Рішення

від 05.09.2019 по справі 906/359/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/359/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Слівінський О.О. - посвідчення №048138 від 04.10.2017;

від позивача1: Олефір О.Ю. - довіреність № 39 від 04.02.2019;

від позивача2: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Пулинської селищної ради Пулинського району

до Фермерського господарства" Вацьківських"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 1894,00грн

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- зобов`язати Фермерське господарство "Вацьківських" (вул. Молодіжна, буд. 10а, с. Стара Олександрівка, Пулинський район, Житомирська область код ЄДРПОУ 34082039) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (господарський двір) із земель резерву державної форми власності площею 1,8000га, яка знаходиться за межами с.Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області.

- стягнути з Фермерського господарства «Вацьківських» (вул. Молодіжна, буд. 10а, с. Стара Олександрівка, Пулинський район, Житомирська область код ЄДРПОУ 34082039) на користь Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області ( код ЄДРПОУ 37968385 банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) м. Київ, код банку отримувача - 899998, УК у Пулин, р-н/отг смт. Пулини/24062200, рахунок - НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 1894,00грн.

Ухвалою суду від 11.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.05.2019.

Ухвалою суду від 30.05.2019, з метою належної підготовки справи до розгляду по суті, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 07.08.2019.

30.05.2019 на адресу суду від позивача 1 надійшли пояснення у справі (а.с.59-63).

Ухвалою суду від 07.08.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2019.

В судовому засіданні 05.09.2019 прокурор та представник позивача1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача2 та відповідача в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином (а.с .75-76).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників позивача2 та відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представників позивача2 та відповідача, а також неподання останнім відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення прокурора та представника позивача1, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, які не надані у власність, користування (оренду), на території Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області встановлено, що ФГ "Вацьківських" в особі керівника ОСОБА_1 П ОСОБА_2 Й. самовільно використовує земельну ділянку (господарський двір) із земель резерву державної форми власності площею 1,8 га за межами с. Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області для обслуговування нежитлової будівлі (складських приміщень).

Зазначає, що за результатами перевірки складено наступні документи реагування: акт обстеження земельної ділянки №783-ДК/761/АО/10/01/-18 від 16.10.2018, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №783/ДК/1123/АП/09/01/-18 від 16.10.2018, припис №783-ДК/0788Пр/03/01/-18 від 16.10.2018, протокол про адміністративне правопорушення №783- ДК/0400П/07/01/-18 від 16.10.2018.

У подальшому, як зазначає прокурор, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2018 № 783-ДК/0391По/08/01-18.

Прокурор наголошує, що вказана постанова не оскаржувалась у судовому порядку, набрала законної сили та була скерована до Пулинського районного відділу ДВС ГТУ юстиції в Житомирській області, яким відкрито виконавче провадження №58223292 від 28.01.2019 про примусове стягнення з ОСОБА_3 адміністративного штрафу.

Зсилаючись на ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 19, 116, 121-126, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 387 Цивільного кодексу України, ст. 5 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель", п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 та постанову Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004, прокурор вважає, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка має бути звільнена відповідачем.

Крім того, як зазначив прокурор, внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, останнім, згідно розрахунку, проведеного Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, заподіяно шкоду в розмірі 1894,00грн, яка підлягає відшкодуванню на користь Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області, на території якої знаходиться земельна ділянка.

Оскільки відповідач добровільно не усунув виявлених порушень земельного законодавства та не сплатив завдану шкоду в сумі 1894,00грн, з метою захисту інтересів держави, прокурор звернувся до суду з даним позовом в особі позивачів.

Позивач1, згідно письмових пояснень на позовну заяву (а.с. 59-63) позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Позивач2 щодо прийняття рішення по суті справи не заперечував (а.с. 48).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Предметом позову є заявлена прокурором вимога про стягнення 1894,00 грн. шкоди заподіяної шляхом самовільного зайняття земельної ділянки та зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 1,8000га.

Суд враховує, що обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів, прокурор зазначає, що самовільне використання земельної ділянки порушує права держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як розпорядника земель, та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання і охорони земель. Крім того, в результаті самовільного зайняття земельної ділянки до бюджету Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області не надходять кошти за користування земельною ділянкою, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та неможливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров`я, освіту, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища тощо.

