Рішення

від 09.09.2019 по справі 583/3068/19

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/3068/19

2/583/832/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Шаміладзе В.В.,

представника позивача, адвоката Кудіна О.М.,

представника відповідача, адвоката Білери П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого судового засідання в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Куземин - Агро про відшкодування збитків внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 відкрито провадження в даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він отримав у спадок земельну ділянку площею 2,7539 гектарів, яка розташована на території Куземинської сільської ради, кадастровий номер 5920385000:01:001:1966, свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМІ 490578 від 13.09.2017 року, за яким до нього у власність перейшла земельна ділянка. За життя мати здавала землю в оренду ПП Куземин - Агро , але так як орендна плата була невеликою, мати була невдоволена договором і поновлювати його не бажала за будь-яких обставин. Приблизно в 2016 році договірні відносини закінчилися і представник ПП Куземин - Агро висловлював пропозицію укласти новий договір. Це було в лютому 2016 року, але мати категорично відмовилася в моїй присутності від будь-якого підпису нових угод. Позивачу стало відомо, що у ПП Куземин - Агро , оформлений договір оренди його землі на довготривалий термін, строк дії якого починався 03.02.2016 року. Рішенням Охтирського міськрайонного суду, що набрало законної сили, від 29.10.2018 року, договір оренди вищевказаної земельної ділянки визнаний недійсним, так як за результатами судової почеркознавчої експертизи підпис в графі орендодавець не належить ОСОБА_2 . Відповідач ПП Куземин - Агро користувався земельною ділянкою позивача на протязі 2016, 2017, 2018 років, отримував з цього дохід та прибутки, але ніякої плати за фактичне користування не здійснював. За період з 2016 року по 2018 рік ПП Куземин -Агро використовували землю позивача сплачували податок державі через органи ДФС з розрахунку 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3441,64 грн. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь, завдані збитки заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки за 2016-2018 року на загальну суму 10324 гривні 92 копійки, та судові витрати по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заявлені вимоги визнав в повному обсязі з підстав викладених у позові, не заперечував проти стягнення збитків внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки за 2016-2018 роки.

Суд проаналізував матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, позивач після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у спадок земельну ділянку площею 2,7539 гектарів, яка розташована на території Куземинської сільської ради, кадастровий номер 5920385000:01:001:1966, свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМІ 490578 від 13.09.2017 року (а.с. 7-10).

За життя мати позивача ОСОБА_2 здала землю в оренду ПП Куземин - Агро , договір оренди від 03.02.2016 року (а.с. 11-13).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду, що набрало законної сили, від 29.10.2018 року, договір оренди вищевказаної земельної ділянки визнаний недійсним (а.с. 14-16).

Відповідач ПП Куземин - Агро користувався земельною ділянкою позивача на протязі 2016, 2017, 2018 років, отримував з цього дохід та прибутки, але ніякої плати за фактичне користування не здійснював. За період з 2016 року по 2018 рік ПП Куземин -Агро використовували землю позивача сплачували податок державі через органи ДФС з розрахунку 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3441,64 грн.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України та статтею 2 Закону України Про плату за землю визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України Про плату за землю за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

За приписами статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком. (Правовий висновок Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-2588цс15).

З наданих розрахунків розміру збитків вбачається, що розмір збитків завданих позивачу внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки за 2016-2018 роки: за 2016 рік - 3441,64 грн., за 2017 рік - в розмірі 3441,64 грн., за 2018 рік - в розмірі 3441,64 грн., а всього на загальну суму 10324, 92 грн.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачу були заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 03.04.2019 року, укладений між позивачем та адвокатом Кудіним О.М., із детальним описом робіт (виконаних послуг), ордер, квитанцію про сплату на суму 6000 грн. (а.с. 38-41).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із принципів розумності суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати за правову допомогу в сумі 3000 грн., про що не заперечує сторона позивача.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати в сумі 768 гривень 40 копійок судових витрат, за правову допомогу 3000 грн., а всього 3768 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства Куземин - Агро (Сумська обл., Охтирський район, вул. Центральна, 24, ЄДРПОУ 35603928) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як власника земельної ділянки, кадастровий номер 5920385000-01-001-1966 площею 5,7539 га., збитків заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки на загальну суму 10324 гривні 92 копійки, та 3768 гривень 40 копійок судових витрат, а всього - 14093 (чотирнадцять тисяч дев`яносто три) гривні 32 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Р.В.Сидоренко