Рішення

від 12.09.2019 по справі 905/1254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.2019 Справа № 905/1254/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фатєєвій О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕНТІ» , м. Київ

до відповідача : Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» , м. Курахове, Донецька область

про стягнення 4719,38грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Штерле В.М. (ордер КВ №390061)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕССЕНТІ , м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Акціонерного товариства Київенерго , м. Курахове, Донецька область про стягнення 4719,38грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення грошових коштів перерахованих в якості передплати за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 11, 212, 509, 530, 626, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 202, 222 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016 з додатками; платіжне доручення №151 від 16.02.2018; акти звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.11.2017, 31.03.2018; претензію №91 від 26.06.2019 та докази її направлення.

Ухвалою суду від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1254/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив; запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

13.08.2019 від відповідача надійшло клопотання від 09.08.2019 про долучення до матеріалів справи оборотно-сальдової відомості згідно договору №230049-06, в якому зазначив, що за даними бухгалтерського обліку відповідача у квітні 2018 року позивачу було поставлено теплової енергії на суму 514,22грн., тому сума переплати за договором становить 4205,16грн., а не 4719,38грн.

За даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань№1005700054 від 02.09.2019, встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО" .

Зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.

04.09.2019 в судовому засіданні суд оглянув оригінали доданих до матеріалів справи документів, а також актів приймання-передавання товарної продукції та оголосив перерву до 12.09.2019.

06.09.2019 від позивача у відповідь на пояснення відповідача №б/н від 09.08.2019 надійшла заява №05/09 від 05.09.2019, в якій позивач зазначив про відсутність доказів споживання у квітні 2018 року теплової енергії на суму 514,22грн. та надав додаткові документи для долучення документів до матеріалів справи, а саме рахунку-фактури №230049-06/2018-1 від 31.01.2018, акту приймання-передання товарної продукції за лютий 2018 року №2/2018-230049-06, акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 28.02.2018

Представник позивача в судове засідання 12.09.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2019 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Обізнаність відповідача про розгляд справи підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між відповідачем (енергопостачальна організація) та позивачем (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №230049-06, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В додатку №4 до договору сторони передбачили порядок розрахунків за теплову енергію.

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу» , як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4 до договору).

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ Поділ за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт. (п.5 додатку №4 до договору).

Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.05.2017.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1.договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства Київенерго після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго ; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

На виконання умов договору на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016, позивачем з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 12156,85грн., що підтверджується платіжним дорученням №151 від 16.02.2018.

Відповідач поставив теплову енергію в березні 2018 року на суму 5765,69грн., що також не заперечується відповідачем.

31.03.2018 сторони підписали та скріпили печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №230049-06 від 01.03.2018, відповідно до якого станом на 01.04.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію склало 4719,38грн.

29.06.2019 позивач направив відповідачу претензію вих. №91 від 26.06.2019, у якому просив останнього повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕССЕНТІ» кошти у сумі 4719,38грн. Претензія отримана відповідачем 29.06.2019, однак залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Укладений договір на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016 за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено факт того, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2018, позивачем з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 12156,85грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №151 від 16.02.2018. Водночас, фактично відповідач надав послуги не на всю суму попередньої оплати.

Сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2018 становить - 4719,38грн.

Доводи відповідача про те, що за даними бухгалтерського обліку відповідача у квітні 2018 року позивачу було поставлено теплової енергії на суму 514,22грн., тому сума переплати за договором становить 4205,16грн., а не 4719,38грн. суд не приймає, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором №230049-06 від 01.03.2018 в сумі 4719,38грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2018.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач був обізнаний з рішеннями Київської міської ради про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р. до 26.04.2018р., її припинення з 27.04.2018р., наявності права користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» , до 30 квітня 2018 року включно та неможливість виконання своїх обов`язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов`язання за договором та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 78245,81грн.

Вказане свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов`язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов`язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов`язання з повернення виконаного позивачем зобов`язанням зі сплати коштів в сумі 4719,38грн.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що оскільки з 30.04.2018р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у поверненні позивачу грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави у розмірі 4719,38грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинилось у зв`язку з неможливістю виконання, в тому числі зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 4719,38грн., суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 4719,38грн.

Судом встановлено, що претензія позивача №91 від 26.06.2019 з вимогою щодо повернення коштів за договором на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016 в сумі 4719,38грн. отримана відповідачем 29.06.2019. Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Таким чином, оскільки ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, та відповідно позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору на постачання теплової енергії на постачання теплової енергії №230049-06 від 01.03.2016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про повернення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 4719,38грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з оплати судового збору у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕССЕНТІ , м. Київ до Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО , м. Курахове, Донецька область про стягнення 4719,38грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕССЕНТІ (04205, м.Київ, пр.Оболонський, будинок 16; ЄДРПОУ 20028785) суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 4719,38грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.09.2019.

Суддя Я.О. Левшина