на кошти та майно є доказом того, що державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання рішення, що оскаржується.

За таких обставин, суд вважає, що заявником надано належні докази на підтвердження наявності підстави для забезпечення позову з метою збереження існуючого правового становища, оскільки подальше примусове виконання постанови відповідача, яка є предметом оскарження у суді може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Судом враховано правову природу оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження, тому суд погоджується з його доводами, що для відновлення порушених прав знадобиться докласти значних зусиль.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008] Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини. Так, у справі Мікалефф проти Мальти суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти ).

Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову у наведений спосіб ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє вчинення зазначених дій до вирішення спору у даній справі.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи в адміністративному позові, беручи до уваги, що в цілому правомірність й обґрунтованість оскаржуваного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останнього може призвести до заподіяння значної шкоди правам, свободам та законним інтересам позивача, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову.

Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст.157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обгрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно, вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

З урахуванням викладеного та керуючись приписами статей 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Пластер Буд про забезпечення адміністративного позову.

Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 14.05.2019 року №КВ841/1359/АВ/ТД/ФС-372 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Пластер Буд штрафу у розмірі 751140,00 грн.

Повне найменування сторін:

Заявник (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю Пластер Буд (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42-А, код ЄДРПОУ 38612956)

Відповідач (боржник): Головне управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214)

Строк пред`явлення ухвали до виконання до "13" вересня 2022 року .

За вимогами ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда