Постанова

від 11.09.2019 по справі 909/1020/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/1020/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (колегія суддів: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Желік М.Б.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2019 (суддя Кобецька С.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-БІЗ"

про розірвання договору купівлі-продажу

позивача: Ленько М.М. (довіреність)

відповідача: Небилович А.М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області (далі - позивач або Фонд) звернувшись у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Біз" (далі - відповідач або ТОВ "Про-Біз"), просило розірвати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка" № 634 від 10.04.2015, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ "Про-Біз".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкту приватизації державної власності групи А - цілісного майнового комплексу позивачем складено акт, в якому встановлено неналежне виконання його умов, і зокрема: щодо забезпечення збереження основних видів діяльності підприємства протягом п`яти років з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору; щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємства, оскільки майно підприємства перебуває у незадовільному стані, відсутні умови для здійснення визначеної договором діяльності, відповідні види робіт проведено лише по одному договору; щодо збереження чисельності працюючих у кількості не менше 26-ти чоловік протягом п`яти років з дня підписання договору купівлі-продажу, як передбачалося договором на умовах повного робочого дня.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справу суди розглядали неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2019 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у позові відмовлено.

2.3. Такі висновки судів мотивовані тим, що наведені позивачем аргументи є недостатніми для застосування такої міри відповідальності покупця як розірвання договору, як і недоведеною є істотність порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №634 від 10.04.2015 та ефективність захисту інтересів держави у такий спосіб, що є необхідним для задоволення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки не повністю досліджено додані до матеріалів справи докази, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправомірних висновків за результатами розгляду спірних правовідносин.

3.3. Так, судами не враховано, що на момент проведення перевірки на підтвердження виконання умов договору щодо збереження основного виду діяльності підприємства, а саме: геологорозвідувальних, геодезичних, бурових робіт, покупцем надано лише один договір та акт здачі-приймання цих робіт, виконання яких не підтверджено іншими належними доказами, оскільки за інформацією, наданою УСБУ в Івано-Франківській області, в інформаційній базі податкових накладних за період з 2015 року - 1-й квартал 2018 року, відсутній контрагент, зазначений у договорі № 0606-2016 від 06.06.2016 (договір наданий на момент перевірки та складання акту) та будь-які інші контрагенти зазначені в договорах, наданих відповідачем під час судового розгляду, у зв`язку з чим висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на не повному дослідженні усіх обставин.

3.4. Не забезпечення створення безпечних умов праці працівникам підприємства шляхом проведення реконструкції об`єкту приватизації підтверджується актом перевірки № 4 від 22.05.2017 з доданими до нього фотоматеріалами, яким встановлено здійснення будівництва житлових будинків на вказаному об`єкті, а сам факт будівництва підтверджено підписом керівника (власника) підприємства та який (акт) не оскаржений в установленому законом порядку.

3.5. Відсутність на приватизованому господарському об`єкті працівників, у чисельності визначеній умовами договору підтверджується довідкою без дати, в якій зазначено, що працюючі на об`єкті приватизації відсутні та інформацією Головного управління ДФС у Івано-Франківській області щодо податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку станом на 1-й квартал 2017 року, в якій зафіксовано, що кількість працюючих у цей період становила 4 чоловіки, а накази щодо прийняття на роботу 26 чоловік здійснено після звернення з даним позовом до суду. При цьому, збереження вказаної чисельності працюючих на об`єкті приватизації було однією із умов аукціону, яка є обов`язковою до виконання та не підлягає доказуванню іншими доказами.

3.6. Вказані обставини, які підтверджено належними доказами, свідчать про не виконання відповідачем як покупцем умов договору купівлі-продажу, що відповідно до пункту 7.6. договору, частини 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" є підставою для ініціювання державним органом приватизації питання про розірвання договору та повернення майна, а не врегулювання спору у досудовому порядку.