Також судом враховуються доводи прокурора стосовно того, що несплата відповідачем завданої шкоди, яка повинна бути сплачена до бюджету Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області, порушує такі основні принципи бюджетної системи, як повнота та ефективність, створює перешкоди для фінансування програмних заходів за рахунок вказаних коштів.

Оскільки позивачі, які наділені визначеними законодавством повноваженнями щодо звернення із позовом до суду, володіючи повним обсягом інформації з приводу самовільного використання земельної ділянки, самостійно не здійснили захист порушених прав держави, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів.

Також суд вважає, що підстави для процесуального представництва прокуратури є підтвердженими, оскільки прокурором попередньо, до подачі позову до суду, скеровано відповідні листи визначеним у справі позивачам (а.с. 42,43), що не заперечувалося останніми.

Враховуючи норми ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" та Конституції України, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку, що звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим.

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Так, у ст. 13 Конституції України визначено, що земля, яка знаходиться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами 1, 2 ст.124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Визначення факту самовільного зайняття земельної ділянки містить стаття 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", згідно якої будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельних ділянок.

Матеріалами справи, зокрема: актом обстеження земельної ділянки №783-ДК/761/АО/10/01/-18 від 16.10.2018, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №783/ДК/1123/АП/09/01/-18 від 16.10.2018, приписом №783-ДК/0788Пр/03/01/-18 від 16.10.2018, протоколом про адміністративне правопорушення №783- ДК/0400П/07/01/-18 від 16.10.2018, підтверджується використання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8000га, за відсутності правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходиться за межами с. Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області.

Згідно ст. 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

Статтею 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що законом передбачено обов`язковість отримання правовстановлюючих документів на право користування землею, однак відповідачем у встановленому законодавством порядку не оформлено (не зареєстровано) право користування спірною земельною ділянкою, як і не спростовано факту такого користування, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо зобов`язання ФГ "Вацьківських" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Що стосується вимоги прокурора стягнути з відповідача 1894,00грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, слід зазначити наступне.

Приписами ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення: протиправної поведінки особи; настання шкоди; причинного зв`язку між двома першими елементами; вини завдавача шкоди.

Прокурор в обґрунтування розміру шкоди зсилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виконаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 37).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 05.08.2016, внесено зміни до Положення про Держгеокадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, і визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (із змінами) (далі - Методика).

За п. 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної, зокрема, державі, внаслідок, у тому числі, самовільного зайняття земельних ділянок, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки.

Дослідивши поданий розрахунок, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 37), суд дійшов висновку, що останній здійснено у відповідності до вищевказаної методики.

Оскільки матеріали справи підтверджують наявність у діях відповідача як повного складу цивільного правопорушення щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,8000 га, розташованої на території яка знаходиться за межами с. Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області, так і заподіяння шкоди у розмірі 1894,00грн, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому судом враховується, що згідно п. 9.10. постанови Пленуму ВГСУ №6 від "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Фермерському господарству "Вацьківських" (12044, Житомирська обл., Пулинський р-н, с. Стара Олександрівка, вул. Молодіжна, буд. 10 А, код ЄДРПОУ 34082039) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (господарський двір) із земель резерву державної форми власності площею 1,8000га, яка знаходиться за межами с.Стара Олександрівка Пулинського району Житомирської області.

3. Стягнути з Фермерського господарства Вацьківських (12044, Житомирська обл., Пулинський р-н, с. Стара Олександрівка, вул. Молодіжна, буд. 10 А, код ЄДРПОУ 34082039) на користь Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області (12000, Житомирська обл., Пулинський р-н, смт. Пулини, вул. Незалежності, буд. 13, код ЄДРПОУ 04347172) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 1894,00грн (код ЄДРПОУ 37968385, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) м. Київ, код банку отримувача - 899998, УК у Пулин, р-н/отг смт. Пулини/24062200, рахунок - НОМЕР_1 ) .

4. Стягнути з Фермерського господарства Вацьківських (12044, Житомирська обл., Пулинський р-н, с. Стара Олександрівка, вул. Молодіжна, буд. 10 А, код ЄДРПОУ 34082039) на користь прокуратури Житомирської області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 3842,00 грн судового збору.

5. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.09.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: