Рішення

від 17.09.2019 по справі 910/9145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/9145/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 10, код ЄДРПОУ 19380560)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ"САДІВНИК" (03170, м.Київ, вул.Тулузи, буд.3, кв.11, код ЄДРПОУ 38882173)

про стягнення заборгованості 76 002,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ"САДІВНИК" про стягнення 60 707,70 грн. основного боргу - заборгованості по договору поставки № 014 від 14.02.2017, 11 882,33 грн. інфляційних втрат, 3412,94 грн. 3% річних та покладення на відповідача 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/9145/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 18.07.2019 отримана - 24.07.2019.

12.08.2019 позивач через відділ діловодства суду подав докази понесення витрат на правову допомогу адвоката для долучення до матеріалів справи.

Відповідач письмового відзиву не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 18.07.2019 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адресу, вказану у позовній заяві, проте повернена до суду із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання . Відомостей щодо зміни місцезнаходження відповідача суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, слід врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 року між позивачем - ТОВ Агрофірма Гермес (постачальник) та відповідачем - ТОВ Торгівельний дім Садівник (покупець) було укладено договір поставки №014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти й оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.2-1.3 договору сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну, за якою здійснюється постачання та визначили, що загальна сума цього договору складає 60 707,70 грн.

Розділом 2 договору передбачено умови постачання, у т.ч. встановлено, що підписання представником покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання постачальником умов договору по поставці товару та засвідчує узгодження з покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) товару, зазначеної у видатковій накладній (п.2.4 договору).

Згідно пп.3.1, 3.2 договору, покупець проводить оплату за товар, сплачуючи 60 707,70 грн. до 06.07.2017 шляхом перерахування коштів у строки й у сумі, що передбачено цим розділом, на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення наявних коштів у касу постачальника. Допускається змішана форма оплати. датою оплати вважається день перерахування, а при внесення у касу - день внесення повної суми оплати.

За умовами п.7.1, даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а щодо розрахунків - до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 014 від 14.02.2017 року позивач поставив товар, а представник відповідач за довіреністю № 14 від 14.02.2017 прийняв обумовлений у п.1.2 договору товар, що підтверджується видатковою накладною № ГС0214/003 від 14.02.2017 на суму 60 707, 70 грн. та ТТН № 0000000016 від 14.02.2017, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 60 707,70 грн., також за неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути 3412,94 грн. 3% річних та 11882,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Долучені до матеріалів справи видаткова накладна № ГС0214/003 від 14.02.2017 на суму 60 707, 70 грн. та ТТН № 0000000016 від 14.02.2017, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками товариств без зауважень та заперечень, підтверджено факт поставки товару по договору .

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на час звернення до суду за поставлений товар склала 60 607,70 грн.

Доказів оплати відповідачем суми 60 607,70 грн. заборгованості за отриманий товар, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару за накладною є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 60 707,70 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ч.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3412,94 грн. 3% річних та 11882,33 грн. інфляційних втрат за період з 07.07.2017 по 22.05.2019 прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку позовних вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гермес є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору № 3 про надання правової допомоги від 20.03.2019, укладеного між АБ Сергія Зоріча та ТОВ Агрофірма Гермес , копію акту здачі-приймання послуг за договором від 20.04.2019 на суму 9000,00 грн., копію банківської виписки з рахунку АБ Сергія Зоріча з 01.01.2019 по 07.08.2019 про перерахування 20.03.2019 та 10.04.2019 сум 4000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно за надання правової допомоги зг.договору № 3 від 20.03.2019.

Враховуючи принцип співрозмірності, ті обставини, що справа є малозначною та не потребує спеціальної підготовки, позовна заява у даній справі подана до Господарського суду міста Києва та підписана директором ТОВ АФ Гермес , неустойка, про яку йдеться в Акті здачі-приймання послуг від 20.04.2019, як частину виконаних робіт, позивачем заявлено не було, натомість заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, що за своєю правовою природою не є неустойкою, надання послуги Розробка лінії захисту інтересів клієнта в Господарському суді м.Києва , враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, за відсутності конкретизації даної послуги, іншими доказами не підтверджена, суд прийшов до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу адвоката не є спірозмірними, тому суд задовольняє вимоги про покладення витрат на послуги адвоката на відповідача в розмірі 7600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ"САДІВНИК" (03170, м.Київ, вул.Тулузи, буд.3, кв.11, код ЄДРПОУ 38882173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГЕРМЕС" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 10, код ЄДРПОУ 19380560) 60 707 (шістдесят тисяч сімсот сім) грн. 70 коп. основного боргу, 3412 (три тисячі чотириста дванадцять) грн. 94 коп. 3% річних, 11 882 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, 7600 (сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак