Рішення
від 16.09.2019 по справі 420/4418/19
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4418/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Сердюк І.С.;

представника позивача - Чос М.В.;

представника відповідача - Поперечного Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №0034871407, №0034861407, №0034951407, №0034931407, №0034911407 від 22.07.2019 р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило: визнати протиправним та скасувати акт перевірки.

29.07.2019 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

02.08.2019 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0034871407, №0034861407, №0034951407, №0034931407, №0034911407 від 22.07.2019 р, за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відображені в акті перевірки № 1265/15-32-14-07/38785869 від 27 липня 2018 року висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, при оформленні господарських відносин між сторонами правочинів дотримано норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , всі умови договорів між сторонами виконані у повному обсязі та сторони не мають претензій одна до одної. Висновки ж перевіряючих ґрунтуються виключно на співставленні даних податкової звітності з базами автоматизованого контролю органів ДФС, які жодним чином не характеризують реальність чи нереальність господарських операцій. ТОВ "МИРАТОРГ" не погоджується з позицією ГУ ДФС України в Одеській області, та вказує, що висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів. А відтак - це свідчить про недоведеність з боку відповідача факту порушення позивачем податкового законодавства та відповідно вважає його рішення необґрунтованими. Крім того, позивач зазначає, що перевіряючими інспекторами не прийнято до уваги Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6187/18, по справі №420/813/19, по справі № 420/1867/19, які набрали законної сили, в частині доводів суду, щодо первинної документації, законності господарських операцій, надання товарно-транспортних накладних, обов`язку надання сертифікатів, але також не враховані при складанні Акту.

До Одеського окружного адміністративного суду 22.08.2019 р. за вх.№ 30101/19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач вказує, що під час перевірки ТОВ "МИРАТОРГ" не надані всі необхідні первинні та інші документи для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що підтверджується актом № 1265/15-32-14-07/38785869 від 27 липня 2018 року. Зокрема відповідач вказує, що перевіркою встановлено дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, а саме, відсутність реквізитів та неможливість визначення відповідальної особи одержувача товару, певного місця складання видаткових накладний, відсутність товарно - транспортної документації, документів складського обліку, документів щодо якості сільськогосподарської продукції та грошових коштів як сплати за отриманий товар. Не надано жодних пояснень посадовими особами відносно відсутності ТТН. Таким чином, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, які не мають реального товарного характеру. Таким чином, первинні документи: складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам; є такими, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції; складені з порушенням встановленого законодавством порядку, отже, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку..

Через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду 28.08.2019 року за вх. № 30717/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що позивач не погоджується з позицією ГУ ДФС України в Одеській області, та звертає увагу на ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, позивач зазначає щодо порушень збоку перевіряючих під час здійснення перевірки та зазначає, що висновки відповідача, ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів. А відтак - це свідчить про недоведеність з боку відповідача факту порушення позивачем податкового законодавства та відповідно вважає його рішення необґрунтованими

До суду з`явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість і відповідність висновків за результатами перевірки фактичним обставинам.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "МИРАТОРГ" зареєстроване 14.06.2013 року за №1 556 102 0000 047005.

Основним видом економічної діяльності ТОВ "МИРАТОРГ" є: "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин" (код КВЕД 46.21).

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1715534500647, ТОВ "МИРАТОРГ" зареєстроване платником податку на додану вартість 01.12.2013 року.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області № 3565 від 11.05.2019 року, заступника начальника А. Бондаренко , на підставі пп.20.1.7, 20.1, ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового Кодексу України, призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ МИРАТОРГ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, тривалістю 10 робочих днів.

Наказом № 4380 від 07.06.2019 року на підставі доповідної записки №807/11/15-32-14-07-12 від 04.06.2019 року начальника управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області Білоус М. перевірку продовжено з 14.06.2019 року, на 5 робочих днів.

За результатами податкової перевірки складено Акт № 1265/15-32-14-07/38785869 (далі-Акт) від 27.06.2019 року, який відправлено поштою на адресу ТОВ МИРАТОРГ , 01 липня 2019 року.

