Рішення

від 16.09.2019 по справі 806/1439/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Житомир справа № 806/1439/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розглянути клопотання та передати в оренду земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати бездіяльність протиправною Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання від 02 березня 2018 року та передати в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га для сінокосіння терміном на 49 років на території Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.03.2018 звернувся до відповідача з клопотанням про надання в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га. Проте відповідач вказане клопотання не розглянув, чим, на думку позивача, порушив вимоги статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України. Відповідно до відповідей Брусилівської районної державної адміністрації від 19.12.2017 №02-44/46, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.12.2017 №ПІ-233/0-12332/6-17 на запити земельна ділянка за кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 не перебуває в оренді.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. зупинено провадження в адміністративній справі №806/1439/18 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №806/1459/18.

Розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду № 306 від 19 листопада 2018 р., відповідно до ст. 31 КАС України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.03.2018 № 17), справу № 806/1439/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018, для розгляду справи визначено суддю Романченка Є.Ю.

В силу приписів ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України, справа № 806/1439/18 вважається прийнятою до провадження суддею Романченком Є.Ю.

Ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі №806/1439/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що вказане клопотання позивача від 26.02.2018 розглянуто. Вказує, що відсутні підстави для надання позивачу в оренду земельної ділянки, оскільки проект землеустрою на передачу вказаної земельної ділянки в оренду для сінокосіння позивачем не розроблявся. Окрім того, на думку відповідача, передача земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в оренду здійснюється шляхом проведення земельних торгів.

Позивач прибув у судове засідання та подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, проаналізувавши причини неявки представника відповідача та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, постановив протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням від 26.02.2018, у якому просив надати в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку площею 18,6319 га за кадастровим номером 1820983600:02:000:0510, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.

До клопотання додав інформацію з речових прав, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду.

Позивач у позовній заяві стверджує, що його клопотання не розглянуто, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, чим порушені його права. Тому звернувся до суду та просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання та передати земельну ділянку в оренду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - Земельний кодекс України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В розумінні вимог ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі на умовах оренди, врегульовано правовими нормами ст. 123 та 124 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу)

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.03.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 26.02.2018, в якому просив надати в оренду терміном на 49 років земельну ділянку з кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 площею 18,6319 га, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області для сінокосіння.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.03.2018 № Г-1670/0-1711/0/22-18 відмовило ОСОБА_1 в задоволенні клопотання, у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, за результатами розгляду клопотання позивача, відповідачем надано відповідь зазначеним листом, тому доводи позивача стосовно бездіяльності Головного управління Держгеокадастру, що полягає у не розгляді його клопотання є спростованими та безпідставними.

Відповідно до дослідженого судом вказаного листа, підставою для відмови у наданні в оренду земельної ділянки слугувала відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки саме в оренду ОСОБА_1 строком на 49 років.

Водночас, в позовній заяві позивач стверджує, що проект землеустрою на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 розроблений, знаходиться у Відділі в Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Суд не приймає до уваги такі доводи позивача, виходячи з наступного.

Передача в оренду зазначених земельних ділянок громадянам, юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Як встановлено в ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. (ч. 3 ст. 123)

За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування .

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що прийняттю рішення про передачу земельної ділянки в оренду конкретній особі передує стадія розгляду, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, за отриманням дозволу на виготовлення якого необхідно звернутися з відповідною заявою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Водночас, докази того, що позивачем розроблений проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області та, що він подавався до відповідача, у матеріалах справи відсутні.

Натомість у листі Відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.03.2018 вказано, що проекти землеустрою за клопотаннями позивача, в тому числі на спірну земельну ділянку до відділу не подавалися.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивач порушив процедуру отримання у користування земельної ділянки, оскільки у своєму клопотанні він просить передати в оренду земельну ділянку без відповідного дозволу, без розробленого та погодженого проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, відсутність проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1820983600:02:000:0510 виключає можливість прийняття відповідачем рішення про передачу такої земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, а отже і в суду, на даний час, відсутні підстави зобов`язувати відповідача надавати позивачу вказану земельну ділянку в оренду, з огляду на те, що ним жодні дії спрямовані для її отримання у порядку, встановленому Земельним Кодексом, не були вчинені.

Згідно із частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002, ідентифікаційний код: 39765513) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розглянути клопотання та передати в оренду земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко