Рішення

від 10.09.2019 по справі 907/490/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2019 м. Ужгород Справа № 907/490/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви швидкості» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатеко Брус» , м. Ужгород

про стягнення 28932,53 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача - не з`явився

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барви швидкості» звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача 28932,53 грн, посилаючись на ст. ст. 11, 526, 530, 536, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 218 ГК України. Заявлена до стягнення сума складається з суми 26133,18 грн. основного боргу за відпущений на підставі видаткової накладної № 7845 від 527.11.2018 товар; 2025,63 грн. втрат від інфляції, 773,72 грн. трьох річних.

При зверненні з позовом заявник подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представника позивача.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено розгляд справи по суті.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду не з`явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 15.08.2019 була надіслана на його офіційну юридичну адресу та отримана ним 17.08.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повною мірою оплатив відпущений йому на підставі видаткової накладної №7845 від 27.11.2018 товар загальною вартістю 46233,18 грн., в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 26133,18 грн.

Частковій оплаті отриманого товару (платіжне доручення № 13 від 19.04.2019 на суму 20100,00 грн. додано позивачем до матеріалів справи) передувало підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 17.04.2019, яким відповідач повністю визнав суму заборгованості із зазначенням строку її погашення: до 31.05.2019. Оскільки, відповідач не оплатив отриманий ним товар ані у встановлений законом строк, ані у визначений ним же термін - до 31.05.2019, не відреагував на направлений йому 18 червня 2019 року лист № 65 щодо погашення заборгованості, позивач звернувся в суд з вимогою стягнути решту боргу в примусовому порядку.

Крім суми боргу, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2025,63 грн. втрат від інфляції, 773,72 грн. трьох річних за період з 28.11.2018 до 05.08.2019, обрахованих з врахуванням проведеної 19.04.2019 часткової оплати на суму 20100,00 грн.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На виконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатеко Брус» (покупця, відповідача) на підставі видаткової накладної № 7845 від 27 листопада 2018 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Барви швидкості» поставлено відповідачу товар - клей FOLCO LIT D4W91 на суму 46233,18 грн.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом директора товариства Рущака Р.В. у відповідній графі про отримання та скріпленням вказаного факту печаткою.

Станом на 17.04.2019 поставлений відповідачу товар оплачений не був. У акті звірки взаєморозрахунків директор товариства ОСОБА_1 В ОСОБА_2 суму боргу визнав та зобов`язався погасити її до 31.05.2019 року.

Як стверджує позивач, відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив. До матеріалів справи ним долучено платіжне доручення від 19.04.2019 року № 13 на суму 20100,00 грн.

Інших доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 23133,18 грн., яка є доведеною позивачем і визнаною відповідачем.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1974,28 грн. та 3% річних в розмірі 539,60 грн.( за період з 28 листопада 2018 року до 18 квітня 2019 року на суму 46233,18 грн); а також інфляційних нарахувань в розмірі 51,35 грн. і 234,12 грн. 3% річних (нарахованих на суму 26 133,18 грн. за період з 19 квітня 2019 року до 05 серпня 2019 року).

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що між сторонами виникли правовідносин з поставки, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що у видатковій накладні, на підставі якої позивачем було відпущено товар відповідачу сторонами не погоджено строк оплати поставленого за ним товару, Відповідач повинен був оплатити Позивачу вартість поставленого товару 28 листопада 2018 року відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. Однак Відповідач виконав такий обов`язок частково, перерахувавши 19 квітня 2019 року на рахунок Позивача 20100,00 грн. Тому суд констатує, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 26133,18 грн. заборгованості за поставлений товар є правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення інфляційних втрат та процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, в межах визначених позивачем сум, до стягнення підлягає 2025,63 грн. інфляційних втрат та 773,72 грн. 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 1921,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатеко Брус» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород. вул. Шумна, буд. 32, код ЄДРПОУ 41933484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барви швидкості» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 34817933) суму 28932,53 грн. (Двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 53 коп.), в т. ч. 26133,18грн. боргу за відпущений товар, 2025,63 грн. інфляційних втрат та 773,72 грн. 3% річних, а також 1921,00 грн. (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя Л.В. Андрейчук