Згідно Акту, перевіркою встановлені порушення:

1. ст.1, п.2 ст.3, п.1,2,5 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимог пп.14.1.13, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, ч.1 ст.9 Закону № 996-ХIV, розділу І "Загальні вимоги до фінансової звітності", п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, п.5 Наказу Міністерства фінансів України №20 "Про затвердження положення бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", п.5, п.7, п.21 П9(С)БО 15 "Дохід", п.1.2, 2.1, 2.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.3.2 Розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України № 433 від 28.03.2013 року, п.6, п.7, п.21 П9(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 129 144 644 грн., в тому числі:

- 2017 рік в сумі 14 859 561 грн;

- 1 квартал 2018 року в сумі 349 717 грн;

- Півріччя 2018 року в сумі 319 329 грн;

- 3 квартали 2018 року в сумі 108 949 247 грн;

- 2018 рік в сумі 108 269 318 грн;

- 1 квартал 2019 року в сумі 5 988 785 грн;

та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 8 661 767 грн., в т.ч.:

- 2018 рік - 3 627 379 грн;

- 1 квартал 2019 року в сумі 5 034 388 грн;

2. п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202, п.14.1., ст.14, п.44.1. ст.44, п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.п. а п.198.1, абзацу першого п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, на загальну суму 22 430 083 грн, у тому числі:

- за серпень 2017 на суму 448 879 грн.;

- за вересень 2017 на суму 1 534 764 грн.;

- за листопад 2017 на суму 9 751 287 грн;

- за грудень 2017 на суму 1 316 230 грн;

- за січень 2018 на суму 935 924 грн;

- за лютий 2018 на суму 1 856 614 грн;

- за березень 2018 на суму 176 223 грн;

- за квітень 2018 на суму 97 641 грн;

- за березень 2019 на суму 6 312 521 грн.

3. п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202, п.14.1., ст.14, п.44.1. ст.44, п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.п. а п.198.1, абзацу першого п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в періоді, що перевірявся, на суму 1 349 288 грн., у тому числі:

- за березень 2019 року - на суму 1 349 288 грн. (з урахуванням зменшення від`ємного значення ПДВ, попередніх податкових періодів)

4. п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року у частині відсутності реєстрації податкових накладних, в результаті чого донараховуються штрафні санкції (додаток 17).

5. п.49.1, п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасного подання декларації з ПДВ (звітної нової) за жовтень 2018 року від 03.12.2018 року № 9270181166, що передбачає накладення штрафу у відповідності з п.120.1 Податкового Кодексу України.

6. пп.176.2 ст.178 п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України та Наказу ДПА №1020 від 24.12.2010 року, Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та додання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерством юстиції України 30.01.2015 року за № 111/2655, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них за 4 квартал 2017 року не надано до контролюючого органу та у розрахунку ф.№1ДФ, не вказано суми виплачені на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу 157 та не вказано суми виплаченого доходу у вигляді поворотної фінансової допомоги з ознакою доходу 153 .

ТОВ МИРАТОРГ , не погоджуючись з висновками Акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019 року, згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України, направлено Заперечення на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 1265/15-32-14-07/38785869 від 27.06.2019 року (далі Заперечення) від 09.07.2019 року.

ТОВ МИРАТОРГ отримано податкові повідомлення-рішення: № 0034871407 від 22.07.2019 року, № 0034861407 від 22.07.2019 року, № 0034951407 від 22.07.2019 року, № 0034931407 від 22.07.2019 року, № 0034911407 від 22.07.2019 року.

ТОВ МИРАТОРГ , не погоджується з висновкам ГУ ДФС в Одеській області, вважає дії перевіряючих-ревізорів при проведенні перевірки та складанні Акту - протизаконними, підстави, на які посилаються інспектори - такими, що не відповідають дійсності, а висновки ГУ ДФС в Одеській області - протиправними.

Суд по суті спірних правовідносин зазначає наступне:

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.198.1 - 198.2. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв`язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Норми п. 201.1., п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов`язаний в установлені терміни скласти, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та надати покупцю (за його вимогою), яка є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до сум податкового кредиту у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В процесі судового розгляду з боку відповідача не надходило заперечень проти правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту. В ході перевірки відповідачем не встановлено наміру у позивача отримати за зазначеними договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару.

