Рішення

від 16.09.2019 по справі 1.380.2019.004145

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004145

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Юніма до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Юніма (місцезнаходження: 79020, м.Львів, вул.П.Панча, 26 кв.74, код ЄДРПОУ 34418348) (далі - позивач, ПП Юніма ) звернулося до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Котлярська, 6, код ЄДРПОУ 35009321) (далі - відповідач, Шевченківський відділ ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2019, ВП№59461789;

- постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт майна боржника від 05.07.2019, ВП№59461789;

- постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019, ВП№59461789;

- постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт коштів боржника від 19.07.2019, ВП№59461789.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваних постанов, оскільки на момент їх винесення позивачем оскаржено до суду постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019, на підставі якої державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Ухвалою від 06.06.2019 Львівським окружним адміністративним судом вжито заходів забезпечення позову у справі №1.380.2019.002766 шляхом зупинення дії оскаржуваних позивачем постанов Головного управління Держпраці у Львівській області, в тому числі постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019. За таких обставин позивач вважає, що ця постанова не набрала законної сили, її дія призупинена, а тому у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження по виконанню такої. Посилається на положення ст.ст. 4, 12 Закону України Про виконавче провадження та зазначає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили. Водночас, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору та про накладення арешту на майно та кошти відповідачем винесено одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та з метою виконання виконавчого документа, дія якого зупинена судом, такі постанови також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім цього, позивач вказує на те, що державним виконавцем протиправно накладено арешт на рахунки позивача у банках, по яких проводиться виплата заробітної плати працівникам підприємства та сплата податків до бюджету. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 03.09.2019 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держпраці у Львівській області (далі - третя особа, ГУ Держпраці у Львівській області); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних постанов є правомірними, оскільки виконавчий документ - постанова № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 відповідала вимогам ст.4 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із чим відповідачем, у відповідності до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно та кошти. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Додатково вказав, що виконавче провадження №59461789 відкрито державним виконавцем на підставі заяви, яка ніким не підписана, відтак не могла братись до уваги. Крім цього, на підставі оскаржуваних постанов, державним виконавцем проведено стягнення коштів з рахунків позивача, незважаючи на те, що дія постанови ГУ Держпраці у Львівській області на даний час зупинена. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що постанова ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 про накладення на позивача штрафу набрала законної сили, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держпраці у Львівській області пред`являти її до примусового виконання до органу державної виконавчої служби, а тому така постанова була направлена для виконання відповідачу. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 13.09.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 уповноваженою посадовою особою - Першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф на ПП Юніма у розмірі 751140 грн., за порушення вимог ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, (а.с.20-22).

Згідно з резолютивною частиною постанови, така може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення або з дня залишення скарги або протесту на постанову без задоволення. Постанова може бути оскаржена у судовому порядку.

Позивач оскаржив постанову № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 1.380.2019.002766). Ухвалою суду від 06.06.2019 про забезпечення позову, задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову, зупинено, зокрема, дію постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 до набрання законної сили рішенням у даній справі (а.с.23-26).

03.07.2019 на адресу Шевченківського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області надійшов лист №6456/2/11-34 від 21.06.2019 (вх.№11966/15.6-334) про прийняття для примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019. До листа долучено постанову від 16.05.2019 та копію ухвали про забезпечення позову від 06.06.2019. Вказаний лист не підписаний уповноваженою особою стягувача (а.с.19).

Постановами державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 05.07.2019 відкрито виконавче провадження №59461789 з виконання постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019, стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 75114,00 грн. та накладено арешт на майно ПП Юніма в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, в розмірі 826680,60 грн. (а.с.28, 30, 32). Постановою від 19.07.2019 накладено арешт на грошові кошти ПП Юніма , що містяться на рахунках в Західному ГРУ АТ КБ Приватбанк та АТ Креді Агріколь Банк в межах суми 826680,60 грн. (а.с.43-44).

Згідно з листом АТ Креді Агріколь Банк №56201-38/327 від 14.08.2019, з рахунку № НОМЕР_1 ПП Юніма 12.08.2019 списано коштів при примусовому виконанні постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 16.05.2019 по виконавчому провадженню №59461789 в сумі 138886,00 грн. (а.с.163).

Відповідно до довідки АТ Креді Агріколь Банк №56201-38/319 від 07.08.2019, поточний рахунок НОМЕР_1 використовується для зарахування заробітної плати на карткові рахунки працівників ПП Юніма , згідно з заявою про надання банківської послуги Зарплатний проект № 1 від 31.08.2017 (а.с. 125).