3.7. Судами також не надано належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем, в яких відображені недостовірні відомості щодо належного виконання умов договору, що відповідно до статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" є виключною підставою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

4. Відзиви на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не містять обґрунтованих посилань на порушення судами норм матеріального або процесуального права, а зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених судами, та до необхідності встановлення і дослідження нових обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановленого господарськими судами попередніх інстанцій 10.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (продавець) та ТОВ "Про-Біз" (плкупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка" (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т.Д. та зареєстровано в реєстрі 10.04.2015 за № 634, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт державної власності групи "А" цілісний майновий комплекс Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка", який розташований за адресою: 76007, м. Івано-Франківськ, вул. Урожайна, 7а, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу в розмірі і в терміни, визначені даним договором, та виконати визначені в договорі умови. Об`єкт приватизації включає всі його активи та пасиви згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складено зведений акт інвентаризації майна станом на 31.10.2014, затверджений начальником регіонального відділення 26.11.2014.

5.2. За умовами цього договору на покупця було покладено обов`язок забезпечити збереження основних видів діяльності підприємства, а саме: геологорозвідувальні, геодезичні, бурові роботи протягом п`яти років з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору (п. 5.3.); забезпечити збереження чисельності працюючих у кількості не менше 26 чоловік протягом п`яти років з дня підписання договору купівлі-продажу. Недопущення звільнення працівників підприємства з ініціативи покупця або уповноваженого ним органу (за винятком звільнення на підставі п. 6 ст. 40 Кодексу законів про працю або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачено звільнення на підставі п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 Кодексу законів про працю) протягом 6 місяців від дня переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації (п. 5.4.); забезпечити створення безпечних та нешкідливих умов праці працівників підприємства (п. 5.8.).

5.3. На продавця покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням зобов`язань та умов цього договору (п. 6.2.), а у разі невиконання покупцем зобов`язань за договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об`єкта приватизації за актом приймання-передавання у державну власність (п. 7.6.).

5.4. Під час проведення поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу, за результатами якої представниками позивача складено акт №4 від 22.05.2017, встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань, передбачених пунктами 5.3., 5.4. 5.8. договору, оскільки: нерухоме майно підприємства перебуває в незадовільному стані, проводиться його реконструкція, а тому відсутні умови для діяльності у сфері геологорозвідки, геодезії, бурових робіт; за період з 29.04.2016 по 10.05.2017 відповідачем лише по одному з основних видів діяльності проведено робіт за одним договором; не збережено передбачену умовами договору чисельність працюючих; не забезпечено створення на об`єкті безпечних та нешкідливих умов праці працівників підприємства, оскільки стан нерухомого майна незадовільний і відсутні умови для діяльності у сфері геологорозвідки, геодезії, бурових робіт.

5.5. Встановлені перевіркою порушення стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № 634 від 10.04.2015 на підставі пункту 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки держава не отримала очікуваного результату від реалізації державного майна.

5.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на виконання пунктів 2.1., 5.7. договору відповідач у повному обсязі сплатив ціну продажу об`єкта приватизації у розмірі 3 231 468,00 грн. та погасив кредиторську заборгованість ПДП "Спецгеологорозвідка" на суму 5 521 126,53 грн.

5.7. На момент укладення договору купівлі-продажу №634 від 10.04.2015 цілісний майновий комплекс перебував у незадовільному, непридатному до експлуатації, трудової діяльності стані, потребував реконструкції та ремонту, тому для забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на підставі укладеного з ТОВ "Івано-Франківськміськбуд" (підрядник) договору від 19.10.2015 розпочато реконструкцію цілісного майнового комплексу по вул. Урожайна, 7а в м. Івано-Франківську, яка не завершена, роботи згідно з актом форми КБ-2 не прийнято.

5.8. В той же час, для здійснення діяльності, передбаченої договором та Статутом відповідача (розвідувальне буріння; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах), останнім на підставі договору оренди від 03.01.2017 орендовано приміщення площею 120 кв.м в будинку №4-А по вул. Польова в м. Івано-Франківську.

