Рішення

від 03.09.2019 по справі 160/7011/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Справа № 160/7011/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Малишева А.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, у якій, з урахуванням заяви від 03 вересня 2019 року, позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 96649-5150-0462 та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 96650-5150-0462;

- зобов`язати головне управління ДФС у Дніпропетровській області внести відповідні коригування до інтегрованої картки податкових зобов`язань та податкового боргу у вигляді орендної плати з фізичних осіб, земельного податку та нарахованих санкцій за ними.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у реквізитах квитанції наданих до податкових-повідомлень рішень вказана незрозуміла сума до сплати, а саме: 107 637, 21 грн, яка не відповідає сумі податкових зобов`язань вказаних у ППР, проте, згідно з наданих роз`яснень відповідачем у позивача за період 2019-2021 року наявні податкові борги: податковий борг у сумі 87 717, 04 грн з земельного податку з фізичних осіб та податковий борг у сумі 107 637,21 грн з орендної плати з фізичних осіб.

Крім того, за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 року до статутного капіталу ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич внесені зміни щодо власника на нерухоме майно та який сплачує орендну плату за використання спірної земельної ділянки у повному обсязі, про що відповідача повідомлено за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич з моменту отримання земельних ділянок у користування у загальному порядку декларує та сплачує орендну плату у повному обсязі.

Таким чином, на думку позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення підготовчого засідання.

Цією ж ухвалою встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребувано додаткові докази.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримало від Дніпровської міської ради лист від 31.01.2019 року № 7/11-252, в якому зазначено про укладені між Дніпровською міською радою та ОСОБА_2 договорів оренди земельних ділянок від 30.01.2006 року № 539, від 20.01.2006 року № 538, на підставі яких відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 96649-5150-0462 та від 26.04.2016 року № 96650-5150-0462.

Крім того, ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич не може вважатись платником орендної плати в розумінні п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України та не повинно сплачувати орендну плату за земельні ділянки, а позивач, в свою чергу, як орендар земельних ділянок зі діючими і зареєстрованими у встановленому законом порядку договорами є платником орендної плати за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:02:133:0136), м АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:02:133:0137).

Також, відповідачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення в сумі 87 717,04 з земельного податку не складалось та позивачу не направлялось.

27 серпня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де останнім зазначено, що відповідач не може визначити, які конкретно суми податкового зобов`язання з орендної плати з прив`язкою до конкретної земельної ділянки та за який точний податковий період нараховано податкові зобов`язання.

Позивачем 03 вересня 2019 року подано до суду заяву, в якій зазначено про відмову від позовної вимоги щодо визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо нарахування ОСОБА_3 земельного податку в сумі 87 717 грн.04 коп.

Отже, предметом розгляду даної адміністративної справи є податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 96649-5150-0462 та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 96650-5150-0462.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір про оренди землі від 30 січня 2006 року, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_2 , цільове призначення 1.11.3 - роздрібна торгівля, загальною площею 0,0176 га.

Між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір про оренди землі від 30 січня 2006 року, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_3 , цільове призначення 1.11.3 - роздрібна торгівля, загальною площею 0,0011 га.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 року, стосовно нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Реал Естейт Днепр-Сич , право власності зареєстровано 17.02.2016, номер запису 13351818.

Так, ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, де останнім зазначено кадастровий номер земельних ділянок у наявності, зокрема, 1210100000:02:133:0136 площею 0,0178 га з сумою орендної плати у розмірі 15 853,36 грн та 1210100000:02:133:0137 площею 0,0011 га з сумою орендної плати у розмірі 990,84 грн.

Так, ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, де останнім зазначено кадастровий номер земельних ділянок у наявності, зокрема, 1210100000:02:133:0136 площею 0,0178 га з сумою орендної плати у розмірі 15 853,36 грн та 1210100000:02:133:0137 площею 0,0011 га з сумою орендної плати у розмірі 990,84 грн.

ОСОБА_2 28.11.2018 звернувся до головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо скасування податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю, за результатом розгляду якого позивачу повідомлено, що відповідно до листа Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпровської міської ради від 29.01.2016 року № 2/11-42 та листа Департаменту роботи з активами Дніпровської міської ради землекористувачем за вищезазначеними договорами є ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2018 рік до термінів дії договорів оренди, тобто до 04.05.2021 року.

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом до суд.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом в статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та третьої статті 2 Закону України Про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Так, відповідно до положень статті 15 Закону України Про плату за землю , які кореспондуються з положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу.

За частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У статті 5 цього Закону України Про плату за землю визначено, зокрема, що об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб`єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов`язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, відповідачем помилково було надано перевагу положенням Закону України Про плату за землю та статей 125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об`єкт та які щодо спірних відносин є загальними. Водночас, перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України переходить право на земельну ділянку. При цьому при зникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду реєстрації права на нерухомість, про яку йдеться в п. 287.6, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Тобто в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Подальша реєстрація земельної ділянки (ст. 202 ЗКУ) та права на земельну ділянку (Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) повинні бути здійснені з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 року стосовно нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю Реал Естейт Днепр-Сич , право власності зареєстровано 17.02.2016, номер запису 13351818.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа № 21-804а16).

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Згідно з частиною першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, суд зробив висновок, що винесені податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 96649-5150-0462 та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 96650-5150-0462 є безпідставними та неправомірними, оскільки органом контролю не враховано фактичного переходу права користування на спірну земельну ділянку від позивача до ТОВ Реал Естейт Днепр-Сич та фактичної сплати товариством усіх зобов`язань з податку з плати за землю за 2018 та 2019 роки.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання головне управління ДФС у Дніпропетровській області внести відповідні коригування до інтегрованої картки податкових зобов`язань та податкового боргу у вигляді орендної плати з фізичних осіб, земельного податку та нарахованих санкцій за ними, суд зазначає таке.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 цієї статті).

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесень відповідних коригувань до інтегрованої картки податкових зобов`язань та податкового боргу є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків.

Оскільки дії стосовно внесень відповідних коригувань до інтегрованої картки податкових зобов`язань та податкового боргу у вигляді орендної плати з фізичних осіб, земельного податку та нарахованих санкцій за ними не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавче право на проведення відповідних коригувань до інтегрованої картки податкових зобов`язань, то дії щодо внесення відповідних коригувань до інтегрованої картки платника податків не можуть вважатись протиправними.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд, вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1953,54 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1412929356.1.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає частковому поверненню, саме у розмірі 768,40 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 96649-5150-0462 та податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 96650-5150-0462.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 вересня 2019 року.

Суддя С.В. Ніколайчук