Рішення

від 05.09.2019 по справі 1.380.2019.002977

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002977

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

14.06.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00571 від 11.04.2019р. та рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів рішенням про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2019/000211/2 від 11.04.2019;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці ДФС матеріальну шкоду в розмірі 37718,16 грн надмірно сплачених за митне оформлення транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 та 371,41 грн комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.03.2019 ОСОБА_2 придбано у нерезидента автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, 2013 року випуску, вартість якого становить 4500 євро.

Уповноваженою особою позивача 25.03.2019 подано до органу доходів і зборів попередню митну декларацію №201990/2019/029759, якою митна вартість автомобіля заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

На підтвердження заявленої митної вартості подано документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.

Однак, відповідач, за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № №201990/2019/0297596 від 25.02.2019 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8400,00 євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст. 60 МК України) у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу (2г (ст. 63 МК України) у зв`язку із відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку із наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00571 та виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за № UА 209000/2019/000211/2 від 11.04.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8400,00 євро.

На думку позивача, наданих відповідачеві документів було достатньо для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару (вартість операції). Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки наданими до митного оформлення документами повністю підтверджується визначена декларантом митна вартість автомобіля.

Додатково зазначив, що відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, з огляду на відсутність підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі митну вартість автомобіля.

У зв`язку із чим, позивач вважає рішення відповідача неправомірним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8400,00 євро. Зазначив, що при перевірці поданої митної декларації №201990/2019/0297596 від 25.02.2019 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб.

У зв`язку з тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до ч.З ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI Львівською митницею ДФС виставлена декларанту вимога про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Додаткові документи декларантом не подавалися, тому відповідно до вимог абз. З ч. 10 Тимчасового порядку, вартість транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС самостійно.

У зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 15.06.2015 №110010000/2015/600392/1, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України .

Ухвалою від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 20.08.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та відповідача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_2 15.03.2019 придбав у нерезидента Автогаус Сміт ГмбХ на підставі рахунку № КЕ-І226 від 15.03.2019 автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, 2013 року випуску вартістю 4500 євро.

Уповноваженою особою позивача 25.03.2019 подано до органу доходів і зборів попередню митну декларацію № 201990/2019/029759, якою задекларовано товар, а саме: легковий автомобіль, що був у використанні, призначений для перевезення пасажирів, Volkswagen, модель Passat, 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_7, повна маса - 2210 кг, об`єм - 1968 см 3 . Митна вартість автомобіля заявлена за ціною контракту (за основним методом відповідно до ст. 58 МК України).

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано ряд документів, для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- рахунок № КЕ-1226 від 15.03.2019,

- копію митної декларації країни відправлення НОМЕР_1 від 19.03.2019,

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.05.2018,

- акт про проведення митного огляду транспортного засобу 11А209020/2019/18836 від 10/04/2019.

Розрахунок за транспортний засіб відбувався у безготівковій формі, кошти сплачено на розрахунковий рахунок продавця.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000211/2 від 11.04.2019 відповідачем визначено вартість автомобіля марки Volkswagen, модель Passat, 2013 року випуску, у сумі 8400,00 євро.

У зв`язку з неможливістю завершення митного оформлення (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару після прийняття вищевказаного рішення), за результатами розгляду поданої митної декларації відмовлено у прийнятті митної декларації відповідно до прийнятої Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00571 від 11.04.2019.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як визначено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000211/2 від 11.04.2019 з підстав того, що митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8400,00 євро.

Зі змісту Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00571 встановлено, що позивачем подавалися наступні документи :рахунок фактуру (інвойс) №1226 від 15.03.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) №UA209020/2019/18836 від 10.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 03.05.2018; договір про надання послуг митного брокера б/н від 22.03.2019; копія митної декларації країни відправлення MRN 19DE830502604974E0 від 19.01.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № НОМЕР_4 від 27.10.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № НОМЕР_5 від 23.02.1996, митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів UA/209190/2019/032517 від 11.04.2019.

Судом з матеріалів справи встановлено, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA 209190/2019/0032517 із зазначенням ціни товару 4500,00 євро та на підтвердження ціни також надано, зокрема рахунок-фактура (інвойс) 1226 від 15.03.2019, де вказано вартість придбавання автомобіля на суму 4500,00 євро.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури №1226 від 15.03.2019.

Отже, подані декларантом позивача до митного оформлення документи , а саме декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс), за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA20900/2019/000211/2 від 11.04.2019 з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС.

Однак, відповідачем не взято до уваги, що на час подання митної декларації № UA/209190/2019/032517 від 11.04.2019 рахунок-фактура (інвойс) №1226 від 15.03.2019 є тим документом, що виданий продавцем Автогауз Сміт ГмбГ і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 4500,00 євро.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 11.04.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 4500,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Як зазначив відповідач, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8400,00 євро.

Відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п`ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, та зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Отже, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку що оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті не обґрунтовано, та без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці ДФС матеріальної шкоди в розмірі 37718,16 грн надмірно сплачених за митне оформлення транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 та 371,41 грн комісії, суд зазначає наступне.

Під матеріальною шкодою розуміють майнові чи грошові збитки, спричинені юридичній або фізичній особі.

Верховний Суд України у своєму рішення у справі №820/3187/13-а вказав, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства, і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовити (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи".

Таким чином, позивач вправі звернутися із письмовою заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів до органу ДФС, дана процедура повернення коштів врегульовується Митним кодексом України, Податковим кодексом України та Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України наказом від 18.07.2017 № 643, а тому позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Щодо судових витрат, а саме судового збору, то відповідно до вимог ст.139 КАС України, такі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/00571 від 11.04.2019.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2019/000211/2 від 11.04.2019.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.09.2019.