5.9. Збереження основних видів діяльності підприємства підтверджено договорами на виконання робіт з геодезичних та геологічних робіт №0106/2015 від 01.06.2015, №0606-2016 від 06.06.2016, №1409-2016 від 14.09.2016, №1302/2017 від 13.02.2017, №1608/2016 від 16.08.2016, №1701/2017 від 17.01.2017, №19/12/2018 від 19.12.2018, №2401-19 від 24.01.2019 та актами здачі-прийняття цих робіт (послуг).

5.10. Щодо необхідності збереження чисельності працівників, судом зазначено, що позивачем не доведено належними доказами, що на момент продажу цілісного майнового комплексу ПДП "Спецгеологорозвідка" чисельність працюючих становила 26 чоловік, оскільки поточною перевіркою звільнення працівників за ініціативою покупця не встановлено. При цьому суперечливість податкової звітності за квітень 2017 року, не встановлення кількості працюючих осіб на підприємстві актом поточної планової перевірки №4 від 22.05.2017, унеможливлює встановлення фактичної чисельності працюючих на ПГП "Спецгеологорозвідка" за період до вересня 2018 року. Водночас, відповідно до штатного розпису, який вводиться з 14.03.2018, та наказів про прийом на роботу від 14.03.2018, відповідачем працевлаштовано 26 осіб, що вказує на дотримання покупцем умов договору.

5.11. При дослідженні вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 судом зазначено, що будь-яких документальних доказів в підтвердження доводів позивача про здійснення відповідачем будівництва житлового комплексу суду не подано, натомість у акті поточної планової перевірки №4 від 22.05.2017 зафіксовано проведення саме реконструкції об`єкта.

5.12. Також, судом зауважено, що позивачем не здійснено заходи досудового врегулювання спору відповідно до вимог чинного законодавства та договору, не вчинялись дії щодо спонукання відповідача для належного виконання його обов`язків, визначених договором, шляхом зобов`язання усунути виявлені порушення, як і не застосовано до відповідача штрафні санкції за порушення договірних зобов`язань.

5.13. За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем аргументи є недостатніми для застосування такої міри відповідальності покупця як розірвання договору, також недоведеною є істотність порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №634 від 10.04.2015 та ефективність захисту інтересів держави у такий спосіб.

6. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

7.2. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

7.3. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.4. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

7.5. За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.6. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

7.7. Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

7.8. Частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

7.9. За приписами частини 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність.

7.10. Відповідно до частини 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

7.11. У частині 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час укладення договору та порушення відповідачем умов договору), зокрема, передбачено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації є, зокрема, невиконання або неналежне виконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об`єкта.

7.12. Зазначеними нормами законодавства України, чинними на момент укладання спірного договору, встановлювався спеціальний режим відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, та встановлено, що до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов`язання або зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Включення до договору інших зобов`язань покупця допускається за згодою сторін. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

7.13. Відповідач, укладаючи спірний договір, прийняв на себе відповідні зобов`язання виконати певні істотні умови договору, у разі невиконання яких згідно встановлених вимог законодавства та закріплених в спірному договорі вимог, він підлягає розірванню в судовому порядку.

7.14. Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про розірвання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Прикарпатського державного підприємства "Спецгеологорозвідка" від 10.04.2015 № 634, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ "Про-Біз".

7.15. Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

7.16. З врахуванням викладеного, виходячи з предмету та підстав позову, до предмету доказування у даній справі входять зокрема такі обставини:

1) виконання покупцем - ТОВ "Про-Біз", свого обов`язку щодо збереження основних видів діяльності підприємства, а саме: геологорозвідувальні, геодезичні, бурові роботи протягом п`яти років з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що принцип належного виконання, у даному випадку, включає в себе виконання зобов`язання відповідно до умов договору на момент проведення перевірки;

2) забезпечення збереження чисельності працюючих у кількості не менше 26 чоловік протягом п`яти років з дня підписання договору купівлі-продажу, з огляду на те, що дана умова була однією з основних умов аукціону та є обов`язковою до виконання в силу законодавчих приписів та взятих на себе покупцем зобов`язань;

3) забезпечення створення безпечних та нешкідливих умов праці працівників підприємства, яке повинно було здійснюватися шляхом удосконалення виробництва, підвищенням його техніко виробничого рівня, якості послуг функціонального призначення, тощо.