Позивач, не погоджуючись із вказаними вище рішеннями відповідача звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

За положеннями ст. 3 Закону № 1404-VІІІ постанови територіальних управлінь Держпраці про накладення штрафів є виконавчими документами.

Суд встановив, що постанова ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 про накладення штрафу на позивача містить всі необхідні реквізити та відповідає встановленим ст.4 Закону № 1404-VІІІ вимогам до виконавчого документа.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з ч.1, ч.3 та ч.4 ст. 16 Закону № 1404-VІІІ сторони виконавчого провадження можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Аналіз вказаних норм Закону № 1404-VІІІ дає підстави дійти висновку, що виконавче провадження може бути відкрите лише на підставі виконавчого документа, який відповідає передбаченими ст. 4 цього Закону вимогам та за заявою стягувача, підписаною уповноваженим на це представником юридичної особи.

З долучених до справи копій матеріалів виконавчого провадження №59461789 суд встановив, що підставою для відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019, був лист ГУ Держпраці у Львівській області №6456/2/11-34 від 24.06.2019 (а.с.19). Вказаний лист не підписаний уповноваженим представником стягувача, складений від імені першого заступника начальника ОСОБА_2, до листа не долучено довіреності, яка б надавала право вказаній особі пред`являти виконавчі документи до примусового виконання.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, особою, уповноваженою представляти ГУ Держпраці у Львівській області у правовідносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені управління без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є лише керівник - ОСОБА_1 .

Таким чином, державний виконавець відкрив виконавче провадження №59461789 без належним чином оформленої заяви ГУ Держпраці у Львівській області про примусове виконання постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 про накладення штрафу, що є порушенням вимог ст.26 Закону № 1404-VІІІ.

Крім цього, суд враховує, що на момент відкриття виконавчого провадження була чинною ухвала Львівського окружного адміністративного суду № 1.380.2019.002766 від 06.06.2019 про забезпечення позову позивача, шляхом зупинення дії постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019. Про цю обставину було відомо стягувачу - ГУ Держпраці у Львівській області та державному виконавцю.

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи, має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом, позивач скористався своїм правом на забезпечення позову у справі № 1.380.2019.002766, і таке право було судом забезпечено шляхом винесення 06.06.2019 відповідної ухвали, що набрала законної сили.

Таким чином, дії третьої особи по направленню на примусове виконання постанови № ЛВ2361/1695/НД/АВ/ФС-1 від 16.05.2019 про накладення штрафу, дія якої на той момент вже була зупинена судовим рішенням, про що було заздалегідь відомо стягувачу, є фактично невиконанням ухвали про забезпечення позову від 06.06.2019 по справі № 1.380.2019.002766 і такі дії не можуть вважатись правомірними за жодних обставин.

Такі дії та відкриття відповідачем виконавчого провадження і винесення постанов про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно та кошти, фактично нівелюють ухвалу про забезпечення позову від 06.06.2019 по справі № 1.380.2019.002766, адже вона була винесена судом саме з метою недопущення вчинення дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ба більше, такі дії третьої особи та рішення відповідача призвели до фактичного стягнення з позивача коштів в розмірі 138886,00 грн. на виконання виконавчого документа, дію якого зупинено судом. Тобто, у разі задоволення вимог позивача у справі № 1.380.2019.002766, йому необхідно буде прикласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав.

При цьому, суд враховує, що стягнення коштів відповідачем проведено з рахунку, який використовується позивачем для виплати заробітної плати працівникам, а також сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Приписами ч.1 ст. 2, ч.2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю .

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві позивача, на оплату праці.

Відтак, суд вважає, що постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2019 ВП№59461789, про арешт майна боржника від 05.07.2019 ВП№59461789, про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП№59461789 та про арешт коштів боржника від 19.07.2019 ВП№59461789 прийняті безпідставно.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних постанов.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що оскаржувані постанови державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2019 ВП№59461789, про арешт майна боржника від 05.07.2019 ВП№59461789, про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП№59461789 та про арешт коштів боржника від 19.07.2019 ВП№59461789 прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3842,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією № ПН8036 від 13.08.2019.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Приватного підприємства Юніма до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2019 ВП№59461789, про арешт майна боржника від 05.07.2019 ВП№59461789, про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП№59461789 та про арешт коштів боржника від 19.07.2019 ВП№59461789.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Котлярська, 6, код ЄДРПОУ 35009321) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Юніма (місцезнаходження: 79020, вул.П.Панча, буд.26, кв.74 код ЄДРПОУ 34418348) судовий збір в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2019

Суддя Р.І. Кузан