Ухвала

від 17.09.2019 по справі 560/2037/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2037/19

УХВАЛА

іменем України

17 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену в листі від 12.06.2019 №К-6771/0-2890/0/95-19, щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивачка у власність, перебуває у користуванні ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 17.04.1995. Зазначений акт чинний та у встановленому законом порядку не скасований та не визнаний недійсним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує зазначене нижче.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають, зокрема, із земельних правовідносин (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХМ від 17.04.1995 земельна ділянка площею 25,0 га надана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі рішення Грузевицької сільської та Хмельницької районної рад від 19.03.1993 №3 та від 01.04.1994 №16 для ведення селянського фермерського господарства. Акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №99.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2009 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.09.2019, СФГ "ОСОБА_2." має код 22986970 і знаходиться ця юридична особа: АДРЕСА_1. Види діяльності, зокрема: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 15.02.2019, платник - СФГ "ОСОБА_2.", за використання земель сільськогосподарського призначення (зокрема спірної земельної ділянки) нараховані податкові зобов`язання (земельний податок).

Згідно з Додатком до Податкової декларації зазначені відомості про наявність земельних ділянок у СФГ "ОСОБА_2.", зокрема, земельна ділянка площею 25,0574 га, документ, який засвідчує/підтверджує право власності та/або користування - акт серії ХМ від 17.04.1995.

Отже, заявлені в позовній заяві вимоги стосуються земельної ділянки, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 і використовується СФГ "ОСОБА_2.", що відповідно вказує на приватно - правовий, а не публічно - правовий характер спірних правовідносин.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 116 Земельного Кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання дій відповідача щодо спірної земельної ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18.

У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частини 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та висновків, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №816/2137/18, суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи вищевикладене, провадженням у цій справі необхідно закрити. Роз`яснити позивачці, цей спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

провадження у справі №560/2037/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Г.В. Лабань