7.17. Разом з тим судами попередніх інстанцій зазначено лише про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, без надання належної правової доводам та доказам наданим позивачем до суду першої інстанції.

7.18. Так, судами не надано належної оцінки доводам позивача, що договори, надані до суду на підтвердження збереження основних видів діяльності підприємства, були відсутні в період перевірки з 29.04.2016 по 10.05.2017, без належної правової оцінки інших доказів у сукупності, і зокрема, інформації наданої УСБУ в Івано-Франківській області, що в інформативній базі податкових накладних за період з 2015 року по 1-й квартал 2018 року відсутні будь-які контрагенти відповідача.

7.19. Також, не надано оцінки договору, укладеного на реконструкцію будівель об`єкта приватизації з підрядником ТОВ "Івано-Франківськміськбуд", в розрізі дотримання умов договору щодо забезпечення створення на об`єкті безпечних та нешкідливих умов праці працівників, та не спростовано доводи відповідача з приводу спрямованості укладеного договору на будівництво житлового комплексу.

7.20. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 2 та статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 73 цього Кодексу визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Статтею 74 вказаного Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3).

7.21. При дослідженні вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2018, судом першої інстанції зазначено, що будь-яких документальних доказів в підтвердження доводів позивача про здійснення відповідачем будівництва житлового комплексу суду не подано, натомість у акті поточної планової перевірки №4 від 22.05.2017 зафіксовано проведення саме реконструкції об`єкта.

7.22. Разом з тим згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі, актом перевірки № 4 від 22.05.2017 з доданими до нього фотоматеріалами, встановлено здійснення будівництва житлових будинків на вказаному об`єкті, а сам факт будівництва підтверджено підписом керівника (власника) підприємства. Ці посилання співпадають із даними вказаного акту перевірки.

7.23. Враховуючи наведені положення законодавства та фактичні обставини справи необґрунтованими є висновки судів про те, що вказаний акт перевірки не може вважатися письмовим доказом у справі у відповідності із наведеними вище положеннями статті 73 ГПК України.

7.24. Відповідач же у порядку змагальності сторін не надав доказів щодо відсутності такого будівництва.

7.25. Отже, в порушення вимог статей 7, 86 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки зазначеним вище доводам позивача з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, а самі докази, не можуть вважатися дослідженими належним чином.

7.26. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

7.27. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

7.28. Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

7.29. Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

7.30. Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

7.31. Разом з тим, слід зауважити, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

7.32. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов`язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

7.33. Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України", no. 4436/07, від 03.07.2014).

7.34. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.93.

7.35. Якщо недоліки існують на стадії розгляду справи найвищою судовою інстанцією, наприклад, якщо неможливо відповісти на висновки, подані до цього органу, має місце порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ruiz-Mateos v. Spain" від 23.06.93).

7.36. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, згідно пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.3. З огляду на ведене судами попередніх інстанцій всупереч вимог статей 7, 11, 13, 86 ГПК України не досліджено належним чином докази у справі, доводам та доказам позивача не надано правової оцінки, не було наведено у мотивувальній частині рішення правового обґрунтування у цій частині, у зв`язку з чим посилання суду першої інстанції на порушення статті 1 Першого протоколу щодо втручання в право відповідача на мирне володіння майном без дотримання обов`язку провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами, є передчасним.

8.4. На підставі вищенаведеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення сулу першої інстанції та постанова апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.5. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2019 у справі №909/1020/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов