Рішення

від 17.09.2019 по справі 913/475/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Справа № 913/475/19

Провадження №7/913/475/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 913/475/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімната 307, код ЄДРПОУ 40268230)

до Комунального підприємства Міловський районний будинок культури Луганської області (92500, Луганська область, смт Мілове, вул. Первомайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 35056099),

про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 138 661,09 грн.,

Представники сторін по справі у судове засідання не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Міловський районний будинок культури Луганської області про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 138 661,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2019 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 138 661,09 грн., однак, відповідач в порушення норм чинного законодавства оплату поставленого газу не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/475/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначити розгляд справи в судовому засіданні на 17.09.2019 року о 10 годині 10 хвилин, в яке викликано учасників справи та їх представників.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 28.08.2019 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, про що свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду з відміткою про вручення.

Однак, сторони по справі явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили та клопотань про розгляд справи за їх відсутності не заявили.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут (постачальник) та Комунальним підприємством Міловський районний будинок культури Луганської області (споживач) укладено договір № 2018/Б-МРК/49 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) строком дії з 01.08.2018 року по 31.12.2018 року (включно).

Таким чином, строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31.12.2018 року.

У зв`язку з цим відповідач звернувся до позивача з листом від 22.12.2018 року № 91, в якому просив продовжити постачання природного газу на термін достатній для здійснення процедури закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані для потреб Комунального підприємства Міловський районний будинок культури Луганської області та гарантував у повному обсязі сплатити борг за поставлений природний газ за цінами, які діяли та будуть діяти на період постачання природного газу.

На лист відповідача від 22.12.2018 року № 91 позивач надіслав лист-відповідь від 22.12.2018 року за вих. № 2364, в якому повідомив, що враховуючи соціальний статус установи відповідача, він погоджується здійснювати постачання природного газу на термін, необхідний для укладення договору у рамках ЗУ Про державні закупівлі .

Як вбачається з матеріалів справи, факт постачання відповідачу природного газу підтверджується технічним актом, засвідченим підписами сторін та скріпленим відбитками їх печаток.

Так, згідно домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут поставлено Комунальному підприємству Міловський районний будинок культури Луганської області природний газ у січні 2019 року обсягом 8925,00 куб.м., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією технічного акту про фактичне споживання природного газу від 31.01.2019 року.

При цьому, з копії акту № 861 від 31.01.2019 року приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, рахунку на оплату № 1606 від 31.01.2019 року, а також бухгалтерської довідки-розрахунку зобов`язань за обсяги спожитого природного газу Комунальним підприємством Міловський районний будинок культури Луганської області встановлено, що за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року загальна вартість поставленого відповідачу природного газу склала 138 661,09 грн.

Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки №109 взаємних розрахунків станом за період: 1 квартал 2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут і Комунальним підприємством Міловський районний будинок культури Луганської області , з якого вбачається, що кінцеве сальдо за оборотний період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року складає 138 661,09 грн.

З скрін-шотів сторінок веб-сайту Zakupki.prom.ua в мережі інтернет встановлено, що за результатами проведення процедури відкритих торгів закупівлі природного газу переможцем торгів визнано ТОВ Укртранссервіс-Груп , з яким відповідачем і було укладено договір № 19-533 на постачання природного газу від 18.02.2019 року.

Крім того, відповідач листом від 24.07.2019 року № 65 повідомив, що за результатами проведення процедури відкритих торгів закупівлі природного газу на 2019 рік переможцем торгів визнано ТОВ Укртранссервіс-Груп , а також підтвердив обов`язки щодо сплати вартості спожитого природного газу за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в кількості 8 925 тис. куб.м. на загальну суму 138 661,09 грн. та готовність сплатити вказану суму в повному обсязі за рішенням суду, що фактично свідчить про згоду останнього з фактом наявності у нього заборгованості за поставлений природний газ у вказаному розмірі.

Разом з тим, позивач звернувся до відповідача з листом від 24.07.2019 року за вих. № 227, в якому зазначив, що сума заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року становить 138 661,09 грн. та повідомив про необхідність погашення заборгованості за спожитий природний газ шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок.

Крім цього, суд відзначає, що зазначений вище акт та рахунок на оплату надсилались на адресу відповідача.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення норм чинного законодавства оплату поставленого газу не здійснив, що і стало підставою для його звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи викладене, суд констатує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, шляхом обміну листами та, як наслідок, виникнення зобов`язання з оплати природного газу у відповідача.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Оскільки між сторонами у справі не було укладено договору у письмовій формі та не визначено чіткого строку оплати спожитого природного газу, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з листом від 24.07.2019 року за вих. № 227, який є вимогою про сплату боргу у відповідності до ст. 530 ЦК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем було поставлено відповідачу протягом січня 2019 року природний газ на загальну суму 138 661,09 грн., заборгованість зі сплати якого підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, що свідчить про невиконання відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства свого зобов`язання з оплати природного газу у поставленому обсязі, суд вважає вимоги позивача законними і обґрунтованими, а тому приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно платіжного дорученням № 4760 від 24.07.2019 року позивач при поданні позову до суду сплатив до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2079,93 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, згідно якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут до Комунального підприємства Міловський районний будинок культури Луганської області про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 138 661,09 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Міловський районний будинок культури Луганської області (92500, Луганська область, смт Мілове, вул. Первомайська, буд. 16, ідентифікаційний код 35056099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганськгаз збут (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, кімната 307, ідентифікаційний код 40268230) суму заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 138 661,09 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 079,93 грн.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.09.2019 року.

Суддя О.В. Тацій