Таким чином, формування податкового кредиту позивачем, як платником ПДВ, здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Судом не встановлено доказів відсутності реальності господарської операції за зазначеними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач таких доказів до суду не надав.

Факт придбання товару та його використання позивачем у господарській діяльності документально підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами поставки, витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, картками складського обліку матеріалів. Судом не встановлено невідповідності даних, що містять зазначені документи, фактичним обставинам.

На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання і вчинення правочинів, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено придбання у контрагентів товару, який в подальшому використовувався у власній господарській діяльності, а останніми виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які, на думку суду, виписані з додержанням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що встановлення відповідачем факту неправомірного віднесення позивачем відповідних сум до складу податкових зобов`язань та до складу податкового кредиту, а також донарахування позивачеві податку на додану вартість відбулося внаслідок висновків відповідача про неможливість виконання з боку контрагентів документально оформлених господарських операцій з позивачем у відповідних звітних періодах. Такі висновки були зроблені відповідачем на підставі наявних в податковій інформації відомостей, на підставі яких відповідач дійшов висновку про неможливість виконання документально оформлених господарських операцій цими підприємствами.

Крім того, в Акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на довідку, складену за результатами зустрічної звірки, або на акт чи довідку, які складаються за результатами проведеної перевірки, та відповідно, які б містили інформацію про встановлення фактів порушень вказаними підприємствами податкового законодавства та притягнення цих підприємств до відповідальності.

Суд зазначає, що у п.3.1 Договорів зазначено ціну залікової тони кукурудзи, хоча у первинних документах зазначається - пшениця. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Договору купівлі-продажу №02-1/102017 від 02.10.2017 року та Договору купівлі-продажу №06-1/102017 від 06.10.2017 року, де предметом договору є купівля- продаж пшениці.

Перевіркою встановлено, що у видаткових накладних відсутні реквізити одержувача товару, зазначено тільки його назву; надані до перевірки накладні не містять конкретну адресу їх складання, місцем складання визначено лише міста (без визначення назви вулиці та номеру будинку).

Однак, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таку саму позицію висловлює Міністерство фінансів України у листі від 13.06.2017 р. №35210-07/23-2135/1/1902.

Щодо відсутності місця складання у первинних документах і не зазначення конкретної адреси", як вбачається з вищенаведеного - це не є необов`язковими реквізитами первинного документу, вказувати конкретну адресу, до того ж, немає жодного нормативного акту, який регулює питання щодо до цього.

Тобто, фактично, первині документи, вказані перевіряючими складалися відповідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а твердження перевіряючих, що ці документи не є первинними, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції - є суто суб`єктивним та хибним, порушуючими права ТОВ МИРАТОРГ .

Згідно п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" - Одиниця бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Також, за умовами Контракту клас товару визначається при прийманні товару у порту.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , "неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо .

Також, контролюючим органом в акті перевірки вказано, що товариством не надано товарно-транспортних накладних або довіреностей на перевезення товару та відсутність сертифікатів на товар, що посвідчують якість товару та клас.

Однак, згідно Договору поставки, поставка товару здійснюється на умовах -СРТ в редакції Інкотермс-2010. З умовами СРТ, продавець самостійно здійснює за свій рахунок перевезення товару із залученням автомобільних перевізників. Згідно Договору, за умовами СРТ, продавець бере на себе обов`язки по доставлянню товару до вказаного місця, якщо цей товар необхідно транспортувати.

Тому, оскільки ТОВ Мираторг у даному випадку є отримувачем, чинне законодавство, ЗУ Про автомобільний транспорт , Правил перевезення автомобільним транспортом в Україні не передбачено зобов`язання покупця отримувати чи вимагати товаро-транспортні накладні від продавця.

Крім того, суд ставиться критично до того, що перевіряючими під час перевірки не прийнято до уваги Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6187/18, по справі №420/813/19, по справі № 420/1867/19, які набрали законної сили, в частині доводів суду, щодо первинної документації, законності господарських операцій, надання товарно-транспортних накладних, обов`язку надання сертифікатів

Щодо кредитового сальдо розрахунків ТОВ "МИРАТОРГ" з контрагентами суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що сплату за отриманий товар підприємством не здійснено. Станом на 31.03.2019 р., кредитне сальдо розрахунків з ТОВ "ГРІН ЛАЙН ТРЕЙД" дорівнює 3 795 595, 50 грн.

