Рішення

від 16.09.2019 по справі 400/2537/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 р. № 400/2537/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Соборна, 136, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Єланецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області з приводу не зняття арешту з усього нерухомого майна позивача, накладеного в рамках виконавчого провадження № 19769430 та № 34654992;

- зобов`язати Єланецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 19769430 від 11.06.2010 р. (реєстраційний номер обтяження 10684422 ) та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавче провадження № 34654992 від 24.10.2012 р. (реєстраційний номер обтяження 13158842).

Позивач вобгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не зняв арешт з усього належного йому нерухомого майна, оскільки арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а в даному випадку відносно позивача відсутні навіть виконавчі провадження. Тому, на думку позивача, підстав для збереження арешту майна не існує, а відповідач в силу вимог ч.1 ст.50 Закону № 606-ХІV "Про виконавче провадження" в редакції від 01.12.2012, що діяв на час відкриття відповідного виконавчого провадження, не зняв арешт, накладений на майно боржника.

Відповідач у судове засідання 21.08.2019р. не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву чи інших клопотань, заяв по справі до суду не надавав.

Тому суд розцінює, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 02.08.2019р. через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізнався про накладення арешту на все його нерухоме майно.

Того ж дня, 02.08.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому інформації щодо статусу виконавчих проваджень в рамках яких накладалися арешти на його майно та надання належним чином завірених копій постанов по відповідним виконавчим провадженням.

Листом від 02.08.2019 р. за вих. № 2900 відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що у відділі здійснювалось виконавче провадження №19769430 з примусового виконання судового наказу від 09.12.2009 р. № 2-Н-89, який виданий Єланецьким районним судом Миколаївської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк в сумі 10009,29 грн. Постановою головного державного виконавця Бабічева В.І. (не діє) від 11.06.2010 р. було відкрите ВП № 19769430, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 30.10.2010 року відповідачем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV (далі - Закон № 606), а саме: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У постанові від 30.10.2010р. стягувачеві надано строк 3 роки для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання із зазначенням дати - 30.12.2013 р.

У відповіді зазначено, що стягувач повторно пред`явив судовий наказ від 09.12.2009 р. № 2-н-89, до виконання ( не порушивши строк визначений п. 1 ст. 21 Закону № 606 -XIV в редакції від 03.08.2010 р. ), на підставі якого було відкрито ВП № 34654992 та 12.10.2012 р. - винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проете, 28.12.2012 р. державним виконавцем знов була винесена постанова про повернення у виконавчого документа стягувачеві з підстав передбачених п.2 ч.І ст. 47 Закону Закон № 606-XIV в редакції від 01.12.2012 р.

Зазначено, що згідно даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на все моє нерухоме майно накладено арешт, а підставою для здійснення арешту на все майно є постанова про відкриття виконавчого провадження №19769430 від 11.06.2010 р., реєстраційний номер обтяження 10684422, тип обтяження - арешт нерухомого майна та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 34654992 від 24.10.2012 р., реєстраційний номер обтяження 13158842, тип обтяження - арешт нерухомого майна.

Відповідно до довідки наданої позивачем до справи, вбачається, що у ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.

У листі відповідача № 2900 від 02.08.2019 р. також вказано, що з 28.12.2012 р. по 02.08.2019р., стягувач більше не пред`являв до відділу ДВС виконавчий документ до виконання.

Станом на час розгляду справи, за даними, які містяться в автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавчі провадження № 19769430 та № 34654992 мають статус завершених, були передані до архіву та знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

02.08.2019 р. позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, з посиланням на те, що відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VІІІ, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а оскільки виконавчі провадження відносно позивача відсутні, а надати докази правомірності існування арешту відповідач не може, тому на думку позивача не існує підстав для збереження арешту, але відповідач листом від 02.08.2019р. за № 2901 відмовив позивачу в знятті арешту, оскілтки відсутні на те підстави.

Дослідив матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно інформації ВП - спецрозділ від 07.08.2019р., виконавчі провадженні № 19769430 та ВП № 34654992 завершені, але підстави в такому витязі щодо накладення арешту на майно позивача не вказано. Із вказаного документу можливо тільки встановити сам факт відкриття ВП та підстави повернення виконавчого документа стягувачеві, хоча АСВП (автоматизована система виконавчих проваджень) передбачає формування у реєстрі будь-яких документів (виконавчих дій), які проводяться в рамках виконавчих проваджень.

Тобто, розглядаючи справу, суд виходить з наявних в ній доказів.

Суд зазначає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. А, згідно із ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема повернення виконавчого документа стягувачеві відаовідно до ст. 47 цього Закону.

Водночас п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. А відповідно до ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Одночасно з цим судом встановлено, що стягувачем повторно протягом визначеного законом строку було пред`явлено до відділу на виконання виконавчий документ, раніше повернутий по ВП №19769430. Тобто, стягувач скористався своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчого документа. Тому, 12.10.2012 р. відповідачем була винесена постанова про відкриття ВП № 34654992, а вже 28.12.2012 р. винесено постанову про повернення ВД стягувачеві із підстав п.2 ст. 47 Закону № 606-ХІУ.

Положеннями ст. 22 Закону № 606-XIV в редакції від 01.12.2012 р. встановлені строки для повторного пред`явлення судового наказу до виконання в 1 рік. А після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що після повернення виконавчого документа стягувачові або закінчення виконавчого провадження, виконавчі дії державним виконавцем не здійснюються, а тому, у даному випадку, накладений державним виконавцем арешт на майно порушує права позивача.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606- XIV. За приписами ч.1 ст. 50 Закону - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, обов`язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, не передбачено.

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувана, у разі його повторного пред`явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України Про виконавче провадження . Оскільки постанова про повернення ВД стягувачеві у ВП №34654992 була винесена 28.12.2012 р., вбачається, що строк для повторного пред`явлення судового наказу сплив - 28.12.2013 р.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, накладення арештів на майно боржника, свідчить про вчинення державним виконавцем дій спрямованих на здійснення відповідних виконавчих проваджень, а тому у разі завершення таких виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені частиною 1 статті 50 Закону, у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий за рішенням суду, а положеннями ст. 60 цього закону передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв всупереч чинного законодавства України, закінчивши виконавче повадження - не зняв арешт з майна боржника.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, тому суд розцінює таку позицію як визнання відповідачем позову.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Соборна, 136, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501, код ЄДРПОУ 34462952) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Єланецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області з приводу не зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного в рамках виконавчого провадження № 19769430 та № 34654992.

3. Зобов`язати Єланецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34462952) зняти арешт з нерухомого майна накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 19769430 від 11.06.2010 р. (реєстраційний номер обтяження 10684422 ) та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виконавче провадження № 34654992 від 24.10.2012 р. (реєстраційний номер обтяження 13158842).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Соборна, 136, стм. Єланець, Миколаївська область, 55501, код ЄДРПОУ 34462952) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40грн., сплачений квтанцією від 09.08.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов