Рішення

від 10.09.2019 по справі 910/9845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2019Справа № 910/9845/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМБ-Центр"

про стягнення 85605,30 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Кобилецький В.В.(довіреність);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБМ-Центр" про стягнення 68 484,24 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9845/19 в порядку спрощеного позовного провадження; засідання призначено на 20.08.2019.

20.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 68484, 24 грн. та штраф в сумі 17 121,06 грн. з посиланням на укладений між сторонами договір поставки № 302 від 01.01.2018.

В судове засідання 20.08.2019 з`явився представник позивача, підтримав заяву про збільшення позовних вимог, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.2019 не з`явився.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 20.08.2019 було встановлено допущення описки в ухвалі суду від 29.07.2019 щодо назви відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2019 та виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/9845/19 в найменуванні відповідача - "Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМБ-Центр".

У судове засідання 10.09.2019 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач був обізнаний про розгляд справи в суді, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103049611009, № 0103052029183.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМБ-Центр" (далі - покупець) укладено договір поставки № 302 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар та здійснювати його оплату.

Згідно з п. 1.2 договору, видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 банківських дні з моменту отримання рахунку.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018,але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку.

На виконання досягнутих між сторонами домовленостей, у період з січня 2018 по серпень 2018 включно позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 773 947,44 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних.

Відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару на суму 705 463,20 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку позивача.

Таким чином, за розрахунком позивача неоплаченим є товар на суму 68484,24 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару, 26.06.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою від вих. № 3276 від 26.06.2019, у якій вимагав протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги здійснити повну оплату заборгованості за отриманий товар на суму 68484,24 грн.

Оскільки відповідач відповіді на вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути у судовому порядку з відповідача 68484,24 грн. основного боргу, а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання - 17 121,06 грн. штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань, у період з січня 2018 по серпень 2018 включно, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 773 947,44 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Долучені до матеріалів позовної заяви накладні на загальну суму 773 947,44 грн. підписані відповідачем без зауважень та заперечень та скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 банківських дні з моменту отримання рахунку.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем частково оплачено товар на суму 705 463,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 68484,24 грн.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 68484,24 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 68484,24 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 121,06 грн. штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді штрафу передбачена сторонами у п. 6.2 договору, відповідно до якого у випадку затримки оплати на строк більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару .

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з вимогою від 26.06.2019 вих. № 3276, у якій вимагав протягом 10 робочих днів з моменту отримання вимоги здійснити повну оплату заборгованості за отриманий товар на суму 68 484,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що має місце прострочення оплати поставленої продукції понад 10 календарних днів, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф передбачений пунктом 7.2. договору. Розрахунок штрафу у сумі 17121,06 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2019 між позивачем (клієнт) та адвокатом Кобилецьким В.В. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ "ЮМБ-Центр" в сумі 68 484,24 грн.

Відповідно до п. 7 договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначається додатковою угодою з розрахунку 950,00 грн. за годину роботи.

До позовної заяви надано довіреність на ім`я адвоката Кобилецького В.В., а також надане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5185.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів Звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 19.08.2019, відповідно до якого загальна вартість наданої правової допомоги складає 9500,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 3/8 від 19.08.2019 адвокатом прийнято від ТОВ "Лекора Інвест" 9500,00 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 9500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМБ-Центр" (04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 4-А, ідентифікаційний код 38510632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЮРІЯ ГАГАРІНА, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код 41412973) 68 484,24 грн. основного боргу, 17 121,06 грн. штрафу, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 9500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя С.О. Турчин