Відповідно до Договорів купівлі-продажу №02-1/102017 від 02.10.2017 року та Договорів купівлі-продажу №06-1/102017 від 06.10.2017 року покупець здійснює розрахунки протягом 180 календарних днів після одержання товару, тобто до 04.2018 року, а строк дії договору - до повного виконання, але перевіряючі-ревізори з якоїсь підстави не звернули увагу на надані до перевірки Додатки до вищевказаних договорів, якими строк розрахунків продовжено до 30.09.2019 року.

Перевіркою встановлено, що сплату за отриманий товар підприємством не здійснено. Станом на 31.03.2019 рік, кредитне сальдо розрахунків з ТОВ "ІНТЕРВЕЛ ГРУП" дорівнює 2 764 087,74 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №220817-17 від 22.08.2017 року, покупець здійснює розрахунки протягом 180 календарних днів після одержання товару, а строк дії договору - до повного виконання, але перевіряючі-ревізори не звернули увагу на надані до перевірки Додатки до вищевказаних договорів, якими строк розрахунків продовжено до 31.08.2019 року. Тобто, на період проведення планової перевірки, строк розрахунків не сплинув.

Перевіркою встановлено, що сплату за отриманий товар підприємством не здійснено. Станом на 31.03.2019 рік, кредитне сальдо розрахунків з ТОВ "ОПТІМА ТРЕЙД СЕРВІС" дорівнює 529 551,36 грн.

Відповідно до Договорів купівлі-продажу №010917-1 від 01.09.2017 року, покупець здійснює розрахунки після одержання товару, а строк дії договору - до повного виконання, але перевіряючі-ревізори не звернули увагу на надані до перевірки Додатки до вищевказаних договорів, якими строк розрахунків продовжено до 30.09.2019 року. Тобто, на період проведення планової перевірки, строк розрахунків не сплинув.

Перевіркою встановлено, що сплату за отриманий товар підприємством не здійснено. Станом на 31.03.2019 рік, кредитне сальдо розрахунків з ТОВ "ДОМІЛАЙН" дорівнює 8 282 220,10 грн.

Відповідно до Договорів купівлі-продажу №01-3/09-2017 від 01.09.2017 року та Договорів купівлі-продажу №08-1/09-2017 від 08.09.2017 року покупець здійснює нарахування після одержання товару, а строк дії договору - до повного виконання, але перевіряючі-ревізори знову не звернули увагу на надані до перевірки Додатки до вищевказаних договорів, якими строк розрахунків продовжено до 31.12.2019 року.

Перевіркою встановлено, що сплату за отриманий товар підприємством не здійснено. Станом на 31.03.2019 рік, кредитне сальдо розрахунків з ПП "НОВІ ДОЛИНЯНИ" дорівнює 36 435 389,66 грн.

Між ТОВ "Мираторг" та ТОВ "НОВІ ДОЛИНЯНИ" укладено Договір купівлі-продажу №1/11-2017 від 01.11.2017 року, строк дії договору та строки оплати обговорюються за попередньою домовленістю та укладанням Додаткових угод.

Станом на липень 2019 року, всі грошові зобов`язання сплачено.

Суд наголошує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами. Посилається на те, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Проаналізувавши, вказані вище норми права, варто зазначити, що висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має бути оцінена судом з урахуванням інших доказів у справі.

Крім того, контролюючим органом в Акті перевірки відображено, що ТОВ "Мираторг" укладено Договір №2 від 06.10.2017 року з ТОВ "НЕОДІС" про надання консультаційних послуг. ТОВ "МИРАТОРГ" отримано консультаційні послуги від ТОВ "НЕОДІС" акти виконаних робіт яких містять переважно загальновідому, декларативну інформацію, яка знаходиться у вільному доступі, а отже не пов`язані з отриманням доходу.

В судовому засіданні представник ТОВ Мираторг не погодився з позицією Відповідача, оскільки зазначив, що до перевірки надано Договір, рахунки, акти виконаних робіт, які є первинними документами та підтвердженням здійснення господарських операцій.

Послуги, які надавались ТОВ НЕОДІС не безоплатні, це результат інтелектуальної розумової діяльності компанії, це продукт, який вони продають, надавши послуги консультації.

Слід зазначити, що у періодах, що перевірялися, установчі документи зазначених підприємств - контрагентів не були визнані недійсними, державна реєстрація підприємств не була скасована.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт придбання товарно - матеріальних цінностей, робот, послуг має бути обов`язково підтверджений доказами фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі від продавця до покупця.

Обов`язкове встановлення факту поставки відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд також зазначає, що відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов`язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд також при винесенні рішення керується практикою Верховного Суду України. Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 року по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались податковим органом під час проведення перевірки позивача, підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв`язку з придбанням позивачем товару (послуг), які в свою чергу були використані останнім у межах господарській діяльності.

З приводу інших доводів контролюючого органу суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 р. по справі № 804/7470/16.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, обставини справи об`єктивно засвідчують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ Мираторг з постачальниками товарів: ТОВ "ГРІН ЛАЙН ТРЕЙД" (код 40670514), ТОВ "ІНТЕРВЕЛ ГРУП" (код 41031281), ТОВ "ОПТІМА СЕРВІС" (код 41031281), ТОВ "ДОМІЛАЙН" (код 41317325), ПП "НОВІ ДОЛИНЯНИ" (код 30907567), ТОВ "ЗЕРНО-вектор" (код 41733674) на підставі укладених договорів та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин з вказаними підприємствами.

Необхідно зазначити, що посилання в акті перевірки про відсутність у вищевказаних контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: мала кількість працівників, наявність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті, наявності основних фондів, складських приміщень, тощо. На правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме, наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Перевіркою фінансово-господарської діяльності ТОВ Мираторг встановлено, що ТОВ Мираторг придбавало товари та послуги у підприємств-контрагентів у відповідних періодах, про що свідчать договори про придбання товарів та надання послуг, укладені з підприємствами-замовниками, які надані до перевірки і описані в акті перевірки.

Будь яких доказів щодо притягнення службових осіб позивача чи його контрагентів до кримінальної відповідальності, або вироків суду не надано.

За таких обставин в ході дослідження доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, встановлено, що доводи відповідача стосовно непроведення господарських операцій є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення ТОВ МИРАТОРГ податкового законодавства України, як то зазначено в Акті перевірки № 1265/15-32-14-07/38785869 від 27 липня 2018 року.

За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Згідно до ч.1 та ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваних рішень - не доведена та не підтверджена доказами, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, в силу приписів наведеної норми законодавства, до матеріалів справи належних доказів, що спростовували доводи позивача, порушення вимог законодавства не надані, судом таких фактів також не виявлено.

Таким чином, доказів, які б свідчили про правомірність та законність оскаржуваного рішення відповідачем до суду не надано та під час розгляду справи не долучено та не зазначено.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 133, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0034871407, №0034861407; №0034951407; №003493407; №0034911407 від 22.07.2019 р - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлення ДФС у Одеській області від 22.07.2019 р №0034871407.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлення ДФС у Одеській області від 22.07.2019 р №0034861407.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлення ДФС у Одеській області від 22.07.2019 р №0034951407.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлення ДФС у Одеській області від 22.07.2019 р №0034931407.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлення ДФС у Одеській області від 22.07.2019 р №0034911407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" (адреса: вул. Велика Арнаутська, 2В, кабінет 213, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 38785869) судові витрати у розмірі 21131 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 16 вересня 2019 року

Суддя: Л.М. Токмілова

.

Дата ухвалення рішення16.09.2019
Оприлюднено18.09.2019

Судовий реєстр по справі —420/4418/19

Ухвала від 01.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 04.03.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 23.01.2020

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Турецька І.О.

Ухвала від 28.12.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Турецька І.О.

Ухвала від 11.11.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Турецька І.О.

Ухвала від 21.10.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Турецька І.О.

Рішення від 16.09.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 06.08.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 29.07.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні